Як і чому суди звільняють порушників від відповідальності за порушення, пов’язані з корупцією

У суди масово надходять протоколи про вчинення порушень, пов`язаних з корупцією.

Як встановлено в п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції", правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Найчастіше суди накладають на порушника невеликий штраф, проте трапляються випадки звільнення від відповідальності.

У справі № 553/1883/20 Ленінський районний суд м. Полтава звільнив порушника від адміністративної відповідальності, встановленої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю вчиненого порушення, обмежившись усним зауваженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_3 після звільнення з посади адміністратора Центру надання адміністративних послуг виконкому Миргородської міської ради Полтавської області була зобов`язана подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, наступного року після припинення діяльності в порядку, встановленому в частині першої цієї статті, тобто до 1 квітня 2020 року.

Відповідно до пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року розділ XІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання корупції" доповнено пунктом 2-1, згідно з яким декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які відповідно до статті 45 цього Закону подаються за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році суб`єкти декларування подають до 1 червня.

Проте порушниця декларацію "після звільнення" подала 24.07.2020 о 18 год. 01 хв., тобто несвоєчасно, без поважних причин.

У справі № 588/1432/20  суддя Тростянецького районного суду Сумської області закрив провадження у справі та звільнив порушника від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, оголосивши усне зауваження.

Порушник займає посаду старшого майстра лісового господарства Державного підприємства і є суб`єктом декларування згідно з підпунктом «а» пункту 2 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, о 15 год. 00 хв. 9 червня 2020 подав декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2019 рік, яка мала бути подана до 1 червня 2020 року, чим порушив вимоги частини першої 1 статті 45, пункту 2-1 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції».

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області також закрив провадження у справі № 569/15737/20, обмежившись усним зауваженням, відносно особи, яка будучи суб`єктом декларування відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язана була у порядку і у строк, передбачені законодавством, подати до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, а саме 2019 рік.

Опитаний з даного приводу порушник повідомив, що умислу на ухилення від декларування він не мав. Декларацію типу «після звільнення» подав 26.06.2020. Подати вказану декларацію своєчасно, тобто до 01.06.2020 не зміг, оскільки не мав можливості виготовити електронний цифровий підпис через АТ КБ «Приватбанк», у зв`язку із блокуванням його банківських рахунків виконавчою службою. Виготовити ЕЦП через податкову він також не зміг через обмежений там прийом громадян, який був пов`язаний з поширенням коронавірусної інфекції та постійні черги.

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області провадження у справі № 132/3009/20 взагалі закриває, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки накладення адміністративного стягнення.

Порушник після припинення у 2018 році діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування на посаді заступника начальника навчального центру начальника транспортно-технічної частини 8 навчального центру Державної спеціалізованої служби транспорту, 9 липня 2019 року о 10 год. 32 хв. несвоєчасно, без поважних причин не подав, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, декларацію особи, що припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування у формі декларації «після звільнення», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Закриваючи провадження у справі, суд виходить із того, що момент виявлення порушення не можна ототожнювати з часом складення протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки останній є засобом не виявлення, а фіксації правопорушення. Факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення.

У законодавстві чітко не визначено, що є моментом виявлення правопорушення, тоді як судова практика послідовно пов`язує цей момент з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 28.02.2019 в справі №149/2498/17).

Як встановлено судом, повідомлення уповноваженої особи про наявність порушень антикорупційного законодавства надійшло до НАЗК ще 21 травня 2019 року і містить пряму вказівку на можливе вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, дані як про суть порушення, так і про особу, яка їх вчинила.

Також відповідні матеріали щодо несвоєчасного подання декларації перебували на розгляді УСР в Чернігівській області ще у квітні 2020 року.

Передача матеріалів між підрозділами Національної поліції України не може бути підставою для повторного початку перебігу строків, визначених ст. 38 КУпАП, з моменту отримання матеріалів цим органом.

Строк накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення - це певний період часу, протягом якого дія чи подія мають юридичне значення. Цей строк не поновлюється і не продовжується і є гарантією того, що будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припинені.

Під час розгляду справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними.

З урахуванням наведеного, строк накладення адміністративного стягнення з дня виявлення адміністративного правопорушення сплив ще у липні 2020 року.

Адміністративні матеріали надійшли до Калинівського районного суду Вінницької області лише 21 вересня 2020 року, тобто після закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Провадження у справі № 591/5812/20  Зарічним районним судом м. Суми було закрито у зв`зку з відсутністю складу корупційних адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно з протоколами начальник відділу фінансового забезпечення Сумського обласного військового комісаріату, використовуючи свої службові повноваження, маючи при цьому приватний інтерес, за власним підписом підготувала рапорти про виплату премій особовому складу відділу, який очолює остання, у тому числі невістка та дружина брата, яка є близькою особою, в результаті чого виник реальний конфлікт інтересів, тобто вчинила дії та прийняла рішення в зазначених умовах, а також не повідомила про наявність реального конфлікту інтересів відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», дії якої мають склад адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд встановив, що твердження протоколів про те, що йдеться про близьких осіб в розумінні абз. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» не відповідає обставинам справи, оскільки в переліку близьких осіб, визначених у абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», не зазначено дружини рідного брата.

Аналогічна правова позиція висловлена також у роз`ясненні НАЗК від 24.09.2020 за № 32-03/51020/20.

Зважаючи на викладене, не було порушено обмеження спільної роботи близьких осіб, що визначено ст. 27 Закону України «Про запобігання корупції».

Раніше Слуги народу запропонували  внести близько десятка правок у порядок подання декларацій держслужбовцями.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.