Для нотариусов хотят открыть доступ к Демографическому реестру, который не отображает всей информации

В Верховной Раде зарегистрировали законопроект о предоставлении нотариусам полноценного доступа к Единому демографическому реестру № 3989. Профильным комитетом по нему определен Комитет Верховной Рады по вопросам правовой политики.

Как отмечают авторы, еще 2 ноября 2016 года вступил в силу закон о совершенствовании госрегистрации прав на недвижимое имущество, которым статья 46-1 закона о нотариате была изложена в новой редакции, а на нотариусов было возложено обязательство при совершении нотариальных действий использовать сведения Единого государственного демографического реестра.

В то же время ч. 1 ст. 2 Закона «О Едином государственном демографическом реестре и документах, подтверждающих гражданство Украины, удостоверяющих личность или ее специальный статус» содержит исчерпывающий перечень лиц, имеющих право доступа к Реестру, в который не входят нотариусы.
Авторы предлагают внести нотариусов в данный список, а также внести изменения в статью 46-1 закона о нотариате, прописав:

«Нотаріус під час вчинення нотаріальних дій, в тому числі але не виключно з метою установлення особи (ідентифікації), яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії або щодо майна якої здійснюються нотаріальні дії, та/або визначення обсягу цивільної дієздатності фізичних осіб та/або перевірки цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевірки повноважень представника фізичної або юридичної особи, обов'язково використовує відомості Єдиного державного демографічного реєстру, а також Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України».

Впрочем, с самим Демографическим реестром пока есть проблемы.

Как уже не раз писала «Судебно-юридическая газета» в Украине существует масса реестров, однако между ними не налажено взаимодействие. «Каждый реестр живет своей собственной жизнь», - именно так подметили в отчете европейские эксперты. В итоге информация дублируется, причем, с ошибками, которые не позволяют идентифицировать одно и то же лицо.

«Обмен данными и максимальное повторное использование уже собранных данных существуют на бумаге, но не в реальной жизни. Нотариусы и представители других юридических профессий чувствуют это в своей ежедневной работе. Они имеют доступ к различным государственным системам и могут использовать данные, поэтому кажется, что все в порядке, но это не так. То, что людям приходится хранить различные идентификационные ключи и входить отдельно в каждую систему, делать распечатки, вводить полученную информацию в другую систему и т. д., показывает, что до оптимизации бизнес-процессов еще далеко. Это четко свидетельствует об отсутствии системного подхода к реестрам и регистрации.

Все реестры требуют обновления путем введения цифровых идентификационных номеров как основных носителей идентичности человека. Все реестры также могли бы обеспечить значительно лучший опыт пользователей при относительно небольших усилиях», - отмечается в отчете. 

Как Демографическим реестром пользуются суды

Если взять в пример суды, то там по-прежнему «эвристическим» методом идентифицируют участников процесса. Проще говоря, для судов полностью не автоматизировали взаимодействие с реестрами для идентификации лица-стороны по делу.

Так, когда судья решает вопрос об открытии производства по исковому заявлению, ему необходимо убедиться, что такой ответчик реально существует, а указанные в иске данные – верны.

В частности, согласно Гражданскому процессуальному кодексу, если ответчиком в иске указано физическое лицо, не имеющее статуса предпринимателя, суд открывает производство после получения информации о зарегистрированном в установленном законом порядке месте жительства (пребывании) физлица – ответчика.

Для этого суд не позднее двух дней со дня поступления искового заявления в суд обращается в соответствующий орган регистрации места пребывания и места жительства о предоставлении информации о зарегистрированном месте жительства (пребывания) такого лица.

Судья с целью определения подсудности может также пользоваться данными Единого государственного демографического реестра. И если по результатам полученной судом информации будет установлено, что дело не подсудно этому суду, суд должен направить дело по подсудности.

Таким образом, вопрос правильной идентификации стороны по делу имеет принципиальное значение для судопроизводства.

В декабре 2019 года Государственная миграционная служба сообщила, что суды получат доступ к Единому государственному демографическому реестру после согласования технического регламента такого доступа.

Вопрос доступа и обмена информацией судом с Демографическим реестром был поднят и во время последнего заседания Рабочей группы по вопросам цифровизации правосудия.

«Мы сейчас налаживаем взаимодействие с Демографическим реестром с точки зрения предоставления информации. С налоговой пока обмен не налажен – система работает в полуручном режиме, результативность запросов к реестру ИНН физлиц – 60%, есть нюансы», - отметил советник главы ГСА Леонид Богданов.

Ключевой проблемой работы с реестрами сегодня является их верификация.

«На сегодня одна из ключевых проблем в том, что у нас не верифицированы реестры. Есть реестр недвижимого имущества, есть реестр РАГСов (Державний реєстр актів цивільного стану громадян)  – по сути, он наиболее полный, около 130 миллионов записей, есть реестр Пенсионного фонда, реестр налоговой, но между ними отсутствует верификация.

