Зобов’язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/4962/18 та встановив, що зобов’язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Обставини справи

Акціонерне товариство «У» в особі філії «Д» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Р» про відшкодування майнової шкоди у вигляді вартості вантажного вагону у розмірі, з врахуванням заяви  про збільшення розміру позовних вимог,  570 000,00 грн, суми понесених витрат на визначення вартості вагону у розмірі 120,00 грн та суми упущеної вигоди у розмірі 343 575,48 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору відповідачем, як замовником послуг, за цим договором не було забезпечено збереження вагону, що є власністю позивача, у зв`язку з чим відповідач повинен відшкодувати позивачу майнову шкоду у вигляді вартості такого вагону, суми понесених витрат на визначення вартості вагону та суми упущеної вигоди.

Господарський суд м. Києва позов Акціонерного товариства «У» в особі філії «Д», з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 570 000,00 грн та витрати щодо здійснення оцінки майна у розмірі 120,00 грн, в іншій частині позову відмовив.

Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду м. Києва скасував в частині задоволених позовних вимог та прийняв в цій частині нове рішення про відмову в позові повністю.

Суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення тим, що зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною другою цієї статті визначено, що припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Також ВС зауважив, що стаття 599 Цивільного кодексу України та стаття 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов’язання, як закінчення строку дії договору.

Тобто зобов’язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 10.1 договору строк дії договору закінчився 14.07.2017, однак з серпня 2017 року до травня 2018 року позивач продовжував надавати відповідачеві послуги з організації перевезення вагоном, що підтверджують акти наданих послуг, рахунки фактури, документи про отримання позивачем оплати від відповідача, в яких  є посилання на договір та складення яких позивач не заперечує.

Тобто станом на 13.09.2017, коли позивач звернувся до відповідача з листом, в якому повідомив про те, що вагон знаходиться на тимчасово окупованій території, тому залізницею буде пред’явлено вартість втраченого вагону для відшкодування товариству, зобов’язання між сторонами не припинилися та продовжували існувати.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушень норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, що оскаржується, а відтак і відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.