ВС роз’яснив, коли опір представникові влади не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства

Якщо опір було вчинено після припинення хуліганських дій - як протидію затриманню, він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність має наставати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 296 і 342 КК України.

До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 463/4135/16-к.

Обставини справи

Вироком Личаківського районного суду міста Львова особу засуджено за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України, особу звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2  роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

Ухвалою Львівського апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.

Відповідно до вироку, особу визнано винуватою у тому, що вона під час того, як до неї підійшли працівники поліції, які перебували у форменому одязі, представились, показали службові посвідчення, оскільки перевіряли інформацію від громадян про скоєння двома невідомими хуліганських дій, запропонували обвинуваченому та особі, яка перебувала з останнім пройти з ними для встановлення події. Особа умисно грубо порушила громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинила злісні хуліганські дії, які супроводжувались особливою зухвалістю, пов`язані із опором представникові влади, який виконує обов`язки із охорони громадського порядку, та полягали в тому, що вона не виконала їх законну вимогу, поводила себе зухвало, вчинила фізичний активний опір - відштовхувала працівників поліції, шарпала за одяг та технічні засоби, викрикувала на їх адресу грубі нецензурні висловлювання, внаслідок чого до неї було застосовано спеціальні засоби: кайданки та «Терен 4м».

Крім того, після застосування спеціальних засобів та до приїзду іншого екіпажу протягом тривалого часу голосно ображала працівників поліції нецензурними словами, на зауваження не реагувала, в тому числі, не припиняла свої хуліганські дії під час проходу повз місце події громадян із неповнолітніми дітьми.

Після прибуття на місце події іншого екіпажу поліції продовжувала висловлюватись нецензурними словами, чинила опір при транспортуванні до службових автомобілів, а також під час перевезення у службовому автомобілі.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що при кваліфікації хуліганства, перш за все слід звернути увагу на те, що безпосереднім об`єктом хуліганства є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних - етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників, і дотримання усталених правил співжиття.

В свою чергу, частина 3 статті 296 КК України передбачає відповідальність  за хуліганство, пов`язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов`язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії.  

Опір як кваліфікуюча ознака хуліганства виявляється в активній протидії (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо) представникові влади чи громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов`язок з охорони громадського порядку.  При цьому опір має бути складовою частиною хуліганства, мати місце у період його вчинення.

ВС підкреслив, що якщо ж опір було вчинено після припинення хуліганських дій - як протидію затриманню,  він не може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства і відповідальність має наставати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 296 і 342 КК України.

Із встановлених судом обставин слідує, що опір не був складовою частиною хуліганства,  він не  мав місця у період його вчинення, оскільки факт  хуліганства в приміщенні кафе, який передував встановленій події,  виключений, як такий, що не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, ВС звернув увагу і на те, що суб’єктивна сторона хуліганства характеризується прямим умислом на грубе порушення громадського порядку та мотивами явної неповаги до суспільства. Тобто, коли винний усвідомлює, що своїми діями грубо порушує громадський порядок, виражаючи тим самим явну неповагу до суспільства, і бажає цього.

Відповідно до вироку особа виражалася нецензурною лайкою виключно в адресу правоохоронців, відштовхувала, шарпала одяг та технічні засоби. В свою чергу судом не доведено те, що в неї був умисел саме не грубе порушення громадського порядку.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував ухвалу Львівського апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли слідчий може оглянути житло особи без постановлення ухвали слідчого судді.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.