При этом в РАГСе система построена путем записей. То есть «Леонид Богданов родился», «Леонид Богданов женился», «у Леонида Богданова появились дети» - это абсолютно разные «леониды богдановы». Невозможно выстроить цепочку, чтобы можно было проследить человека от рождения до смерти. И это большая проблема, поскольку невозможно идентифицировать лицо.

И применение реестров у нас все равно остается в полуручном режиме.

То есть судья, которому необходимо уточнить информацию по физическому или юридическому лицу, должен направить запрос, получить выборку и потом из нее выбирать «эвристическим» методом, анализировать эту информацию на предмет того, кто ему нужен. По сути, это необходимо сделать в ручном режиме.

Нет однозначной идентификации, потому что так исторически в государстве развивались реестры.

Тут можно привести в пример Грузию, которая, внедряя демографический реестр, внедрила процедуру верификации. В любой точке, где человек обращался за услугой: к нотариусу, в РАГС и пр., - первое, что делали – спрашивали, есть ли идентификационный код. И информацию по такому лицу верифицировали. После этого система заработала эффективнее.

Демографический реестр сегодня имеет порядка 5 млн записей. Что очень далеко от полной картины. И если мы возвращаемся к вопросу об идентификации лица, реестр не предоставляет гарантии такой идентификации. Но мы надеемся, что со временем все наладится.

Позитивный эффект должен иметь запуск Реестра исполнительных документов. Потому что там мы на старте уже запускаем структуру, где все будет верифицировано и не будет ручного взаимодействия», - отметил Леонид Богданов.

По его словам, ГСА сейчас интенсивно переносит обмен данными на «Трембиту», но, как было отмечено выше, есть много неверифицированной информации.

Слова Леонида Богданова о том, что информация о лице на данный момент представляет собой набор данных в различных реестрах, которые сложно свести к единому знаменателю, подтверждает и отчет «Состояние и перспективы развития государственных информационных электронных ресурсов» (с ним можно ознакомиться ниже), который был подготовлен еще в 2016 году. Но воз, как показывает практика, и ныне там.

В частности, в этом отчете отмечается актуальная по сегодняшний день проблема.

«Відсутність електронної взаємодії між державними реєстрами призводить до необхідності дублювати інформацію, особливо ту, що стосується даних про особу. Як наслідок, відсутність електронної взаємодії не дозволяє будувати ефективних прозорих державних сервісів для населення та бізнесу.

Наприклад, тільки під час порівняння даних «Єдиного державного демографічного реєстру» та «Державного реєстру актів цивільного стану громадян» було виявлено близько 80% тотожних нетехнологічних полів:

• прізвище, ім'я та по батькові;
• дата народження;
• місце народження;
• стать;
• реквізити документів, виданих особі засобами реєстру (тип, назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб’єкт, що видав документ, строк дії документа);
• дата смерті;
• відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників;
• відомості про громадянство або його відсутність та підстави набуття громадянства України;
• додаткова змінна інформація про місце проживання;
• дані щодо дітей та батьківства;
• дані щодо реєстрації шлюбу;
• дані щодо розриву шлюбу;
• дані щодо зміни імені громадянином;
• дані щодо смерті фізичної особи.

Першоджерелами найбільш дубльованих полів у більшості випадків виступають «Єдиний державний демографічний реєстр», «Державний реєстр фізичних осіб-платників податків» та «Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань».

Велика кількість тотожних нетехнологічних полів зумовлена тим, що досі нормативно не визначено перелік базових державних реєстрів, поля яких повинні виступати першоджерелами для використання в інших інформаційних ресурсах і забезпечення взаємодії між державними реєстрами. Відсутність поняття базових державних реєстрів призводить до того, що поля з тотожною інформацією дублюються в різних реєстрах, а також мають рівнозначний пріоритет. Як наслідок, з одного боку державні органи вимушені зберігати у себе велику кількість інформації, яка збирається кожним державним реєстром окремо, що, в свою чергу, призводить до значного підвищення трудомісткості і собівартості обслуговування державних реєстрів; а з іншого боку – істотно збільшується ймовірність занесення в державні реєстри некоректної інформації через великий вплив людського фактору на процес їх обслуговування.

Наповнюваність державних реєстрів інформацією часто носить фрагментарний (уривчастий) характер, коли далеко не всі передбачені реєстрами поля фактично заповнені. Це, своєю чергою, призводить до обмеження функціональності реєстрів, що перешкоджає отриманню з них достовірної та повної інформації. Зазвичай причинами фрагментації стає відсутність інформації в оцифрованому вигляді за певний період часу до створення державного реєстру.

