Спори з неплатоспроможними банками: чи повертають кошти вкладникам у повному обсязі

На момент укладення договорів банківського  вкладу діяв та продовжує діяти Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, особа, проявляючи виваженість, обережність та розумну обачність, зважуючи ризики на противагу можливості отримання прибутку, укладаючи договори вкладу, не могла не знати, що у разі запровадження у банку тимчасової адміністрації можуть виникнути труднощі у поверненні внесених нею коштів, а саме: повернення коштів лише в сумі, що не перевищує 200 000 грн.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/40320/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що особа звернулася до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства «Б», у якому просила стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 24 486,57 долларів США за договором банківського вкладу.

Постановою Правління Національного банку України ПАТ «Б» віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб  «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» № 14 від 14 березня 2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Б» з ринку та здійснення в ньому процедури тимчасової адміністрації з 14 березня 2014 року до 13 червня 2014 року. Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду розпочалася процедура ліквідації ПАТ «Б» з відчуженням у процесі ліквідації всіх або частини його активів і зобов`язань на користь приймаючого банку.

Після віднесення банку до категорії неплатоспроможних фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачу виплачено 200 000,00 грн, а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено.

Посилаючись на те, що відповідачі не повернули у повному обсязі грошові кошти за договорами банківського вкладу, просила суд стягнути в солідарному порядку з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Б» 24 486,57 доларів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що оскільки розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Б», то задоволення вимог кредиторів поза межами гарантованої суми вкладів відбувається в порядку черговості, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивачу відшкодовано гарантовану суму коштів за вкладом 200 000 грн, решту вимог включено до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи зі змісту положень пунктів 6, 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у спорах, пов`язаних із виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону установлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п’ятої цієї статті, не поширюється на зобов’язання банку щодо виплати коштів  за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантуються Фондом.

ВС зауважив, що відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000, 00 грн.

ВС зауважив, що аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що після запровадження тимчасової адміністрації банку та початку процедури ліквідації задоволення вимог кредиторів поза межами гарантованої Фондом суми вкладів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку.

Судами встановлено та не заперечувалося сторонами у справі, що Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено особі гарантовану суму вкладу у розмірі 200 000 грн. Крім того, позивач визнана кредитором банку, її вимоги внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку до четвертої черги у розмірі 295 491, 72 грн.

Таким чином, оскільки особі виплачено гарантовану суму коштів за вкладом у розмірі 200 000,00 грн, а вимоги щодо виплати решти грошових коштів - 295 491,72 грн включено до четвертої черги реєстру акцептованих кредиторів ПАТ «Б», суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що після введення у банку тимчасової адміністрації стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є неможливим. Акцептовані кредиторські вимоги не задовольняються за рахунок гарантованого державою відшкодування за вкладами, оскільки їх задоволення здійснюється у межах ліквідаційної процедури у порядку, визначеному статтю 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна банку.

Також ВС зазначив, що на момент укладення договорів банківського  вкладу діяв та продовжує діяти Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Отже, особа, проявляючи виваженість, обережність та розумну обачність, зважуючи ризики на противагу можливості отримання прибутку, укладаючи договори вкладу, не могла не знати, що у разі запровадження у банку тимчасової адміністрації можуть виникнути труднощі у поверненні внесених нею коштів, а саме: повернення коштів лише в сумі, що не перевищує 200 000 грн.

Неповернення залишкової суми коштів за депозитними вкладами не свідчить про порушення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виплачено позивачу суму граничного розміру відшкодування коштів за вкладом та за заявою останнього внесено його вимоги до реєстру акцептованих вимог кредиторів, виконання яких буде здійснено на підставі вищевказаного законодавства, що є спеціальним у цих правовідносинах.

Виходячи із встановлених обставин справи, на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є правильним.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.