Розглядаючи резонансні справи, судді все частіше стають «мішенню» для провокаторів

Шостий апеляційний адміністративний суд нещодавно розглядав досить резонансну справу стосовно символіки дивізії СС «Галичина». Так, ексглава УІНП, а нині народний депутат Володимир В’ятрович, декілька років тому зазначив, що символіка СС «Галичина» не належить до символіки націонал-соціалістичного режиму, забороненого в Україні. У 2017 році до суду було подано позов з тим, щоб визнати протиправними дії УІНП та його голови щодо висновку про символіку СС «Галичина», а також заборонити відповідачам пропаганду символіки дивізії з урахуванням подальших змін її назви.

Заступник голови Шостого апеляційного адміністративного суду, суддя по даній справі Олена Кузьмишина та її колеги в ході розгляду почали отримувати погрозливі повідомлення на свою адресу. Зокрема, у них зазначалося, що розгляд апеляційної скарги «не пройде безкарно».

В інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» Олена Кузьмишина розповіла про погрози та про те, як суддям доводиться протидіяти спробам тиску під час розгляду резонансних справ.

 З якого моменту Ви відчули на собі ознаки втручання чи тиску при розгляді справи? В чому вони мали вираження?

Вперше ознаки тиску при розгляді справи я відчула ввечері напередодні судового засідання, коли на мій номер телефону надійшло смс-повідомлення, яке містило погрози, що свідчили про втручання у мою діяльність щодо здійснення правосуддя. Такі дії були мною розцінені як погрози фізичною розправою, що стосувались не лише мене, а й моєї сім’ї, та психологічний тиск на мене.

Смс-повідомлення з погрозами були отримані не лише мною, а й іншими членами колегії, що здійснювала розгляд справи. Зокрема, під’їзд житлового будинку, у якому проживає одна із членів колегії, було обклеєно листівками, що містили погрози.

Крім того, напередодні невідомою особою здійснювалась фотозйомка належного мені автомобіля на паркувальному майданчику біля будівлі суду, що підтверджується записами з камер відеоспостереження. З якою метою були вчинені останні дії, наразі невідомо.

 Чи були це безіменні погрози або ж вони лунали від конкретних осіб? Чи встановлюється, хто є їх автором?

Ці погрози були безіменними, тому, на жаль, на даний момент я не знаю, хто є їх автором: націоналісти, які намагались залякати колегію суддів, чи їх процесуальні опоненти, які намагались схилити колегію суддів до прийняття рішення  на їхню користь, але наразі поліцією встановлюється особа, яка є автором зазначених погроз.

За результатами розгляду мого повідомлення Київською міською прокуратурою 30.09.2020 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 376 КК України. Здійснення подальшого досудового розслідування доручено слідчому управлінню Головного управління Національної поліції у місті Києві. Сподіваюсь, найближчим часом особа (особи), які є автором (авторами) цього смс-повідомлення, будуть встановлені та притягнені до відповідальності, передбаченої законодавством України.

 Чи були з Вашого боку заяви до поліції та як відреагували правоохоронні органи?

Так, першочергово мною було подано повідомлення про втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя (в порядку ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів») до Вищої ради правосуддя, Генерального прокурора. Крім того, у день судового засідання мною була подана відповідна заява до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, яке на даний момент займається розслідуванням справи. Також хочу відзначити бездоганну та оперативну роботу Служби судової охорони, якою, відповідно до постанови від 23 вересня 2020 року, задля моєї безпеки, охорони житла і майна мене було забезпечено особистою охороною строком на 1 місяць.

 Як має діяти суддя у подібних випадках та як він може убезпечити себе і родину при розгляді резонансних справ? Чи достатнім на сьогодні є правове регулювання захисту суддів?

Перш за все, як я вже зазначила, у таких випадках суддя повинен невідкладно звернутися до Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора України, як того вимагає ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Це робиться для того, щоб зазначеними органами та посадовими особами були вжиті заходи щодо усунення та запобігання втручання у здійснення правосуддя.

Розглядаючи такі резонансні справи, судді досить часто стають «мішенню» для провокаторів, які бажають підірвати довіру до судді та суддівського корпусу в цілому. Щоб оцінити та повністю усвідомити весь масштаб трагедії, варто лише проглянути Реєстр повідомлень про втручання в діяльність суддів. Незважаючи на те, що законодавством чітко встановлена заборона втручання у здійснення правосуддя, сьогодні все частіше ми стаємо свідками порушення  гарантій незалежності суддів, передбачених ст. 126, 129 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», психологічного та, ба більше, фізичного тиску на суддів.

Звісно, для забезпечення безпеки правосуддя та суддів передбачена охорона судів, що представлена Службою судової охорони. Проте це не вирішує проблему загрози безпеці та життю представників Феміди та їх сімей за межами будівлі суду.

Держава має протидіяти систематичному втручанню у діяльність суддів, і я маю на увазі не лише психологічний та фізичний тиск, а й інформаційний, який є не менш небезпечною «зброєю» у руках осіб, які ставлять за мету дискредитацію суддів та підривання авторитету суддівської влади, що, як наслідок, може призвести до трансформації останніх у більш серйозні акти агресії. Тим більше, що зараз у розпалі виборчий процес – поле діяльності для політиків різного культурного рівня і ментальності, для яких поливання брудом будь-кого, у тому числі і суддів, є звичною справою.

Ви можете приміром назвати когось із політиків, хто будує свої платформи не на критиці та паплюженні репутації інших, зокрема суддів, а на планах розвитку суспільства і країни в цілому (посміхається – прим. ред.)? Звісно ж, це риторичне запитання. І це засмучує. Оскільки таких риторичних питань, що стосуються незалежності судової влади, стає дедалі більше.

Чи знаєте Ви, яка на сьогоднішній день кількість вакантних посад суддів? 32% суддівських посад вакантні, понад 30% суддів мають право на відставку. Незважаючи на це, судді, які залишились на своїх посадах, виконують свою надзвичайно непросту і емоційно виснажливу роботу на високому професійному рівні.

 Які аспекти врахував суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення першої?

З повним текстом судового рішення від 28 вересня 2020 року у справі № 826/11325/17, яка створила резонанс, можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У наш час не варто звертати увагу на «інформаційний фастфуд», який поширюється в соціальних мережах та на деяких телеканалах у вигляді «сенсаційних» новин. Тому тим, кому цікаво, я раджу ретельно дослідити рішення, опубліковане у ЄДРСР та зробити свої власні висновки.

Усім бажаю натхнення, міцного здоров’я і побільше позитивних новин.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.