Позивач працювала на посаді помічника судді Оболонського районного суду міста Києва та мала 5 категорію державного службовця.
Згідно з довідкою про доходи посадовий оклад позивача на момент видачі вказаної довідки становив 1218,00 грн.
У відповідь на заяву позивача щодо нарахування заробітної плати відповідно до вимог ч. 1 ст. 144 «Про судоустрій і статус суддів» ТУ ДСА України у м. Києві листом від 27 лютого 2015 року №6-1563/15 повідомило позивача, що заробітна плата їй нараховується відповідно до законодавства України та постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 9 березня 2006 року.
Вважаючи протиправними дії ТУ ДСА України у м. Києві щодо невиплати заробітної плати у розмірі, встановленому Законом України «Про судоустрій та статус суддів», та неправомірною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не приведення постанови № 268 від 9 березня 2006 року у відповідність із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» у визначений строк, позивач звернулась до суду з позовом.
Позов був пред’явлений до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Кабінету Міністрів України, третя особа - Оболонський районний суд міста Києва.
Позивач в позові просила:
- визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприведення постанови № 268 від 09.03.2006 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у відповідність до ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції станом на 01.01.2015, та у відповідність до ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції станом на 28.03.2015, неправомірною;
- зобов`язати Кабінет Міністрів України привести постанову № 268 від 09.03.2006 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у відповідність до ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції станом на 01.01.2015, та у відповідність до ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції станом на 28.03.2015;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити перерахунок і виплату заробітної плати з 26.10.2014 до 27.03.2015 відповідно до вимог ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції станом на 01.01.2015;
- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві здійснити перерахунок і виплату заробітної плати з 28.03.2015 відповідно до вимог ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції станом на 28.03.2015.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо несвоєчасного приведення Постанови № 268 від 9 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у відповідність до ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції станом на 1 січня 2015 року, та у відповідність до ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції станом на 28 березня 2015 року.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин був відсутній механізм реалізації положень абз. 2 ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про прокуратуру»), а в подальшому, абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»), оскільки зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у визначений законами строк внесено не було, у зв`язку з чим вимоги до ТУ ДСА України у м. Києві задоволенню не підлягають, в той же час, несвоєчасне приведення постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 у відповідність до Законів України «Про прокуратуру» та «Про забезпечення права на справедливий суд» свідчить про протиправну бездіяльності Кабінету Міністрів України в цій частині.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/4982/15 залишив чинними зазначені рішення.
КАС дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до п`ятої категорії посад державних службовців, має становити не менше 3654,00 грн, а розмір посадового окладу працівника апарату суду, віднесеного до 5 категорії посад державного службовця, - 4750,20 грн.
Суди попередніх інстанцій також дійшли правильного висновку, що Кабінет Міністрів України зобов`язаний був у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», а саме з 28.03.2015, привести постанову від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у відповідність із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» шляхом внесення відповідних змін до неї.
Разом з тим, всупереч підпункту 2 пункту 13 Прикінцевих та перехідні положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом, а саме до 28.06.2015 не привів вищевказану постанову у відповідність до Закону, оскільки посадові оклади працівників апарату місцевого суду залишились незмінними.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприведення постанови від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» у відповідність із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №826/17806/15 і КАС не знайшов підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.
Також Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з 26 жовтня 2014 року до 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28 березня 2015 року не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 11 травня 2018 року у справі №826/14632/15, і КАС не знайшов підстав для відступу від неї.
Велика Палата ВС пояснила, як розподіляти процесуальні витрати в кримінальному процесі.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.