Чому встановлення справедливості та захист прав громадян залежить не лише від судів

Звинувачення судів у всіх бідах, які стаються в країні, вже стало політичною традицією. Тому, коли біля державного керма опиняється нова влада, одним з основних завдань свого служіння народу вона визначає проведення судової реформи, яка начебто має поліпшити захист прав та свобод людини і громадянина. Однак прихильники змін, напевно, забувають, що ухвалення справедливого судового рішення – це не кінцева точка на шляху відновлення порушених прав та свобод. Торжество справедливості досягається тоді, коли судове рішення буде виконано. А реалізація цих рішень залежить від Міністерства юстиції, органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.

Ні для кого не є таємницею, що невиконання судових рішень є системною проблемою України. Шістнадцять років тому Європейський суд з прав людини ухвалив перші рішення, в яких порушуються питання невиконання рішень національних судів (справи «Півень проти України», «Жовнер проти України», «Войтенко проти України»). А восени 2009 року ЄСПЛ прийняв пілотне рішення у справі «Юрій Іванов проти України», наголосивши на необхідності запровадження заходів, які б вирішили структурну проблему – невиконання рішень національних судів.

Одним з таких заходів стало удосконалення законодавчої бази. Так, у 2012 році з’явився Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (№ 4901-VI від 5.06.2012), а через чотири роки – нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII від 2.06.2016) та Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (№ 1403-VIII від 2.06.2016).

Однак прийняття цих законів не вберегло Україну від чергової жовтої картки ЄСПЛ. Восени 2017 року євроінституція ухвалила рішення у справі «Бурмич та інші проти України». У цій справі ЄСПЛ до п’яти скарг заявників приєднав ще понад 12 тисяч заяв щодо тривалого невиконання рішень національних судів.

Крім того, в рішенні у справі «Бурмич та інші проти України» згадувалося про те, що органи влади України розробляють новий альтернативний механізм виконання судових рішень. Суть цього механізму полягає в реструктуризації заборгованості (на загальну суму до 7 544 562 370 грн), що виникла станом на 1 січня 2015 року за невиконаними рішеннями судів, виконання яких гарантовано державою, а також рішеннями ЄСПЛ.

Відповідна норма щодо реструктуризації боргу в зазначеному вище розмірі містилася у законах про державний бюджет на 2015 − 2019 роки. Однак у Законі України «Про Державний бюджет на 2020 рік» таке положення відсутнє.

Разом з тим, після внесення змін до Державного бюджету України на 2020 рік (Закон України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року) стаття витрат на компенсацію за рішеннями ЄСПЛ («Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України») була скорочена на 340 млн грн (з 382 млн грн до 42 млн грн).

Загалом, за даними ЗМІ, у 2019 році в Україні було більш ніж 300 тис. невиконаних судових рішень. А виконувалося лише приблизно кожне четверте рішення. Така ситуація призводить до того, що особа, маючи на руках остаточне судове рішення, змушена знову звертатися до суду, оскаржуючи певні дії (бездіяльність), державних чи приватних виконавців.

За даними судової статистики, в 2019 році з 67 тисяч клопотань, заяв, подань у порядку виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) місцеві загальні суди задовольнили 45,4 тисяч, що становить 68 %. Крім того, ці суди розглянули майже 10 тисяч справ та матеріалів щодо оскарження дій або бездіяльності виконавчої служби, третину з яких було задоволено.

За цей же період місцеві адміністративні суди розглянули 42,2 тисяч справ у порядку виконання судових рішень, з яких 33 тисячі задоволено (78 %). Водночас кількість справ щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що перебували на розгляді в місцевих адміністративних судах у 2019 році, сягнула позначки в понад 5,4 тис. справ.

Варто звернути увагу також на те, що діяльність судової системи є відкритою, тобто кожен охочий на вебсайті «Судова влада» може ознайомитися зі статистичними даними: скільки і які справи розглянули суди різних юрисдикцій, яку кількість справ вони не встигли розглянути тощо. Однак дізнатися про кількість виконаних/невиконаних судових рішень з сайту Міністерства юстиції неможливо, адже такої статистичної інформації там немає.

Отже, виконання судового рішення, що є сферою відповідальності Міністерства юстиції та органів ДВС, може тривати не один рік. І поставлену судом в рішенні крапку виконавці цих рішень перетворюють у три крапки, розтягуючи на невизначений час досягнення справедливості та нівелюючи основну місію суду щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.