ВС: окрема банківська операція щодо повернення вкладнику грошових коштів банківського вкладу не є правочином

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 752/3095/17 та встановив, що окрема банківська операція (платіж) щодо повернення (перерахування) вкладнику грошових коштів банківського вкладу не є правочином, а тому не може бути визнана нікчемною відповідно до вимог закону.

Обставини справи

Публічне акціонерне товариство «Ф» звернулося до суду з позовом до особи_1 про застосування наслідків нікчемності правочину у процедурі ліквідації банку.

Суди встановили, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Ф» строком на 1 рік з 16 жовтня 2014 року до 16 жовтня 2015 року включно, згодом строк продовжено ще на 2 роки до 16 жовтня 2017 року включно. На виконання вимог статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду проведена перевірка правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За результатами зазначеної перевірки було виявлено нікчемність дострокової видачі грошових коштів у розмірі 2 606 301,32 грн особа_1, а саме депозитів у загальному розмірі 2 516 000,00 грн та процентів у розмірі 90 301,32 грн, які, за домовленістю з відповідачем, перебували у кредитній заставі позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ж» у кредитора ПАТ «Ф».

У зв`язку з тим, що ПАТ «Ф» не має можливості сплатити судовий збір у розмірі 39 094,52 грн за подання вимоги майнового характеру у розмірі 2 606 301,32 грн, у зв`язку з чим ним заявлено вимогу про стягнення заборгованості лише у розмірі 110 000,00 грн.

За таких обставин позивач просив стягнути з особи_1 на свою користь 110 000,00 грн для їх перерахування на рахунки відкриті в АТ «Ф» на підставі договорів банківського вкладу.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва позов задоволено.

Суд першої інстанції керувався тим, що спеціальним законом у спірних правовідносинах, який встановлює нікчемність правочину, вчиненого сторонами щодо видачі банком відповідачу ОСОБА_1 депозитних вкладів, є норми, передбачені частиною другою, пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону. Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Постановою Апеляційного суду міста Києва, заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд керувався тим, що відповідно до положень ЦК України та Закону нікчемним може бути визнаний лише правочин (договір), а не окрема дія (подія), якою у спірних правовідносинах є банківська операція з повернення депозитних вкладів, яка була вчинена відповідно до договірних відносин, а тому ця окрема банківська операція не може бути визнана нікчемною відповідно до вимог закону.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що у пункті 7 частини третьої статті 38 Закону визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, якщо банк уклав правочин (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг) прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 (провадження № 11-104апп18) зазначено, що «здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку».

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Ф», оскільки окрема банківська операція (платіж) щодо повернення (перерахування) вкладнику грошових коштів банківського вкладу не є правочином.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що на позичальника не може бути покладено обов’язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.