Мін’юст взявся за рихтування судової експертизи

В Міністерстві юстиції готують нову редакцію Закону України «Про судову експертизу», і хоча у відомстві стверджують, що революції не буде, в середовищі судових експертів, як державних, так і приватних, спостерігається певне напруження.

«Судово-юридична газета» вирішила розпитати заступника міністра юстиції з питань виконавчої служби Андрія Гайченка, який також є куратором сфери судових експертиз, про майбутні зміни.

Чому спеціалісти Мін’юсту вирішили, що чинний закон потребує заміни?

Нині діючий закон потребує не заміни, він потребує доопрацювання. Будь-який закон, коли ним довго користуються, проявляє себе як з гарного боку, так і з боку недоліків. Так само і тут, накопичилося багато питань, які необхідно оптимізувати.

Зокрема, виникла певна невідповідність окремих положень діючого закону вимогам іншого законодавства. Скажімо, підписано Закон, до якого ми направили клопотання про накладення вето, який вводить у діючий Закон два нових суб’єкти судової експертизи - «спеціаліста» і «комунальне підприємство». При цьому не регулюється ані їх підпорядкування, ані порядок отримання дозволів, ані порядок притягнення їх до відповідальності.

Таких прикладів накопичилося чимало. А ще є Указ Президента від 08.11.2019 № 837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави», який зобов’язує нас внести відповідні зміни.

Щодо новел, то є ідея, щоправда, ще досить «сира», створити спеціальний центральний орган виконавчої влади, який би підібрав під себе усі інституції, пов’язані із судовою експертизою. Адже нинішній стан речей вже не відповідає вимогам часу. Скажімо, Міністерству охорони здоров’я підпорядкована судово-медична експертиза, і якщо лікар вчиняє лікарську помилку, через яку помирає пацієнт, то експертний висновок щодо даного випадку готує установа із такою ж вертикаллю керівництва, як і в лікаря. Це абсолютний конфлікт інтересів, який треба якось врегульовувати. Нагадаю, що на момент ухвалення Закону «Про судову експертизу» в 1994 році взагалі не було такого поняття, як «конфлікт інтересів», у звичному для нас розумінні. Можливо, ідея створення спеціального ЦОВВ – це тема окремого законопроэкту, продовжуємо обговорювати її з фахівцями.

Основне, що ми хочемо відобразити у змінах – це курс на зрівняння повноважень державних експертних установ та приватних експертів. Усвідомлюю, що це неминуче, і що сучасний вектор розвитку полягає у створенні конкуренції і появі нової якості приватних експертних установ. Бо сьогодні, на жаль, багато приватних експертів працюють фактично у себе вдома, і питання збереження ними інформації та об’єктів дослідження викликає тривогу. Таким чином, одночасно із розширенням повноважень приватних експертів необхідно виставляти необхідні вимоги до їх діяльності, заходів безпеки, до створення інших необхідних умов для зберігання і роботи з речовими доказами.

До речі, формально вимоги вже давно існують, але немає механізмів контролю за їх дотриманням. На жаль, у нас суворість закону часто нівелюється необов’язковістю його виконання. Я ще не бачив жодної приватної експертної установи, яка б хоча б віддалено досягала рівня того ж Київського або інших науково-дослідних інститутів судових експертиз.

Не менш важливим є питання самоврядування судових експертів. Професійна спільнота має право мати якийсь вплив на прийняття рішень, і щоб її чули. Але, на моє переконання, допоки Мін’юст є державним регулятором у сфері проведення судових експертиз, фінальне рішення має бути все ж таки не за спільнотою, а за регулятором.

Це все на рівні ідей, чи вже розроблена якась конкретизація?

Ми відмовились від позиції, що маємо розробити законопроєкт і всіх поставити перед фактом. Мій колега Олександр Банчук напрацював тезово варіанти змін, і ми направили листи з ними усім стейкхолдерам, які мають хоч якесь відношення до даної теми. Нещодавно ми зустрічалися із керівниками державних експертних установ та окремими приватними експертами, наступне обговорення запланували на 14 липня. В результаті, дискусію будемо поступово звужувати, і у законопроєкт увійдуть лише ті зміни, які необхідні і які не викликають гострих заперечень. Усе інше залишиться на рівні ідей для можливого повернення до них у майбутньому.

