Для кваліфікації злочину за ст. 258 Кримінального кодексу України (терористичний акт) кримінальний закон не вимагає обов’язкової участі особи_3 у терористичній організації, для цього достатньо, щоб особа_3 діяла хоча б з однією метою, зазначеною в диспозиції вказаної норми.
На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 201/13561/14-к.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська особу визнано винуватим та засуджено:
— за ч. 1 ст. 263 КК України — до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
— за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 68 КК України — до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим особі визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без конфіскації майна.
За цим же вироком засуджено особу, який в апеляційному та касаційному порядках його не оскаржував.
Як установив суд, засуджений у період з 5 по 24 червня 2014 року, за попередньою змовою групою осіб, здійснював підготовку, зокрема, пошук співучасників, засобів та знаряддь для вчинення терористичного акту, а саме вчинення за допомогою вибухової речовини, привезеної особою з Луганської області, вибухів, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людей та настання інших тяжких наслідків, на залізничній колії під час переміщення по ній потягу з військовою технікою Збройних сил України до району проведення антитерористичної операції.
Крім того, протягом невстановленого часу, засуджений без передбаченого законом дозволом, за невстановлених обставин придбав та незаконно зберігав за місцем свого проживання в м. Дніпро ручну осколову гранату РДГ-5 із запалом, що відноситься до категорії боєприпасів, та дві тротилові шашки, які під час проведення обшуку були у нього виявлені та вилучені співробітниками УСБУ в Дніпропетровській області.
Апеляційний суд Дніпропетровської області вирок місцевого суду залишив без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду першої і апеляційної інстанції касатор подав касаційну скаргу. Зокрема, захисник вважає, що за змістом кримінального закону терористичний акт може бути вчинено лише особою, яка є членом терористичної організації, а оскільки засуджений членом жодної терористичної організації не був, то його дії не можна кваліфікувати за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України.
Крім того, він зазначав, що в діях особи відсутній і склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки, на його переконання, вибухові речовини у помешкання засудженого занесли самі працівники поліції чи СБУ.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС підкреслюють, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості особи_2 у вчиненні кримінальних правопорушень ґрунтується на: висновку експерта, наданих у суді показаннях експерта та свідків, даних протоколів обшуку та огляду предметів, вилучених під час проведення обшуку в помешканні, протоколу проведення слідчого експерименту, протоколу результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також на інших доказах у справі, які було ретельно досліджено та перевірено судом першої інстанції під час судового розгляду і оцінено судом з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За таких фактичних обставин, які були встановлені судом першої інстанції, дії особи_2 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 та ч. 1 ст. 263 КК України.
ВС наголосив, що доводи у касаційній скарзі захисника про відсутність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, є безпідставними. Для кваліфікації злочину за ст. 258 КК України кримінальний закон не вимагає обов'язкової участі особи у терористичній організації, для цього достатньо, щоб особа діяла хоча б з однією метою, зазначеною в диспозиції вказаної норми, що і було встановлено судом першої інстанції при розгляді справи.
Також не знайшли свого підтвердження при перевірці судом касаційної інстанції і наведені в касаційній скарзі доводи захисника про незаконність проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Як убачається з матеріалів провадження, до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про виявлення працівниками правоохоронних органів фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень та розпочато досудове розслідування, під час якого встановлено факти вчинення інших кримінальних правопорушень, відомості про які також було внесено до ЄРДР, у тому числі, 20 червня 2014 року внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 258 КК України, щодо особи_3, особи_2 та інших. Також у матеріалах кримінального провадження є дані про внесення до ЄРДР відомостей щодо особи_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України (т. 5, а.с. 122-125).
ВС зауважив, що наведені в касаційній скарзі захисника доводи є аналогічними тим, що були викладені нею в апеляційній скарзі та були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, на які цей суд надав умотивовані відповіді у своєму рішенні.
Ретельно перевіривши ці доводи та врахувавши установлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження й докази, досліджені й перевірені ним під час судового розгляду, яким цей суд надав відповідну правову оцінку, апеляційний суд дійшов безспірного висновку про доведеність винуватості особи у вчиненні інкримінованих злочинів та безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі захисника.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що засуджений зі співучасниками підірвав автомобіль, унаслідок чого шестеро осіб отримали поранення, а одна особа загинула.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.