ВС пояснив, які правочини порушують публічний порядок

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/4932/19.

Обставини справи

З матеріалів справи  відомо, що закрита акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «Е» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Р» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, визнання незаконним набуття права власності Приватним підприємством  на частку 55% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Д» що дорівнює 1 375 000,00 грн, а також на корпоративні права, що випливають з частки, на підставі договору зворотної купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Д» між Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю «Е» та Приватним підприємством  «Р».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів вини та обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку - спрямованості на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не надано належних та допустимих доказів вини та обставин, з якими закон пов`язує нікчемність правочину внаслідок порушення публічного порядку.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслюють, що відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Верховний суд зауважив, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому ВС наголосив, що категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, публічний порядок – це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

ВС наголосив, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об’єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Також ВС підкреслив, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла про розмежування правочинів, предметом яких є відступлення права вимоги.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.