Втручання в права на майно предків: позиція ЄСПЛ

08:20, 30 октября 2020

Троє нащадків судилися з урядом Греції, який передав право власності на успадковану ними землю монастирю.

Втручання в права на майно предків: позиція ЄСПЛ

echr.coe.int

Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив рішення по справі № 18312/12 Grigorios, Kariaki та Panayiota Liamberi проти Греції. Справа стосувалася провадження про повернення власності, відкритого в цивільних судах Греції проти заявників в 2002 році Монастирем Велика Лавра Святого Афанасія Афонського, найбільшим монастирем в Греції.

Обставини справи

Заявники Grigorios, Kariaki та Panayiota Liamberi є громадянами Греції, які народились в 1952, 1966 та 1953 роках, відповідно, і проживають в Афінах. Всі троє – спадкоємці Ioannis V., який придбав земельну ділянку в м. Пірей у 1934 році і побудував там будинок.

У 2001 році заявники продали майно C.T. та A.S. на суму 352 164 євро. Покупці знесли існуючий будинок для того, щоб побудувати власний будинок.

Після продажу монастир, який раніше не контактував із заявниками та не реєстрував своїх вимог щодо власності, подав позов проти покупців C.T. та A.S., домагаючись визнання себе власником майна, про яке йдеться.

Монастир стверджував, що Ioannis V. під іншим іменем належав до громади ченців, починаючи з 1921 року. А відповідно до законодавства Греції будь-яке майно, придбане монахом після постригу, повинно належати монастирю до того часу, доки ченця не звільнять від монахського ордена. Тож законним власником майна був монастир.

В останній інстанції позов монастиря щодо повернення власності був успішним. Національні суди встановили, що Ioannis V. ніколи не міг заповісти це майно своїм спадкоємцям, оскільки він колись був монахом в монастирі Велика Лавра на Афоні. Крім того, починаючи з 1926 року, законодавство Греції передбачало, що права власності монастирів не обмежувалися жодним строкам давності.

Покупці C.T. і A.S., зі свого боку, в 2003 році відкрили провадження щодо конфіскації активів заявників з метою погашення зобов’язання і заявники повинні були повернути покупцям суму продажу.

Покладаючись, зокрема, на статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) заявники скаржились на втручання в їх права на майно їх предка, Ioannis V.

Розглянувши доводи сторін, Суд дійшов висновку про порушення статті 1 Протоколу 1.

Відтак справедлива сатисфакція: 150 000 євро (матеріальна і моральна шкода) та 8 967,22 євро (видатки і витрати).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Автор: Микола Шевчук