Нові збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України: що ухвалила Рада

13 липня Верховна Рада ухвалила в цілому як закон законопроект про внесення змін до Повітряного кодексу України щодо удосконалення механізму справляння державних зборів за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України № 2424 від 12.11.2019.

Як зазначають автори, документ розроблено з метою удосконалення існуючого механізму справляння державних зборів із суб’єктів авіаційної діяльності. Основним завданням законопроекту є визначення на законодавчому рівні особливостей справляння державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.

«Законопроект відповідає міжнародній практиці, у тому числі досвіду провідних держав світу (Іспанія, Великобританія, Франція, Німеччина, Австрія, Сполучені Штати Америки, Китай, Австралія, Узбекистан та ін.), та враховує політику Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) з питання оподаткування у сфері міжнародного повітряного транспорту (Doc 8632),  що підтвердилося, зокрема, результатами аудитів, проведених цією міжнародною організацією», - вважають автори.

Законопроектом передбачено:

– закріплення у термінологічному апараті (стаття 1 Повітряного кодексу України) поняття «державний збір із суб’єкта авіаційної діяльності»;

– доповнення Повітряного кодексу України статтею 12¹, якою визначаються особливості справляння державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України;

– встановлення відповідальності за порушення порядку або строків сплати державних зборів із суб’єктів авіаційної діяльності, визначених цим Кодексом.

А саме, до другого читання було передбачено такі зміни:

І. Внести до Повітряного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 48-49, ст. 536) такі зміни:

1. Статтю 1 доповнити пунктом 311 такого змісту:

«311) державний збір із суб’єкта авіаційної діяльності – обов’язковий неподатковий платіж до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях як складової Державного бюджету України, що справляється із суб’єкта авіаційної діяльності відповідно до законодавства».

2. Частину дев’яту статті 12 після слів «Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів» доповнити словами «(крім державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України)».
3. Доповнити статтею 121 такого змісту:

«Стаття 121. Особливості справляння і ставки державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України

1. Державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, – це обов’язкові неподаткові платежі до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, що справляються з авіаперевізників у порядку, визначеному цим Кодексом.
2. Державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, не справляються у разі здійснення:

1) перевезень вищих посадових осіб та офіційних делегацій України та інших держав;

2) перевезень товарів гуманітарної допомоги з/до України згідно з актами Кабінету Міністрів України;

3) польотів, пов’язаних із забезпеченням проведення робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха, авіаційних та інших подій, санітарних авіарейсів (у тому числі перевезень тіла (останків, праху) померлого);

4) перевезень пасажирів, які належать до категорії осіб,  звільнених від сплати зборів згідно із законом;

5) перевезень дітей віком до двох років;

6) перевезень транзитних пасажирів.

3. Ставка державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, встановлюється у таких розмірах:

1) у разі здійснення повітряних перевезень у межах України — 0,5 долара США;

2) у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з України – 2 долари США.

4. Ставка державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, встановлюється у таких розмірах:

1) у разі здійснення повітряних перевезень у межах України — 2,5 долара США;

2) у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з/до України — 10 доларів США. 

5. Розрахунок розміру державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації щомісяця на підставі інформації про пасажирів, які відлітають з аеропорту України, та про вантаж, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, за офіційним курсом валют, установленим Національним банком України на день оформлення авіаперевізнику відповідного рахунка-фактури.
6. Інформацію про пасажирів, які відлітають з аеропорту України, та про вантаж, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, експлуатант аеропорту (аеродрому) подає до уповноваженого органу з питань цивільної авіації щомісяця до 20 числа місяця, що настає за звітним.

Інформація, зазначена в абзаці першому цієї частини, подається окремо щодо регулярних і нерегулярних перевезень та повинна містити:

1) найменування авіаперевізника;

2)  вид повітряних перевезень (регулярні або нерегулярні, повітряні перевезення у межах України або міжнародні повітряні перевезення з/до України);

3) період (із зазначенням місяця та року), за який подається інформація.

Для виявлення та усунення можливих неточностей і помилок у такій інформації авіаперевізник проводить з експлуатантом аеропорту (аеродрому) до 10 числа місяця, що настає за звітним, звірку щодо кількості пасажирів, які відлетіли з аеропорту, та кількості тонн вантажу, що відправлений чи прибув до аеропорту.