Варто зазначити, що сьогодні вже існують окремі випадки електронних взаємодій, особливо у державних реєстрах ДФС, Мін'юсту, МВС та Пенсійного фонду. Такі обміни даними побудовані на різних і, у своїй більшості, застарілих технологіях, які не є стандартизованими і можуть використовуватися виключно між двома органами та носять несистемний характер. Сама наявність таких взаємодій свідчить про розуміння необхідності обміну даними для прийняття швидких рішень на основі достовірних даних. Переважна більшість існуючих взаємодій використовує поле «Реєстраційний номер облікової картки платника податків» або «ІПН» в якості зв’язного ідентифікатора.

Для уніфікації таких взаємодій Державне агентство з питань електронного урядування у 2017 році планує запровадити національну систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів, яка забезпечить єдині стандарти обміну даними між державними органами.

Ефективна система взаємодії між державними реєстрами, як і будь-яка інша державна політика, повинна базуватися на «людиноцентристській» ідеології, згідно з якою держава має служити інтересам громадян через усебічне забезпечення пріоритету їхніх прав, свобод та інтересів. В галузі електронного урядування основною передумовою для запровадження такого підходу є кардинальна зміна порядку збирання, зберігання  та  обробки даних про особу.

Перш за все, інформація про особу повинна потрапляти в один базовий державний реєстр, а потім вже доповнюватися в інших реєстрах інформацією про власність, права, обов’язки, обмеження людини тощо. Тобто потрібно реалізувати модель, в якій держава отримує дані про особу самостійно з використанням цифрового ідентифікатора людини, а не примушує людину збирати цю інформацію власноруч, бігаючи по державних установах. Сьогодні основною перешкодою для реалізації такої моделі є відсутність поширеного єдиного національного цифрового ідентифікатору особи.

На сьогодні жоден із наявних унікальних ідентифікаторів, який використовується в державних реєстрах, не забезпечує 100% охоплення населення від народження людини до її смерті. Наприклад, Державний реєстр виборців містить інформацію про осіб віком від 18 років та базується на сукупності даних про особу, як от ПІБ, дата і місце народження, серія та номер паспорта та ін.

Державні реєстри Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України містять власні унікальні ідентифікатори особи, такі як реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер облікової картки застрахованої особи Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, які, на жаль, не є обов’язковими (можна відмовитись) та не охоплюють частину неповнолітніх громадян, що становить 14% населення України.

Водночас силами Державної міграційної служби України в 2015 році було створено Єдиний державний демографічний реєстр, через який почалося розповсюдження унікального номеру запису реєстру (УНЗР). Цей номер є єдиним ідентифікатором особи, від якого не можна відмовитись та який присвоюється людині один раз після народження (при реєстрації народження) і не змінюється протягом всього життя. УНЗР – це 14 значний номер, в якому зашифрована інформація про стать та дату народження людини. На сьогоднішній день в Україні цей номер мають близько 5 мільйонів громадян.

Складність розповсюдження УНЗР на сьогодні полягає в обмеженому ресурсі ДМС щодо видачі паспортів нового зразка (ID карт та біометричних паспортів для виїзду за кордон), адже УНЗР присвоюється тільки при видачі одного з цих документів. Середня швидкість розповсюдження паспортів сьогодні складає близько 10-12 тис. на день. Можна спрогнозувати, що на охоплення УНЗР всього населення України потрібно буде витратити не менше 12 років. Звісно, що такий строк є неприйнятним, і Державна міграційна служба України докладає всіх зусиль для його скорочення шляхом збільшення потужностей для видачі ідентифікаційних документів.

Важливість УНЗР полягає в тому, що саме цей номер повинен стати фундаментом для розбудови якісно нової системи державних інформаційних ресурсів. З його допомогою можливо побудувати інформаційні зв’язки, які дозволять розповсюджувати інформацію про особу між державними реєстрами без необхідності отримання різноманітних довідок самою особою. Тобто людині від народження буде присвоєний унікальний номер, який буде автоматично потрапляти  до інших реєстрів в міру того, як людина буде дорослішати.

Протягом життя інформація про кожного з нас потрапляє в середньому до 16 державних реєстрів, яку ми вносимо по декілька разів в один і той же державний реєстр на різних стадіях життя. Кожного разу внесення інформації вимагає від нас зібрати наново певний перелік документів, який вже раніше неодноразово надавався для інших державних реєстрів. Тобто відсутність єдиного ідентифікатора примушує нас компенсувати це, витрачаючи власний час.

Якщо розглянути можливість автоматичного розповсюдження інформації за унікальним ідентифікатором, то кількість звернень до державних органів для внесення даних можна скоротити втричі упродовж усього життя.

Напомним, что ранее Людмила Рабчинская заявила, что Минцифра «не может вмешиваться в процесс по запуску электронного правосудия в Украине».

Также ранее «Судебно-юридическая газета» сообщала, что в системе «Трембита» зарегистрировано 14 государственных электронных информационных ресурсов, начат обмен данными между 4 реестрами.

Кроме того, мы рассказывали, какие цели ставит перед собой система «Трембита». 

 Подписывайтесь на наш Telegram-канал, чтобы быть в курсе самых важных событий.