Як водію захиститися на дорозі: практика Верховного Суду

Шостий апеляційний адміністративний суд систематизував практику Верховного Суду у справах зі спорів у сфері дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів.

У подробицях аналіз викладений на сторінці Шостого апеляційного адміністративного суду на порталі «Судова влада України».

Судово-юридична газета у стислому вигляді знайомить своїх читачів з ключовими висновками Верховного Суду.

 1. Водій має право заїжджати на дорогу зі смугою для маршрутних транспортних засобів, яка відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, для висадки пасажира.

 Постанова КАС від 12.06.2020 р. у справі № 201/2179/17

2. Вимушена зупинка - це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.

КАС ВС встановив, що телефонний дзвінок не може бути підставою для «вимушеної зупинки».

Постанова КАС від 04.06.2020 р. у справі № 524/10050/16-а

3. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

 Постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі № 524/5741/16-а

4. При винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф.

Суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, зазначивши, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Суд зауважив, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

КАС ВС вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

Проте у справі № 161/5372/17 основним та єдиним доказом вчинення правопорушення стали пояснення зацікавленої особи – відповідача, який є працівником поліції, а тому останні не можуть бути допустимим доказом.

Постанова Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17

5. Виключно водій, а не особа, яка сидить за кермом, підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

КАС вказав, що поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено суб’єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особу, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів.

Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Однак відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення саме позивачем порушення правил дорожнього руху та не доведено, що позивач є суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення.

Постанова Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а

6. Порушенням визнається здійснення водієм перевезень на транспортному засобі без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія за відсутності обов`язку облаштування тахографа.

Водії, які здійснюють перевезення на маршруті протяжністю понад 50 км, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

Постанова Верховного Суду від 19.03.2020 р. у справі № 823/1199/17

7. Водій, який здійснюючи проїзд на жовтий сигнал світлофора, не зупинив автомобіль у належному місці, підлягає адміністративному покаранню.

Верховний Суд встановив, що за змістом пп “ґ” п. 8.7.3. ПДР вбачається, що жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися у місцях, визначених п. 8.10 цих Правил.

Постанова Верховного Суду від 26.02.2020 р. у справі № 751/5437/17

8. Екстрена зупинка, навіть на перехресті, здійснена у стані крайньої необхідності, відповідно ст. 17 КУпАП виключає адміністративну відповідальність.

Верховний Суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, встановив, що відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. І хоча водій, зупинившись, не включив аварійну сигналізацію, а після накладення штрафу сів за кермо та поїхав до лікарні, ВС все одно вважає, що самопочуття водія дозволяло йому зробити екстрену зупинку на перехресті.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Отже, Суд вважає цілком обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що здійснена позивачем зупинка транспортного засобу, яким він керував, була екстреною, вчиненою у стані крайньої необхідності, а отже, особа не може нести адміністративну відповідальність за це.

Постанова Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 545/3654/16-а

9. У постанові про порушення ПДР обов’язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення.

Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі), не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

 Постанова Верховного Суду від 13.02.2020. у справі № 524/9716/16-а

10. Ненадання інспектором можливості реалізувати клопотання особи про надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Якщо поліцейським розглянуто справу на місці зупинки транспортного засобу без надання права водію скористатися правовою допомогою адвоката – постанова підлягає скасуванню.

 Постанова Верховного Суду від 18.02.2020 р. у справі № 524/9827/16-а

11. Касаційний адміністративний суд висловив правову позицію щодо дії знаку «зупинку заборонено».

Верховний Суд дійшов висновку, що тротуар, як і проїзна частина, є складовими елементами дороги загалом. Тому дорога - це не лише проїзна частина, по якій рухається автомобільний транспорт, але й пішохідна зона, в тому числі й тротуар.

Також, Верховний Суд зазначив, що позивач, як і суди попередніх інстанцій, помилково вважаэ, що дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється виключно на проїзну частину вулиці (дороги), оскільки дія заборонного знаку поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині.

Колегія суддів дійшла висновку, що дії позивача, які полягали у тому, що він залишив автомобіль на тротуарі в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Постанова Верховного суду від 19.12.2019 у справі № 686/13619/17.

12. Позовні вимоги стосуються визнання протиправними дій Інспектора патрульної поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Сам собою протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

 Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

 Постанова Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №760/9462/16-а

13. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Посилання на оскаржувану постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме собою описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17

14. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Суд зазначив, що дослідженою в судовому засіданні відеофіксацією відповідача адміністративного правопорушення, яка є єдиним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення, не зафіксовано факт зупинки автомобіля позивача саме в зоні дії дорожнього знаку 3.34 - «Зупинку заборонено».

Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 3.34 ПДР України, у зв'язку із відсутністю належних доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові.

Постанова від 30 травня 2018 року у справі №175/1982/16-а (2а/175/10/16)

15. Якщо постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, цей доказ є неналежним.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які вірно зазначили про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого частиною другою статті 122 КУпАП, оскільки відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення Особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

При цьому, безпідставними є доводи скаржника про те, що відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис, підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення лише у випадку фіксації правопорушення, здійсненої у автоматичному режимі, оскільки частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Постанова від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17

16. Прокурор не може заявляти позов про стягнення з перевізника шкоди, завданої дорогам загального користування, внаслідок перевищення допустимих вагових нормативів.

Верховний Суд підтримав висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у прокурора по даних спірних правовідносинах адміністративної процесуальної дієздатності.

 Постанова від 12 жовтня 2018 року у справі № 808/3630/17.

 Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 6 червня 2018 року у справі № 820/1203/17.

17. Створення перешкоди дорожньому руху або загрози безпеці руху є обов’язковою умовою для притягнення до відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки.

Сам факт того, що автомобіль припарковано на тротуарі, а не на проїзній частині, не може свідчити про відсутність перешкод дорожньому руху. Пішохід теж є учасником дорожнього руху, і наявність умов для його пересування є важливою умовою належної організації дорожнього руху.

Постанова від 15 травня 2019 року у справі № 464/1703/17

18. Дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.

 Постанова від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18

19. Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Постановою районного суду, з якою погодився і апеляційний суд, у задоволенні позову було відмовлено. При цьому апеляційним судом у своєму рішенні було зазначено, що оскільки позивач вчинив підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення без будь-яких заперечень та сплатив штраф, то, відповідно він погодився з тим, що скоїв це правопорушення.

Колегія суддів ВС вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення та сплата штрафу означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення. Такий висновок суперечить положенням статті 77 КАС України щодо обов`язку саме відповідача доводити правомірність свого рішення.

Визнаючи доводи касаційної скарги обґрунтованими Верховний Суд послався на ч. 1 ст. 90 КАС України та зазначив, що оскільки окрім пояснень сторін, у справі відсутні будь-які інші докази на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху (наприклад, відео- та/або фотофіксація, показання свідків), то оскаржувана постанова не може вважатися законною. Враховуючи те, що у справі відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 КУпАП, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено вимоги статей 69, 86 КАС України.

 Постанова від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17

 Постанова від 22 липня 2019 року у справі № 757/2757/16-а

Раніше Верховний Суд прийняв рішення про строки оскарження постанови, винесеної в режимі автофіксації.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.