Суддя Зарічного районного суду розглянувши матеріали у справі № 591/1876/20, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності встановив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення водій, керуючи транспортним засобом, автомобілем, внаслідок погіршення самопочуття, не обрав безпечної швидкості в русі, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Ford Transit, який зупинився поблизу парковки, в результаті чого транспортні засоби зазнали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3б, 11.3, 12.1 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
У судовому засіданні порушник пояснив, що зазначена пригода сталась внаслідок того, що він, керуючи згаданим автомобілем, втратив свідомість, був тверезий.
Дослідивши надані суду матеріали справи, суд закрив провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки цей склад правопорушення характеризується вчиненням саме умисно дій, спрямованих на порушення певного положення ПДР України, які перебувають в причинному зв`язку з подією ДТП.
Суд також зауважив, що до протоколу не долучено жодного переконливого доказу на спростування тверджень порушника про втрату ним свідомості за кермом.
Натомість же на користь його позиції в справі говорить відсутність у нього ознак сп`яніння (що підтверджено відповідним висновком), перебування після цих подій на лікуванні, а також характер руху керованого ним автомобіля безпосередньо перед ДТП, зафіксований на відеозаписі реєстратора іншого транспортного засобу, з якого видно, що автомобіль рухався прямолінійно, без різких та підозрілих маневрів, а безпосередньо перед зіткненням почав плавно змінювати напрямок руху, виїзжаючи на зустрічну смугу, що дійсно може свідчити про втрату керування водієм автомобіля внаслідок хворобливого стану.
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя звільнила від відповідальності порушника у справі № 336/1634/20, обмежившись усним зауваженням, у зв’язку із малозначністю вчиненого правопорушення. Те що він втратив свідомість за кермом, було прийнято судом до уваги.
Суддя Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/11638/18 аргументи про втрату свідомості не прийняла та притягнула порушника до відповідальності за статтею 124 КУпАП та наклала штраф у розмірі 340 грн.
Водій, керуючи транспортним засобом «Богдан», відчув різке погіршення здоров'я (втратив свідомість), виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Ауді», внаслідок чого було пошкоджено обидва транспортні засоби.
У судовому засіданні водій свою вину в порушенні ПДР України визнав, додатково надав довідку з лікарні про причини втрати свідомості за кермом автомобіля.
Суддя Апеляційного суду міста Києва у справі № 756/3500/17 зазначив, що даними довідки з медичної установи не підтверджується той факт, що порушник ПДД втрачав свідомість під час керування транспортним засобом по проспекту Степана Бандери в місті Києві, що стало причиною ДТП. Крім цього, за приписами п.2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення.
Суддя Покровського районного суду Дніпропетровської області, розглядаючи матеріали справи № 189/1002/20, мотивувала притягнення водія до відповідальності, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст. 20 КУпАП не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Осудність - це психічний стан людини, який передбачає, що під час вчинення злочину людина може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. В Україні діє презумпція психічного здоров`я, відповідно до якої кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених законодавством.
Психічні розлади - це розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати навколишню дійсність, свій психічний стан і поведінку.
Отже, психічнохворий (душевнохворий) - людина, яка страждає від психічного розладу. Це узагальнена назва розладів психічної діяльності людини; вона й з`ясовується у законодавстві як медико-біологічний критерій неосудності.
Осудність є обов`язковою ознакою суб`єкта адміністративного правопорушення. Між осудністю й виною є тісний взаємозв`язок. Осудність, як і вина, - невід`ємний елемент складу адміністративного правопорушення. Осудність - ознака складу адміністративного правопорушення, що характеризує його суб`єкт; вина - ознака складу, який характеризує суб`єктивну сторону. Осудність, як і вина, характеризується певними ознаками: інтелектуальними й вольовими. Вольова ознака юридичного критерію неосудності - нездатність особи під час вчинення адміністративного правопорушення керувати своїми діями (бездіяльністю) - означає нездатність людини діяти з своєї волі, відповідно до своїх уявлень, переконань, нездатність утриматися від імпульсивних, мимовільних й інших подібних діянь. Інтелектуальна ознака юридичного критерію неосудності означає нездатність особи під час адміністративного правопорушення усвідомлювати фактичний характер і суспільну шкідливість вчинюваних діянь (бездіяльності) та їх наслідків.
Якщо під час провадження адміністративних справ виникає питання з приводу психічного стану особи, за відповідним рішенням суду призначається судово-психіатрична експертиза, яка проводиться в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, центрах судово-психіатричних експертиз, відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів. Зазначені заклади охорони здоров`я виконують функції судово-експертних установ або підрозділів.
Отже, з наведеного випливає, що для встановлення факту неосудності особи, необхідно провести судово-психіатричну експертизу, висновок якої і буде підставою для визнання особи неосудної, тобто такої, яка не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Суд відхилив твердження водія про те, що підчас вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, він перебував у стані неосудності, оскільки, питання щодо проведення зазначеної експертизи не вирішувалося та водій не надав суду будь-яких доказів, які б прямо вказували на те, що під час керування ТЗ, а саме 26.08.2020 року, він перебував у стані неосудності.
У той же час суд зазначає, що згідно з п. 2.9б ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.
У КАС ВС нагадали, які наслідки має скасування ухвали слідчого судді про призначення податкової перевірки.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.