Депутати з'ясували, що заважає вчасно подавати декларації у НАЗК: як вони це виправлять

Слуги народу підготували законопроект, який, на їх думку, покращить порядок подання декларацій держслужбовцями. Йдеться про законопроект № 4163 від 29.09.2020 «Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" щодо удосконалення окремих механізмів запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням».

Законопроектом пропонується внести зміни до окремих статей Закону України «Про запобігання корупції» в частині, що стосується конкретизації реалізації повноважень НАЗК.

1. У повноваження НАЗК пропонують записати право здійснення контролю за дотриманням законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.

На сьогодні жодним законодавчим актом не визначено порядок такого моніторингу та контролю.

2. Якщо сьогодні НАЗК отримує пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення, то в подальшому письмові пояснення будуть відбиратися з приводу виявлених порушень.

Запропоновані зміни обґрунтовуються тим, що існуюче формулювання на практиці може призводити до неправомірності запитування інформації, оскільки особа не може бути зобов’язана надавати будь-які пояснення без належної на це підстави.

3. Граничний термін подання декларацій хочуть перенести з 1 квітня на 1 червня. Будь-яке логічне пояснення виникнення дати «1 квітня» у депутатів відсутнє. Тож, вони виходять з того, що враховуючи зміст інформації, що підлягає декларуванню, і наслідки недостовірності будь-яких відомостей, варто термін декларування перенести і зробити пізнішим від терміну подання податкових декларацій про майновий стан і доходи.

Таким чином, можна буде уникнути випадків, коли інформація з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не узгоджується з відомостями, які особа отримує в податковій до 1 квітня.

4. На сьогодні, відповідно до абзацу першого частини четвертої 4 статті 45 Закону, суб’єкт декларування має право подати виправлену декларацію упродовж семи днів після подання декларації, але не більше трьох разів.

Чинний етап декларування досить тривалий за часом. Досить часто трапляються випадки, коли суб’єкти подають декларацію в перші місяці, а певні роз’яснення чи відомості з органів податкової служби щодо тієї чи іншої інформації, яка підлягає внесенню до декларації, з’являються пізніше семи днів подання такої декларації.

Тому термін виправлення декларації буде переглянутий (замість 7 днів після подання він буде становити 7 днів після закінчення терміну подання).

Можливість подавати виправлену декларацію тричі взагалі виключать.

5. Крім цього, пропонується виключити подання декларації при звільненні. Згідно з чинними засадами Закону, суб’єкти зобов’язані подавати щорічно декларацію. Зокрема, такий обов’язок зберігається за суб’єктами і на наступний рік після звільнення.

Разом з тим, чинні положення абзацу першого частини другої статті 45 містять приписи щодо подання декларації при припиненні діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Таким чином, вказаний вид декларації має містити відомості за неповний рік. Слід враховувати, що порядок отримання інформації, яку необхідно декларувати, та коло суб’єктів, інформація стосовно яких відображається в декларації, варіанти та порядок звільнення, значно ускладнюють саму процедуру подання такої декларації. Крім цього, Закон не передбачає ні строку, ні терміну подання такої декларації.

Відповідно, практична реалізація цього механізму (подання декларації при звільненні) свідчить про недоцільність, а має наслідком лише перевантаження Єдиного реєстру декларацій.

6. Статтею 49 Закону передбачено, що державні органи, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов’язані перевіряти факт подання суб’єктами декларування, які в них працюють, та повідомляти НАЗК про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій.

НАЗК перевіряє факт подання, і якщо за результатами контролю встановлено, що суб’єкт декларування не подав декларацію, то письмово повідомляє такого суб’єкта про факт неподання декларації, і суб’єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію.

Разом з тим, відповідно до чинної частини третьої статті 49, НАЗК має одночасно письмово повідомляти про факт неподання декларації спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, а також керівнику органу чи юридичної особи, яка повідомила Національне агентство.

Такі процедури одночасного повідомлення депутати вважають невиправданими, передчасними, необґрунтованими та такими, що суттєво ускладнюють механізм контролю.

Проте недотримання визначеної Законом процедури встановлення своєчасності має наслідком оскарження рішень про притягнення до відповідальності.

Тож із Закону ці положення виключать, натомість НАЗК отримає право самостійно встановлювати порядок контролю факту подання декларацій суб’єктами декларування.

7. Чинна редакція частини другої статті 52 Закону встановлює обов’язок суб’єкта декларування повідомляти Національне агентство у разі суттєвої зміни у майновому стані. Водночас положення абзацу другого цієї ж статті містить уточнення кола таких суб’єктів декларування. Зокрема визначено, що такий обов’язок поширюється на суб’єктів декларування, що є службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків.

Перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, закріплено в Примітці до статті 50 Закону.

Разом з тим, перелік посад, пов’язаних з високим рівнем корупційних ризиків, затверджується рішенням НАЗК.

Відповідно, чинне уточнення суб’єктів призводить до неоднозначності тлумачення і застосування на практиці.

Крім цього, склалася ситуація, коли суб’єкт адміністративної відповідальності встановлюється не законом, а рішенням НАЗК.

Отже, відсутність чіткого визначення суб’єкта законом унеможливлює правову визначеність у встановленні суб’єкта, що притягається до відповідальності в цій сфері.

Згідно з чинною статтею 52 Закону суб’єкт декларування у разі отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство.

Відповідно, до такого доходу належить і заробітна плата (грошове забезпечення), отримана як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, що в свою чергу депутати вважають невиправданим. Заробітна плата це той дохід, який випливає зі статусу особи, як суб’єкта декларування, і в свою чергу є прогнозованим доходом.

Таким чином, повідомлення про дохід у вигляді заробітної плати призводить до необґрунтованих обов’язків суб’єктів декларування, що не відповідає цілям превентивних заходів запобігання корупції та перевантажує Єдиний реєстр декларацій.

Тому народні обранці вимагають виключити дохід у вигляді заробітної плати,з загального доходу, суттєва зміна якого встановлює обов’язок повідомлення НАЗК.

Крім цього пропонується збільшити строк повідомлення Національного агентства та уточнити коло суб’єктів, на яких поширюється обов’язок такого повідомлення.

Тож, частина 2 статті 52 Закону буде викладена в такій редакції:

«2. У разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, який належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а саме отримання доходу (крім заробітної плати (грошового забезпечення), отриманої як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом), придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у двадцятиденний строк з моменту отримання такого доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства».

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що присяжних виключать із переліку осіб, які зобов’язані подавати декларацію.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.