Чи повинен суд з’ясовувати мотив та спосіб здійснення службового підроблення: позиція ВС

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 759/7094/17, в якій досліджував питання службового підроблення.

Обставини справи

За вироком Святошинського районного суду м. Києва особу визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК за недоведеністю наявності в діянні складу кримінального правопорушення.

Київський апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурорів, ухвалив такі судові рішення:

- вирок, яким скасував вирок Святошинського районного суду міста Києва в частині виправдання особи за ч. 1 ст. 366 КК, засудив його до покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, на строк 3 роки та звільнив від призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 49, ч. 4 ст. 74 КК у зв’язку з закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

- ухвалу, якою залишив без зміни вирок у частині виправдання особи за ч. 1 ст. 212 КК.

За вироком суду апеляційної інстанції особу визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду керівника Представництва ТОВ «Л», будучи службовою особою, вчинив службове підроблення офіційного документа - заяви про здійснення нормативної оцінки земельної ділянки, не вказавши у заяві про наявність орендарів будівлі, розташованої на земельній ділянці, підписав її, скріпив печаткою та 29 жовтня 2015 року подав до ГУ Держгеокадастру у м. Києві. Внаслідок службового підроблення розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки був визначений без врахування факту перебування частини будівель на земельній ділянці в оренді у ТОВ «С».

Висновок Верховного Суду

ВС вважає обґрунтованими доводи у скарзі прокурора про те, що апеляційним судом в ухваленому ним вироку хоча і правильно зазначено, що мотиви службового підроблення не випливають на кваліфікацію злочину, проте на порушення статей 370, 374 КПК не встановлено та не надано оцінку меті та мотивам внесення особою недостовірних відомостей. Водночас з’ясування мети та мотиву таких дій є обов’язком суду для встановлення всіх елементів складу злочину за ч. 1 ст. 366 КК.

Судді ВС зауважили, що зі змісту вироку апеляційного суду вбачається, що його резолютивна та мотивувальна частини не відповідають одна одній, що також є підставою для скасування вироку. Так, у мотивувальній частині вироку зазначено, як про доведеність винуватості особи за ч. 1 ст. 366 КК за епізодом невнесення до заяви про здійснення нормативної оцінки земельної ділянки даних про перебування будівель, розташованих на земельній ділянці, в оренді, так і про відсутність у діях особи складу цього злочину при складанні та видачі податкових декларацій плати за замлю. Проте в резолютивній частині цього вироку зазначення про скасування вироку суду першої інстанції в частині виправдання за ч. 1 ст. 366 КК, тобто фактично за обвинуваченням за цією статтею в повному обсязі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції на порушення п. 2. ч. 1 та ч. 2 ст. 419, ч. 2 ст. 420 КПК належним чином не навів в ухвалі та вироку обґрунтованих мотивів щодо неврахування доводів апеляційної скарги прокурора та обґрунтованих підстав, на яких апеляційну скаргу залишено без задоволення, що відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для його скасування.

З огляду на зазначені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК.  

Крім того, системний аналіз статей 408, 420 та 421 КПК указує на те, що апеляційний суд ухвалює рішення, яким погіршується становище обвинуваченого, у формі вироку, а в решті випадків - у формі ухвали. Відповідно до правого висновку, викладеного в рішенні об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 листопада 2019 року (справа № 128/2455/15-к, провадження № 51-5172кмо18), кримінальний процесуальний закон не містить заборони щодо постановлення одночасно двох різних процесуальних рішень за результатами апеляційного розгляду кримінального провадження, але щодо різних осіб, тобто у випадку порушення в апеляційних скаргах питання про погіршення становища одних засуджених (виправданих) та про скасування чи зміну вироку суду першої інстанції щодо інших таких осіб апеляційний суд, за наявності для того підстав, постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить ухвалу, що у даному випадку не було дотримано судом апеляційної інстанції.

Такими, що заслуговують на увагу, на думку ВС, є доводи касаційної скарги засудженого про те, що судом не надано належної оцінки способу вчинення службового підроблення.

Так, особа обвинувачувалася у вчиненні зазначеного злочину саме шляхом внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та у видачі завідомо неправдивих документів.

ВС наголосив, що з об’єктивної сторони службове підроблення може полягати в таких формах: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа.

При цьому:

-          складання неправдивих документів - це повне виготовлення документа, що містить інформацію, яка повністю або частково не відповідає дійсності. При цьому форма та реквізити документа відповідають необхідним вимогам;

-          видача неправдивих документів означає надання (передачу) його фізичним або юридичним особам або випуск для використання такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою;

-          внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності;

-         інше підроблення документів передбачає повну або часткову зміну змісту документа чи його форми або реквізитів, проте не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, а шляхом їх виправлень, підчищень, дописок, витравлювань, зміни букв чи цифр тощо. У випадку іншого підроблення документів неправдиві відомості до документа не вносяться, а виправляються або знищуються як такі, що вже наявні у документі відомості, які відповідають дійсності.

Проте, суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував свого рішення та не зазначив, яким способом він вчинив службове підроблення.

Верховний Суд скасував вирок та ухвали Київського апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловися щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.