Особа, яка утримує тварину, повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 285/4411/18 та встановив, що особа, яка утримує тварину повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну.

Обставини справи

Чоловік та дружина звернулись до суду з позовом до особи про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що вони разом з сином, який перебував за кермом автомобіля, рухаючись по дорозі, в темну пору доби, здійснили наїзд на коня, який раптово вибіг на проїзну частину дороги, після чого автомобіль з’їхав кювет та врізався в дерево. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди чоловік отримав легкі тілесні ушкодження, жінка – тяжкі тілесні ушкодження, а їх син від отриманих травм помер у лікарні.

Вони зазначали, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди ним було заподіяно матеріальної шкоди, яка полягає у понесених ними витратах на лікування. Також вказували, що через неналежний догляд відповідача за конем, який вибіг на дорогу та став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, у якій загинув їх син вони зазнали тяжких душевних страждань, тому також просили відшкодувати їм морально шкоду.

Рішенням Волинського міськрайонного суду Житомирської області, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що судами не було встановлено факту залишення відповідачем коня на смузі відводу без нагляду, його випасання чи перегону через проїзну частину у забороненому місці також не встановлено. Крім того, оскільки кінь не є джерелом підвищеної небезпеки, а дослідженні під час судового розгляду докази доводять, що шкода позивачам заподіяна не з вини відповідача, то правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Висновок  Верховного Суду

ВС підкреслив, що  стаття 1187 ЦК України містить в собі визначений перелік тварин, які є джерелом підвищеної небезпеки, однак кінь до вказаного переліку не належить, оскільки він є домашньою свійською твариною.

Таким чином з урахуванням аналізу вказаних норм законодавства кінь не є джерелом підвищеної небезпеки, тому суди обох інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови позивачам у задоволенні їх позовної вимоги щодо визнання коня, який належав відповідачу таким, що створив джерело підвищеної небезпеки для життя і здоров`я людей.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що суди першої та апеляційної інстанції в цій частині дійшли неправильного висновку та необґрунтовано не визнали коня таким, що є джерелом підвищеної небезпеки не заслуговують на увагу, оскільки вони зводяться до власного тлумачення заявниками норм матеріального права та їх незгоди з висновками судів.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками судів обох інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки підстави відповідальності за завдану позивачам шкоду можуть виникати з інших правових підстав, зокрема на загальних підставах відшкодування шкоди, передбачених статтями 1166, 1167 ЦК України.

ВС підкреслив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно з частинами першої та другою статті 180 ЦК України тварини є особливим об’єктом цивільних прав, на них поширюються режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Таким законом є, зокрема Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у статті 9 якого визначено, що особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов`язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.

ВС наголосив, що згідно із частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Отже, вказаними нормами законодавства передбачено, особа, яка утримує тварину повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну.

Разом з тим, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції на вказані норми законодавства уваги не звернули та дійшли помилкового висновку стосовно того, що відповідач у справі не повинна нести відповідальності за шкоду завдану позивачам.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки порушення норм процесуального права були допущені як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.