ВС пояснив, коли протокол огляду визнається недопустимим доказом

Відсутність постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину може тягнути, як наслідок, визнання протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів та похідних від нього доказів недопустимими.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 369/10396/13-к.

Обставини справи

За вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області особу засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 грн, із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

Ухвалою Київського апеляційного суду вирок залишено без змін.

З матеріалів справи відомо, що особу визнано винуватою в тому, що будучи службовою особою, працюючи державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, використовуючи своє службове становище та надані йому повноваження на виконання рішень судів, з метою незаконного особистого збагачення, приблизно о 18 год, отримала від особи_2, яка представляла інтереси особи_3 та особи_4, неправомірну вигоду – грошові кошті в сумі 104 000 грн., після чого була затримана працівниками правоохоронних органів.

У касаційній скарзі скаржник, зокрема, стверджував, що докази, отримані за результатами проведення негласних слідчих дій, є недопустимими і неналежними та у своєму взаємозв'язку недостатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо нього. Посилався на те, що суд апеляційної інстанції, з огляду на відсутність постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, не спростував твердження про недопустимість, як доказів, протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів, та похідних від нього доказів.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що колегія суддів апеляційної інстанції спростовуючи довід апеляційної скарги захисника про те, що у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, дійшла висновку, що відсутність наведеної постанови не тягне, як наслідок, визнання протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів від 01.08.2013 року та похідних від нього доказів недопустимими, оскільки це не може нівелювати доказове значення сукупності відомостей, отриманих шляхом проведення процесуальних дій, в тому числі НСРД (за наявності відповідних процесуальних рішень, як підстави їх проведення), на підтвердження того, що вчинене інкриміноване йому кримінальне правопорушення та не є таким, що унеможливлює прийняття законного та обґрунтованого рішення, тобто не є істотним порушенням вимог КПК України.

Разом з тим, зі змісту п. 3.2 Рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за № 1-31/2011 вбачається, що:

- визнаватися допустимим і використовуватись як доказ у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі;

-  обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційний прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Обов'язковим елементом порядку отримання доказів у результаті негласної слідчої (розшукової) дії є попередній дозвіл уповноважених суб'єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проте неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, огляд, помітка та вручення грошових коштів, результати яких зафіксовані у протоколі, проводились на підставі постанови т. в. о. начальника Слідчого управління ГУМВС України в Київській області про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 01 серпня 2013 року. Крім того, у вказаній постанові відсутня вказівка у межах якого виду негласної слідчої (розшукової) дії, проводились такі дії.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов до помилкового висновку, що відсутність постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину не тягне, як наслідок, визнання протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів від 01.08.2013 року та похідних від нього доказів недопустимими.

Крім того, суд апеляційної інстанції спростовуючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що докази отримані за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій є недопустимими та неналежними, оскільки не були відкриті стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України після закінчення досудового розслідування, не врахував правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 640/6847/15-к, провадження № 13-43кс19).

Так, вказаною постановою Велика Палата Верховного Суду уточнила висновки щодо застосування норми права, зроблені раніше у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у провадженні № 13-37кс18, акцентувавши увагу на тому, що у тих випадках коли процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження, вони можуть бути відкриті стороні захисту під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання. Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних та своєчасних заходів з розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні на момент відкриття матеріалів, то в такому випадку має місце порушення норм, передбачених статтею 290 КПК України.

ВС зауважив, що в ході апеляційного розгляду не було з’ясовано, чи вживала сторона обвинувачення у цій справі всіх необхідних та своєчасних заходів для розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, в ході досудового розслідування.

Викладені вище обставини, на думку колегії суддів, дають підстави стверджувати, що суд апеляційної інстанції формально розглянув кримінальне провадження щодо особи_1, чим порушив право учасників процесу на об'єктивний, неупереджений розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду та призначив нових розгляд у суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли протокол проведення слідчого експерименту є недопустимим доказом.

Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы быть в курсе самых важных событий.