Електронні докази та спецконфіскація віртуальних активів: подробиці законопроекту про зміни до КПК

Сторонами кримінальних проваджень все більше поширюється практика подання електронних доказів, що зумовлено особливостями окремих видів злочинів, спосіб вчинення яких безпосередньо передбачає використання тих приладів та пристроїв, які оперують інформацією в електронному (цифровому) вигляді.

Внаслідок цього фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, існують саме в електронній (цифровій) формі.

Крім того, на сьогодні спеціальна конфіскація не охоплює віртуальні активи, хоча переважно через неврегульовані законом віртуальні ринки здійснюється легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Враховуючи недосконалість правового регулювання застосування електронних доказів, депутати внесли законопроект «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо підвищення ефективності боротьби з кіберзлочинністю та використання електронних доказів» № 4004 від 01.09.2020.

Його ініціаторами є народні депутати України – члени Комітету з питань правоохоронної діяльності. Цей же Комітет визначений головним при розгляді зазначеного законопроекту.

Пропонується внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України, які стосуються:

1) визначення поняття та видів електронних доказів, доповнивши перелік процесуальних джерел доказів, та розмежувавши поняття електронного документа як різновиду електронного доказу та інших документів, які подаються в електронній формі;

2) регламентації порядку спеціальної конфіскації віртуальних активів.

Окрім того, законопроєктом запропоновано внести відповідні зміни до Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про телекомунікації» з метою підвищення ефективності боротьби з кіберзлочинністю, які стосуються:

1) вдосконалення процедури проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальних провадження щодо кіберзлочинів;

2) вдосконалення державно-приватної взаємодії правоохоронних органів та операторів телекомунікації під час проведення оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій та тимчасового доступу до інформації, речей і документів.

Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу за письмовою заявою власника такого засобу буде проводитися на підставі постанови слідчого, прокурора.

В постанові слідчого, прокурора про проведення такої дії в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання.

Пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронних інформаційних системах або їх частинах, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов’язаний з подоланням системи логічного захисту, стане слідчою (розшуковою) дією, яка проводиться на підставі постанови прокурора, слідчого.

Арешт майна буде допускатися з метою забезпечення електронних доказів.

Арешт можна бути накладати в тому числі і на віртуальні активи.

В КПК вводиться термін «офіційний представник органу досудового розслідування чи прокуратури».

Якщо слідчим суддею, судом буде прийнято рішення надати особі або офіційному представнику органу досудового розслідування, прокуратури можливість вилучити речі і документи, на яких міститься інформація, особа, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до інформації в електронній (цифровій) формі, речей і документів, зобов’язана буде залишити володільцю інформації опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.

В КПК з’явиться розділ «§ 4-1. Електронні докази».

Згідно з ним електронним доказом є інформація в електронній (цифровій) формі з відомостями, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До електронних доказів можуть належати:

1) електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо);

2) віртуальні активи;

3) вебсайти, вебсторінки;

4) текстові, мультимедійні та голосові повідомлення;

5) метадані;

6) бази даних;

7) інша інформація в електронній (цифровій) формі.

Копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як електронний доказ.

Оригіналом електронного доказу є його відображення, якому надається таке ж значення, як процесуальному джерелу доказів.

Сторони кримінального провадження подають електронні докази на матеріальному носії інформації.

Копія електронного доказу виготовлена слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнається судом як оригінал електронного доказу.

Сторона кримінального провадження, яка подає копію електронного доказу, повинна зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію електронного доказу, суд за клопотанням сторони кримінального провадження або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Для підтвердження змісту копії електронного доказу можуть бути визнані й інші відомості, якщо:

1) оригінал електронного доказу втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;

2) оригінал електронного доказу не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;

3) оригінал електронного доказу знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право надати витяги, компіляції, узагальнення електронних доказів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду – зобов’язані надати електронні докази у повному обсязі.

Сторона зобов’язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати електронні докази, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.

Зберігання електронних доказів

Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах кримінального провадження.

Електронний доказ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий електронний доказ, зобов’язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Електронні докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються в протоколі огляду із залученням спеціаліста.

Електронний доказ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального провадження. За клопотанням володільця електронного доказу слідчий, прокурор, суд можуть видати копії цього електронного доказу, за необхідності – його оригінал, долучивши замість них до кримінального провадження копії, засвідчені кваліфікованим електронним підписом судді, прокурора або слідчого.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй електронного доказу вона зобов’язана відшкодувати володільцю витрати, пов’язані зі втратою чи знищенням електронного доказу та виготовленням його копії.

Електронні докази, надані суду, зберігаються в суді, за винятком деяких випадків.

У разі необхідності може бути збережена копія електронного доказу, достатня для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Електронні докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності – за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Як буде відбуватися спеціальна конфіскація віртуальних активів.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю електронних доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Такі електронні докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю електронних доказів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання.

При цьому:

1) віртуальні активи, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені віртуальні активи повертаються власнику (законному володільцю);

2) віртуальні активи, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються;

3) віртуальні активи, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено – переходять у власність держави;

4) віртуальні активи, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього конфіскуються;

5) віртуальні активи, а також доходи від них, засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов’язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на такі віртуальні активи, а також на доходи від них.

Пов’язаними особами засудженого є юридичні особи, які при його сприянні отримали у власність чи користування віртуальні активи, а також доходи від них.

Якщо суд визнає відсутність законних підстав набуття прав на частину віртуальних активів, то конфіскується ця частина віртуальних активів засудженого, а у разі неможливості виділення такої частини – її вартість. У разі неможливості конфіскації віртуальних активів, законність підстав набуття прав на які не було підтверджено, на засудженого покладається обов’язок сплатити вартість таких віртуальних активів;

6) електронні документи, що є електронними доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Під час вирішення питання щодо спеціальної конфіскації насамперед має бути вирішено питання про повернення віртуальних активів власнику (законному володільцю) та/або про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) віртуальних активів знав про їх незаконне походження та/або використання. У разі відсутності у винної особи віртуальних активів, на яке може бути звернено стягнення, крім віртуальних активів, які підлягають спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації конфіскованих віртуальних активів, а частина, що залишилася, переходить у власність держави.

У разі, якщо власник (законний володілець) віртуальних активів був встановлений після застосування спеціальної конфіскації та не знав і не міг знати про їх незаконне використання, він має право вимагати повернення належних йому віртуальних активів з державного бюджету, отриманих від реалізації таких віртуальних активів.

Спір про належність віртуальних активів вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку віртуальні активи зберігаються до набрання рішенням суду законної сили.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала, чому окремі суди приймають заяви в електронній формі, а інші відмовляються.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.