Верховний Суд висловився щодо зміни юрисдикційної підсудності

Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору оренди обладнання, укладеного між суб`єктами господарської діяльності, право вимоги за яким перейшло до фізичної особи підприємця. Тобто стороною правочину (цесії) виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 177/1858/19.

Обставини справи

У касаційній скарзі касатор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду. Касаційна скарга мотивована тим, що позивач звернуся до суду як фізична особа, тому спірні правовідносини належить розглядати у порядку цивільного судочинства. Припинення особою підприємницької діяльності унеможливлює звернення останнього за захистом своїх прав до суду в порядку господарського судочинства.

Отже, спір між позивачем – особою_1, який не є підприємцем, та відповідачем - ФГ «С», який є суб`єктом підприємницької діяльності, підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, у статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших, є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб’єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.

При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.

Також ВС підкреслив, що відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

ВС зауважив, що з аналізу вказаних норм вбачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом свої порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору оренди обладнання, укладеного між суб`єктами господарської діяльності, право вимоги за яким перейшло до фізичної особи підприємця. Тобто стороною правочину (цесії) виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 760/13915/18 (провадження № 14-234цс19).

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що за тривале невиконання судового рішення державним виконавцем з держави стягнуто моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.