7. Під час розрахунку розміру державного збору не враховуються витрати, пов’язані із сплатою державного збору.
8. Рахунок-фактура на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, оформлюється протягом двох робочих днів з дня надходження до уповноваженого органу з питань цивільної авіації від експлуатанта аеропорту (аеродрому) інформації, передбаченої частинами п’ятою і шостою цієї статті.
9. Платником за рахунком-фактурою на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є авіаперевізник, який виконував повітряні перевезення. Від імені іноземного авіаперевізника рахунок-фактура може бути оплачена його представником чи іншою належним чином уповноваженою ним особою.
10. Рахунок-фактура на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, надсилається платнику засобами факсимільного зв’язку або електронною поштою в день оформлення, а на вимогу авіаперевізника — поштою (рекомендованим поштовим відправленням) протягом двох робочих днів з дня оформлення.
11. Рахунок-фактура на сплату державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, оплачується протягом 30 днів з дати його оформлення.
12. Державний збір за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державний збір за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, не сплачений авіаперевізником протягом 30 днів з дати оформлення рахунка-фактури, вважається простроченою заборгованістю перед Державним спеціалізованим фондом фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

У разі виникнення у авіаперевізника простроченої заборгованості перед Державним спеціалізованим фондом фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях передбачені законодавством України процедури сертифікації, реєстрації, перереєстрації об’єктів та суб’єктів авіаційної діяльності, супроводження його діяльності та надання йому прав на експлуатацію повітряних ліній, уповноваженим органом з питань цивільної авіації не здійснюються.»;

4. Пункт 1 частини першої статті 127 доповнити абзацом п'ятнадцятим такого змісту:

«порушення порядку або строків сплати державних зборів із суб’єктів авіаційної діяльності, визначених законодавством.».

5. Пункт 3 розділу XIX «Прикінцеві та перехідні положення» виключити.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України:

1) протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом,  забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

2) щороку  включати інформацію про виконання цього Закону до звіту про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України за відповідний рік.

Головне юридичне управління ВР висловило до другого читання такі зауваження.

«Аналіз тексту законопроекту свідчить про актуальність зауважень, висловлених у висновку Головного юридичного управління від 24.06.2020, на яких вважаємо за доцільне повторно зупинитися.

1. Системний аналіз наведених норм (у частинах першій, четвертій, п’ятій та восьмій) статті 12 Повітряного кодексу України та (пункту 43 частини другої) статті 29 Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що державний збір із суб’єкта авіаційної діяльності, який надходить до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, формує загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність, здійснення яких проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України та є обов’язковим для всіх суб’єктів авіаційної діяльності платежем, який перераховується до Державного бюджету України та є його складовою частиною.

        Відтак, зважаючи на частину першу статті 67 Конституції України, перелік, розмір та порядок сплати державних зборів із суб’єкта авіаційної діяльності має встановлювати закон.

        Наголошуємо, що вищезазначене стосується всіх державних зборів із суб’єкта авіаційної діяльності, встановлених частиною п’ятою статті 12 Повітряного кодексу України (державні збори за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об'єктів та суб'єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності; за надання прав на експлуатацію повітряних ліній; за вчинення офіційних дій, пов'язаних із наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів; з авіаційної безпеки), перелік та розмір яких на сьогодні визначені у додатку до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 № 819, всупереч статті 67 Конституції України.

2. Законопроектом визначається державний збір із суб’єкта авіаційної діяльності як обов’язковий неподатковий платіж.

Частиною сьомою статті 12 Повітряного кодексу України встановлено, що забезпечення надходження  до(державних зборів із суб’єкта авіаційної діяльності) Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації.

        Проте, відповідно до статті 11 Закону України «Про адміністративні послуги», орган виконавчої влади не може надавати інші платні послуги, окрім адміністративних. При наданні адміністративних послуг у випадках, передбачених законом, справляється плата (адміністративний збір).

        Таким чином державні збори із суб’єкта авіаційної діяльності, встановлені частиною п’ятою статті 12 Повітряного кодексу України,  мають бути визначені як адміністративні збори і відповідати вимогам  Закону України «Про адміністративні послуги».

3. Стосовно особливостей справляння державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, передбачених новою статтею 12¹ Повітряного кодексу України, слід зазначити таке.

3.1. Стаття 12-1 об’єднує два різні державні збори, надаючи визначення загального терміну (частина перша) та встановлюючи  загальні критерії звільнення від сплати таких зборів (частина друга).

Зауважуємо, що законопроект  вже наводить термін «державний збір із суб’єкта авіаційної діяльності», доповнюючи статтю 1 Повітряного кодексу України. У зв’язку з цим застосування додаткового терміна призведе до двозначного тлумачення, що не відповідає принципу правової визначеності.

