Виправлення помилок в Реєстрі нерухомості та у Державному кадастрі: позиція Верховного Суду

Допущена технічна помилка під час внесення відомостей до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень, а також Державного кадастрового реєстру підлягає безкоштовному виправленню суб’єктами владних повноважень у найкоротші строки.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, переглянувши у касаційному порядку справу за позовом фізичної особи до Відділу державної реєстрації виконавчого комітету міської ради та Головного управління Держгеокадастру про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору полягає в тому, що державний кадастровий реєстратор помилково вніс відомості про кадастровий номер земельної ділянки позивача, у результаті чого дві земельні ділянки, що належать різним особам, отримали однаковий кадастровий номер. У подальшому державним реєстратором (на підставі даних, отриманих у порядку інформаційної взаємодії органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації прав) здійснено державну реєстрацію речового права на вказану земельну ділянку з неправильним зазначенням її кадастрового номеру. Зважаючи на те, що така технічна помилка унеможливлює реалізацію позивачем свого права власності на земельну ділянку, останній звернувся із заявою про виправлення технічної помилки до відповідачів, однак, отримавши відмову, звернувся до суду з адміністративним позовом.

При цьому державний реєстратор у справі, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням та підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також вказав на те, що державний реєстратор не має технічної можливості внести будь-які зміни до відомостей про власників (користувачів) земельних ділянок після надходження інформації з Державного кадастрового реєстру та, відповідно, задовольнити заяву позивача у частині внесення змін до державного реєстру з метою уникнення у подальшому виникнення конфліктних ситуацій.

Суди першої та апеляційної інстанцій адміністративний позов задовольнили, та, зважаючи на те, що відповідні дії унеможливлюють реалізацію позивачем свого права власності на земельну ділянку, вийшли за межі позовних вимог та зобов’язали Відділ державної реєстрації виконавчого комітету міської ради після виправлення відділом Головного управління Держгеокадастру помилки у кадастровому номері земельної ділянки провести державну реєстрацію права власності та іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку за позивачем відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з положень статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яка передбачає, що виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку здійснюється державним кадастровим реєстратором самостійно у разі її виявлення з подальшим повідомленням зацікавленої особи або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Крім того, колегія суддів врахувала положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка закріплює, що у разі, зокрема, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

На цій підставі Верховний Суд дійшов до висновку про те, що відповідно до статті 9 КАС України ефективним способом захисту порушеного права позивача у разі, якщо відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені разом із помилковими відомостями щодо кадастрового номеру земельної ділянки та вказані дії унеможливлюють реалізацію позивачем свого права власності на земельну ділянку, може бути застосування судом умовного зобов`язання (зобов’язання на майбутнє), а саме: покладення на державного реєстратора обов’язку після виправлення державним кадастровим реєстратором помилки у кадастровому номері земельної ділянки провести державну реєстрацію права власності та іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку.

Із постановою Верховного Суду від 5 травня 2020 року у справі № 806/2426/18 (адміністративне провадження № К/9901/5281/19) можна ознайомитися за посиланням. 

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.