Скасування податкових повідомлень-рішень: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року  та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ" до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень у справі № 820/539/16.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОММЕТСПЛАВ" звернулося до суду з позовом до  Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень, яким зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ) на 277 841, грн, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 2 849 428,50 грн, з яких 1899 619,00 грн за основним платежем та 949 809,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами встановлено, що відповідачем проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "ТК "Портал"  за серпень - вересень 2015 року, за результатами якої складено акт, яким встановлено порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України (ПК України), що призвело до заниження ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету 1 899 619,00 грн. за серпень - вересень 2015 року, завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 277 841,00 грн за вересень 2015 року.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ «ТК «Портал», посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останнього з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у нього необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій. Крім того, вказував на дефектність окремих видаткових накладних, зокрема, зазначення у них договору купівлі-продажу, який не був поданий під час перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 позов задоволено; скасовано податкові повідомлення - рішення від 08.02.2016 року.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом (ТОВ «ТК «Портал») щодо поставки продукції виробничо-технічного призначення, які використані  у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.06.2016 постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У своїй касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, які мають істотне значення для правильного розгляду справи, що унеможливило реалізацію завдання адміністративного судочинства та призвело до формального та незаконного вирішення спору.

Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

У подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були йому необхідні, однак відсутні.

Загалом, як встановлено судами попередніх інстанцій в ході розгляду справи, позиція податкового органу ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинах його контрагента з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Товариства із ТОВ "ТК "Портал". Разом з тим, можливі порушення податкового законодавства зі сторони постачальників контрагента не можуть за встановлених у даній справі обставин й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства бути достатнім аргументом для позбавлення останнього сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Підсумовуючи викладене, суди обґрунтовано вказали на помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом щодо поставки товару, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суд вже надавав оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.