Натомість, з метою уточнення платника державного збору, пропонуємо визначити у частині першій, що відповідні збори справляються з авіаперевізників, а частину дев’яту виключити, оскільки вона дублює положення цієї частини.

Також слід звернути увагу на некоректність загального переліку  критеріїв звільнення від сплати щодо двох зборів, оскільки, наприклад, «перевезення товарів гуманітарної допомоги» (пункт 2 частини другої) не має відношення до пасажирських перевезень і не може стосуватися державного збору за пасажира, що відлітає з аеропорту України.

У свою чергу пункт 3 частини другої (польоти, пов’язані із забезпеченням проведення робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха…) не стосується ні пасажирських, ні вантажних перевезень.

Термінологія цієї частини загалом не узгоджується з термінологією Повітряного кодексу України. Так, у статті 124 Повітряного кодексу України розслідування, що проводиться на місці авіаційної події, інциденту, надзвичайної події чи пошкодження повітряного судна на землі прирівнюються до робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (у проекті застосовується формулювання «робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха, авіаційних  та інших подій»). Терміни «санітарний авіарейс» і «транзитний пасажир» не  визначені у законах.

3.2. Частини третя і четверта цієї статті встановлює розмір державних зборів за пасажира, який відлітає з аеропорту України, і за тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, у доларах США.

Проте стаття 99 Конституції України наголошує, що грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків згідно з  частиною другою статті 5 Закону України «Про валюту і валютні операції». Державний збір із суб’єкта авіаційної діяльності до таких розрахунків не відноситься.

3.3. Зміст частини п’ятої статті 12¹ не дає можливості визначити офіційний курс валют, установлений Національним банком України на момент розрахунку, оскільки передбачає щомісячний розрахунок, що в свою чергу не відповідає принципу правової визначеності.

3.4. Особливу увагу слід звернути на наслідки прострочення заборгованості перед Державним спеціалізованим фондом фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участі України у міжнародних авіаційних організаціях, передбачені частиною дванадцятою нової статті 12-1 та змінами до пункту 1 частини першої статті 127.

Зокрема, прострочення заборгованості призведе до відміни супроводження діяльності авіаперевізника та надання йому прав на експлуатацію повітряних ліній, тобто адміністративні послуги, за які такий авіаперевізник вже сплатив відповідні державні збори із суб’єкта авіаційної діяльності, передбачені пунктами 1 і 2 частини п’ятої статті 12 Повітряного кодексу України.

Також застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу від п'яти до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку або строків сплати державних зборів із суб’єктів авіаційної діяльності, визначених законодавством (зміни до пункту 1 частини першої статті 127), таким чином прирівнюючи таке порушення до порушень, пов’язаних з експлуатацією повітряного судна без документів, що дають право виконувати польоти, без відповідної ліцензії, без відповідного дозволу на експлуатацію повітряної лінії тощо.

Відповідно до частини першої статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (статті 218 Господарського кодексу України).

Порушення порядку або строків сплати державних зборів із суб’єктів авіаційної діяльності не відноситься до порушень правил здійснення господарської діяльності суб'єктів господарювання (здійснення пасажирський та вантажних перевезень).

Крім того, слід зауважити, що відповідно до статті 4 цього Кодексу фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів, та адміністративні відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання, не є предметом регулювання Господарського кодекс України, який в свою чергу встановлює такий правовий засіб відповідальності у сфері господарювання, як адміністративно-господарські санкції.

В свою чергу частиною шостою статті 11 Закону України «Про адміністративні послуги» встановлено, що стягнення за надання адміністративних послуг будь-яких додаткових, не передбачених законом платежів або вимагання сплати будь-яких додаткових коштів забороняється.

Наголошуємо, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про адміністративні послуги» надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, тобто особливості справляння адміністративного збору, визначені у Повітряному кодексі України, насамперед мають узгоджуватися з Законом України «Про адміністративні послуги».

4. У розділі ІІ законопроекту Кабінету Міністрів України надається доручення включити інформацію про виконання цього Закону до звіту про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України за відповідний рік.

На нашу думку, така пропозиція не узгоджується із статтею 228 Регламенту Верховної Ради України, відповідно до якої Верховна Рада України один раз на рік розглядає звіт Кабінету Міністрів України про хід і результати виконання схваленої нею Програми діяльності Кабінету Міністрів України, оскільки не виключається можливість, що Програма діяльності Кабінету Міністрів України «за відповідний рік» не міститиме таких цілей, які поставить перед собою Уряд, або така Програма не буде затверджена».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.