Верховний Суд висловився щодо визначення звичайної ціни товару

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу  № 818/35/17, в якій досліджував питання визначення звичайної ціни товару.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Б» звернулось до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, яким товариству зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 324191 грн. та іншим ППР, яким товариству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 290901 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 72725,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом під час перевірки безпідставно не враховано акт експертної оцінки основних засобів станом на 31.12.2015 року. Дооцінка основних засобів не призвела до збільшення податкового кредиту на суми дооцінки. Нарахована амортизація та доходи від продажу майна перевищують первісну вартість, отже його вартість повністю прийняла участь у формуванні податкових зобов'язань підприємства через амортизацію та продаж об`єкта після припинення його експлуатації, податковий кредит був повністю покритий зобов'язаннями.

Податковим органом залишено поза увагою, що підприємством списано основний виробничий засіб – ангар металевий у зв’язку з непридатністю та демонтажем. Зазначає, що акт перевірки не містить інформації в частині співставних економічних умов між непов`язаними особами. Вважає, що ствердження податкового органу про отримання товариством послуг за цінами вищими від звичайних лише на підставі договору на ідентичні товари без застосування інших умов є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволений. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Сумській області.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що згідно з абзацом 2 пункту 39.4. статті 39 Податкового кодексу України для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов`язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов`язаними особами, а також інші об`єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.

При цьому враховуються звичайні під час укладення договорів між непов`язаними особами надбавки чи знижки до ціни, зокрема знижки, зумовлені сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів.

Отже, для визначення звичайної ціни закладено основний принцип – порівняння у співставних умовах. При цьому порядок визначення звичайної ціни за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) регламентований пунктом 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, в межах якого та за передбаченими цим пунктом правилами податковий орган зобов`язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що  висновки зроблено податковим органом лише при порівнянні цін на послуги інших елеваторів та як наслідок не враховано умови договорів, що впливають на ціну, зокрема такі як: кількість (об`єм) товарів; строки виконання зобов`язань; умови платежів, звичайних для такої операції; інші об`єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Але, абзацом 2 пункту 39.4. статті 39 Податкового кодексу України передбачено набагато більший спектр інформації, яка має бути використана податковим органом при здійсненні висновків про встановлене завищення вартості послуг

Також ВС наголосив, що згідно з пунктом 39.11 статті 39 Податкового кодексу України   для визначення звичайних цін органи державної податкової служби використовують: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

З аналізу перелічених норм Податкового кодексу України вбачається, що з`ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури.

За змістом пункту 39.14 статті 39 Податкового кодексу України під час проведення перевірки платника податку контролюючий орган має надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

ВС підкреслив, що підпунктом 14.1.71. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що звичайна ціна – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Тобто, стверджувати про отримання послуг за цінами вищими від звичайних лише на підставі договорів на ідентичні товари без застосування інших умов є безпідставним та необґрунтованим.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що для визначення звичайної ціни податковий орган застосував та прийняв до уваги ціни на послуги, що надаються іншими суб`єктами господарювання, при цьому відповідачем не враховано такі основні умови як кількість (об`єм) товарів, строки виконання зобов`язань, умови платежів, звичайних для такої операції, інші об`єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Наведене свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення податку на додану вартість.

Таким чином, ВС погоджується з висновками попередніх судів про протиправність та необґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився щодо нереальності господарських операцій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.