Якщо має місце єдиний умисел на умисне вбивство двох або більше осіб, який не вдалося реалізувати, вчинене кваліфікується як закінчене вбивство однієї особи і замах на вбивство іншої. На цьому акцентувала увагу суддя Великої Палати Верховного Суду Наталя Антонюк, яка звернула увагу юридичної спільноти на позицію, викладену у постанові Об’єднаної Палати ККС від 28 вересня 2020 року (справа № 640/18653/17).
Так, за встановленням судом єдиного прямого визначеного умислу, спрямованого на заподіяння смерті двом або більше особам, вбивство однієї людини і замах на життя другої має кваліфікуватись як незакінчений злочин - убивство двох або більше осіб, оскільки єдиний злочинний намір вбити двох осіб не був реалізований з причин, що не залежали від волі винної особи, за відповідною частиною ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, незалежно від послідовності злочинних дій та за ч. 1 ст. 115 КК чи відповідним пунктом ч. 2 ст. 115 КК (або іншими спеціальними нормами, передбаченими в інших розділах Особливої частини КК) у разі наявності таких підстав.
Кваліфікація дій винного за ч. 1 ст. 115 КК та ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК не порушує принципу «non bis in idem», що виключає подвійне ставлення у провину (інкримінування) згідно з ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КК, адже наслідок у вигляді смерті однієї людини не є обов’язковою (конститутивною) ознакою замаху на життя двох чи більше потерпілих, тому окрема кримінально-правова оцінка такого наслідку у формулі кваліфікації не є подвійним ставленням у провину. Формула кваліфікації, що включає лише ч. 2 ст. 15 п. 1 ч. 2 ст. 115 КК, не відображає заподіяння смерті одній людині, яка за своїм характером є найбільш небезпечним наслідком, який є незворотним.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.