Які сфери збираєтесь віддати приватним експертам?

Загалом судовими експертами науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України та судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих установах, виконуються судові експертизи  за 93 видами експертних спеціальностей. Поступово зменшуємо державну монополію у цьому питанні. Цього року ще дев’ять видів судових експертиз дозволили проводити приватним судовим експертам. Це - комп’ютерно-технічна, телекомунікаційна, електротранспортна, з питань землеустрою, технічного стану ліфтів, військового майна, психологічна, гемологічна і ветеринарна експертизи. Було певне невдоволення деяких державних установ, які просили їх не віддавати приватному сектору. Але наша спільна позиція з міністром юстиції – довіряти нашим приватним експертам. У віданні держави поки що залишається все, що пов’язане із наркотиками, тілом людини, речовими доказами, балістикою, боєприпасами тощо.

Тобто в криміналістичній сфері Мін’юст поки що не бачить приватних експертів?

Криміналістична сфера досить об’ємна. Скажімо, комп’ютерно-технічна експертиза, до якої допущені приватники, також може бути складовою криміналістичної сфери. Загалом, 26 судових експертиз вже можуть робити приватні експерти, і кожна з них може бути складовою кримінального провадження. Ми експертизи більше розмежовуємо не за ознакою «кримінал»-«не кримінал», а за можливостями забезпечення якості дослідження і безпеки зберігання речових доказів, пов’язаних із вчиненням злочинів. Скажімо, у мене залишається певний сумнів у доцільності допуску приватників на нинішньому етапі до комп’ютерно-технічної експертизи, адже загострюється питання зберігання дисків і флешок, що будуть досліджуватися. Якщо приватний експерт проігнорує питання захисту предметів дослідження, виникає загроза, що їх можуть спробувати викрасти або знищити.

Чи буде розроблений механізм реагування на порушення вимог до проведення експертиз?

На сьогодні ми урівняли питання відповідальності державних і приватних експертів. Раніше у кожній державній експертній установі була своя кваліфікаційно-дисциплінарна комісія. На відкуп директора інституту було віддано все. І це було вагомим важелем впливу керівництва установи на рядового експерта.

Сьогодні усі ці повноваження забрав собі Мін’юст. При Міністерстві юстиції з квітня нинішнього року працює Центральна експертно-кваліфікаційна комісія. Це було складне рішення, яке пройшло через певний супротив прихильників старої системи. Але тепер вже не має окремих «монстрів», які існують самі по собі, і на які регулятор не має впливу.

Також на сьогодні ми зробили однаковими підстави і порядок притягнення до відповідальності державних та приватних експертів. Дисциплінарні провадження вже розглядаються повним ходом. У них є свої особливості. При розгляді кожної дисциплінарної справи у змінному складі дисциплінарної палати має бути два фахівці саме з того виду дослідження, за яким ми притягаємо до відповідальності експерта. Але, якщо розглядається велика кількість проваджень, та ще й з різних видів експертиз, то має бути присутніми відповідна кількість пар фахівців. Це виявилось не дуже зручним. Ми розробили новий порядок, про можливість дистанційної роботи комісії – і це стало виходом, люди з усіх міст підключаються до відеоконференції, їм не треба нікуди їхати, і це запрацювало повноцінно вже у травні місяці.

До речі, Дисциплінарною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України у 2020 році за результатом розгляду 7 скарг на дії судових експертів до чотирьох судових експертів, які не є працівниками державної спеціалізованої установи, застосовано дисциплінарні стягнення, зокрема до двох судових експертів застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження, до двох застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді попередження та призупинення дії свідоцтва.

