Зміст і обсяг допущених засудженим порушень правил безпеки дорожнього руху та одночасно невідповідність цим правилам дій потерпілого, який, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, переходив дорогу в невстановленому місці та зупинився на проїзній частині дороги, чим створив небезпеку для руху, дають достатні підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 523/12810/15-к.
За вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік 6 місяців. Згідно з вироком суду особу визнано винуватим і засуджено за те, що він, керуючи технічно справним автомобілем, виконуючи маневр перестроювання з правої крайньої смуги в ліву, порушив пункти 2.3 «б», 10.1,12.1, 12.3 ПДР.
Це виразилось у тому, що він, будучи неуважним, не врахував дорожньо-транспортну обстановку перед початком руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не вжив своєчасних заходів щодо зменшення швидкості свого руху до безпечної, аж до зупинки автомобіля, у результаті чого допустив наїзд на пішохода , який перетинав проїзну частину справа наліво відносно руху транспортного засобу та зупинився на ділянці дороги, на яку перестроювався водій. Внаслідок ДТП потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд вирок місцевого суду залишив без змін.
Верховний Суд зауважив, що аргументи захисника щодо недоведення належними й допустимими доказами наявності у діях засудженого всіх ознак об’єктивної сторони інкримінованого злочину є хибними, з огляду на таке.
Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: діяння - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту; наслідки у вигляді заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження; причинний зв`язок між порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і зазначеними у статті наслідками.
Висновок суду про порушення правил безпеки дорожнього руху особи_1, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, підтверджено рядом досліджених доказів. Зокрема, висновком судової авто-технічної експертизи, показаннями обвинуваченого, потерпілого, свідків, даними, зафіксованими в протоколах слідчих експериментів, протоколі огляду транспортного засобу та експертних висновках щодо його технічного стану.
Колегія суддів відхиляє аргументи захисника про те, що протиправність дій потерпілого пішохода виключає винуватість засудженого. Так, суд встановив, що потерпілий, перетинаючи проїзну частину, зупинився на ній, чим створив небезпеку для дорожнього руху. На думку ВС, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов’язаний був дотримуватися правил дорожнього руху та виконати вимоги як пункту 10.1, так і 12.3 Правил, зокрема при виявленні пішохода негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода на проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту Правил.
Таким чином із фактичних обставин цього кримінального провадження встановлено, що суспільно небезпечний наслідок у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень був породжений конкретними діями засудженого, який порушив правила дорожнього руху, що, всупереч викладеним у касаційній скарзі захисника доводом, свідчить про наявність однієї з обов’язкових ознак об’єктивної сторони злочину – причинного зв’язку між порушенням правил безпеки дорожнього руху і зазначеними наслідками.
Разом із тим ВС визнав такими, що заслуговують на увагу, доводи у касаційній скарзі про можливість звільнення особи_1 від відбування призначеного йому покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Призначаючи покарання, місцевий та апеляційний суди не аналізували підстави для застосування ст. 75 КК. ВС зауважив, що засуджений вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, внаслідок чого потерпілому було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень. За формою вини вчинений злочин є необережним.
Щодо особи винного, то він раніше не судимий, має міцні соціальні зв’язки, за місцем проживанням характеризується позитивно, на його утриманні перебувають дружина, яка хворіє, та батько похилого віку, який потребує піклування. Окрім того, на думку ВС, заслуговує на увагу і те, що з моменту вчинення злочину до набрання вироком законної сили та взятті особу під варту, минуло більше 5 років і за цей час нових злочинів останній не вчинив.
Аналізуючи конкретні обставини справи, ВС також зважив на зміст і обсяг допущених засудженим порушень правил безпеки дорожнього руху та одночасно врахував невідповідність цим правилам дій потерпілого, який, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, переходив дорогу в невстановленому місці та зупинився на проїзній частині дороги, чим створив небезпеку для руху. Зазначені обставини, які підлягають обов`язковому врахуванню, та дані про особу у своїй сукупності, на переконання колегії суддів Верховного Суду, дають достатні підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у вигляді позбавлення волі та застосування ст. 75 КК.
Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що депутати заговорили про підсилення відповідальності водіїв у стані алкогольного сп’яніння.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.