Як правило до персонального складу комісій у професійної спільноти виникає чимало претензій

Дуже багато представників приватного сектору включили до складу палат. У нас немає мети створити керовану комісію. Більше того, я на сьогоднішній день не можу висловити якесь побажання чи дати команду дисциплінарній палаті, бо представник Мін’юсту є тільки головою комісії, решта – це представники державних інститутів та приватного сектору, а ще й змінні фахівці з кожного питання. Таким чином, дисциплінарна палата не керована, вона й має бути незалежною, якщо ми рухаємось кудись до цивілізації.

Але якщо порівнювати із спільнотою приватних виконавців, то у регулятора там виникли не дуже прості стосунки, і вам дорікають саме за жорсткий контроль

Не згоден, у Мін’юсту меншість в Дисциплінарній комісії приватних виконавців – чотири із дев’яти голосів. Решта – у представників професійної спільноти, то про який контроль може йти мова? Думаю, що претензії пов’язані із тим, що за останні пів року роботи комісії ми розглянули в рази більше звернень на дії виконавців, ніж було розглянуто за три попередні роки. Ми працюємо по-чесному, і меседж приватним виконавцям – не порушуйте закон.

Можна зустріти немало нарікань експертів, що їх свідоцтва мають обмежений термін дії, а підвищення кваліфікації має неврегульований характер

На сьогоднішній день якоїсь проблеми немає. Тут більшу роль відіграють неточності старого закону: підвищити кваліфікацію необхідно протягом трьох років, але чи від дати видачі свідоцтва, чи календарних найближчих трьох років, не зрозуміло. Але я не знаю таких випадків, щоб хтось мав бажання і підстави продовжити дію свідоцтва, і не зміг.

А щодо самого явища, як підвищення кваліфікації, то це річ необхідна, бо у нас технології по багатьох видах експертиз змінюються дуже швидко. Вже минули ті часи, коли визначення окремих параметрів робилося експертами «вручну» за допомогою певних формул. Нині для досліджень створюються комп’ютерні програми, з якими треба вміти працювати.

Адвокати часто нарікають на низький рівень висновків експертів, який, можливо, зумовлюють неякісні методики проведення експертиз

Методика проведення експертизи, перед тим як вона стає чинною, проходить кілька кіл погоджень за участю і приватних експертів, і державних інститутів, і вчених. Ця система є досить ефективною. Методики у нас дуже якісні. Інша річ, що в судовому процесі завжди є дві сторони, і одна з них завжди не задоволена. Експертиза є лише одним із доказів у справі. Якщо висновки експертизи по суті є сумнівними, суддя їх може взяти до уваги або ж ні. Але це вже питання до того, наскільки талановитий адвокат, і як він може вплинути на вибір судді.

Що робити, коли експерт незаконно, за гроші робить необхідний висновок?

Є спеціальна стаття у Кримінальному кодексі. Якщо правоохоронці отримують відповідне повідомлення, вони порушують кримінальне провадження, проводять свої експертизи і доходять своїх висновків. Якщо експерт, на якого жалілися, вийшов за межі методики – він буде покараний.

Яка найбільша претензія до системи судової експертизи є у регулятора?

Взагалі система непогана, працює досить ефективно. А найбільша претензія – що порушуються строки проведення експертиз. Втім, згідно зі статистикою по інститутах, цього стається все менше і менше.

Через порушення термінів експертиз, що в свою чергу порушують строки досудового розслідування, Державне бюро розслідувань навіть піднімало питання створення власного органу судової експертизи в межах своєї структури. Таке можливо?

Я був би обережним у створенні замкнутого кола "слідство-експертиза". Мені здається це концептуально неправильним, тому що питання незаангажованості та об’єктивності експерта, який знаходиться у підпорядкуванні тих самих людей, яким підпорядковані слідчі, що замовляють експертизу, будуть зрештою і у суду викликати сумнів щодо допустимості, належності та об’єктивності висновків.

Коли заплановано передати нову редакцію Закону «Про судову експертизу» до розгляду у Верховній Раді?

Фінальний текст плануємо внести до листопада нинішнього року. Далі складно прогнозувати.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій