Мін’юст: Вітчизняна реєстраційна система не гарантує непорушність права власності

Мін’юст, за підтримки недавно створеної Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань захисту прав інвесторів, презентував свої законодавчі ініціативи стосовно вдосконалення реєстраційних дій.

Спеціалістами відомства розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів щодо удосконалення механізму протидії рейдерству». Більшість змін буде вноситися у Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Основна ідея законопроекту - запровадження механізму оперативного втручання державного регулятора сфери реєстрації у разі підозри на протиправні дії. Через це даний законодавчий документ вже називають «червоною» кнопкою від рейдерства.

Докладніше про законопроект і проблеми, які він вирішує, «Судово-юридична газета» розпитала у першого заступника міністра юстиції України Євгена Горовця:

Чому проблема рейдерства не знята

Антирейдерський закон, що був ухвалений Верховною Радою в жовтні 2019 року, свою справу зробив і зменшив рівень проблеми. Кількість рейдерських захоплень та незаконних реєстраційних дій суттєво знизилась.

Навіть зараз та велика кількість скарг, яка продовжує надходити на розгляд до Офісу протидії рейдерству, що створений при міністерстві, стосується переважно старих дій. Оскаржують дії за 2018, 2017 і навіть 2016 роки, і, зауважу, що багато з цього задовольняється нами, і реєстраційні дії скасовуються. Допомагає те, що за період роботи так званих акредитованих суб’єктів державної реєстрації реєстри наповнювалися діями, які не підтверджені належними документами.

Втім, деякі проблеми вже не розв’язати. Особливо ті, щодо яких скаржники вже зверталися до МЮ. Їм свого часу відмовляли, як правило через те, що неналежним чином були засвідчені копії документів, або не дотримано інших формальних вимог до скарги. Ці люди зараз знову звертаються до нас, але, на жаль, ми також змушені їм відмовляти через сплив строків розгляду. Виняток буває лише в тому разі, коли скаржник стверджує, що дізнався про реєстраційну дію, що порушила його права, недавно, в межах 60-денного строку, а ми не знаходимо доказів протилежного. Ось такі скарги і задовольняються.

Чи будуть відключати від реєстрів сільських реєстраторів

Статистика, дійсно, показує, що у реєстраторів сільських рад, порівняно з іншими категоріями державних реєстраторів, порушень більше. Щоправда, наразі ми не схильні їх відключати від реєстрів, оскільки це істотно зменшить доступність реєстраційних послуг для громадян і бізнесу. Крім того, багато осіб тривалий час працюють на цьому ринку і гарно себе зарекомендували. Було б неправильно позбавляти їх права на професію.

Ми уважно за всім спостерігаємо, аналізуємо ситуацію. Скажімо, окремі особи, які раніше працювали під парасолькою акредитованих суб’єктів, перейшли до сільських рад. Ми вживаємо заходів, щоб найбільш одіозні особистості все ж таки не змогли продовжити свою роботу. Також спрямуємо зусилля на підвищення професійного рівня сільських реєстраторів.

Для чого хочуть впровадити «червону кнопку»

Спочатку поясню проблему, яка часто виникає при розгляді скарг антирейдерською колегією міністерства. Буває так, що під час розгляду скарги на певну реєстраційну дію ми заходимо в державний реєстр, а там на наших очах хтось робить вже наступні реєстраційні дії. Про них у скарзі нічого немає, і тому формально, вони не підлягають розгляду. Скаргу треба доповнювати, знову направляти до Мін’юсту та чекати поки той, згідно з чинною процедурою, надасть можливість ознайомитися з новою скаргою іншій стороні. І це може ніколи не скінчитися, бо при рейдерстві реєстраційні дії йдуть одна за одною – рейдеру треба якнайшвидше заховати «кінці».

Якщо перша дія абсолютно незаконна, то наступні вже можуть мати ознаки «чистої» дії. Найгірше, коли при цьому укладається нотаріально посвідчений правочин, наприклад, купівлі-продажу або дарування. Таким чином створюється фігура добросовісного власника. Якщо допустити вчинення наступних дій після рейдерської перереєстрації власності, то відновити права постраждалої особи стане надзвичайно важко.

Отже був розроблений механізм так званої «червоної кнопки». Все дуже просто: коли до Офісу протидії рейдерству надходить скарга на реєстраційну дію і спеціалісти Мін’юсту бачать, що за всіма ознаками дія незаконна або є обґрунтовані підстави так вважати, то «червона кнопка» вмикається, тобто, юридичною мовою, приймається рішення про заборону подальших реєстраційних дій до моменту завершення розгляду скарги.

Це дає можливість поставити на паузу процес реєстрації і спокійно розібратися та з’ясувати – хто тут правий. Після цього можна відновити попереднє становище, якщо реєстраційні дії були дійсно незаконні. Скаржник залишається задоволеним, в тому числі державою Україна, яка захистила його право власності.

Хто має право втручатися в реєстрацію: Мін’юст чи все ж таки суд

Справді, під певним кутом зору виглядає так, що Мін’юст втручається у відносини сторін, які мають ознаки спору про право, який має вирішувати виключно суд. Але коли зануритися глибше в проблему рейдерської перереєстрації прав власності, то не все так однозначно.

В окремих країнах, точно знаю, державний реєстратор за статусом і повноваженнями прирівняний де-факто до суддів. Процедура розгляду скарг там тривала. Відповідний орган дуже ретельно вивчає всі підстави переходу права власності, і, таким чином, у них зовсім інша реєстраційна модель, і проблем, які є у нас, – у них немає.

У нас же на якомусь етапі маятник між стабільністю, надійністю, впевненістю у підвалинах права власності та швидкістю і доступністю послуг змістився на користь останнього, і, на жаль, без будь-яких запобіжників.

Сама ідея, на мій погляд, не є однозначно поганою. Якби попередній склад Мін’юсту, який, власне, і скасував монополію державної реєстрації, демонстрував би ретельний підхід до оцінки дій реєстраторів і одразу бив би «по руках», то, можливо, ми мали б зовсім іншу ситуацію. А так, коли, скажімо, акредитований суб’єкт, який знаходиться десь у віддаленому регіоні, міг без проблем переписати право власності об’єкта у Києві, який коштує мільярди гривень, це, звичайно, нонсенс.

Навіть сьогодні, коли ми відмовились від акредитованих суб’єктів, ризики того, що ті ж реєстратори сільських рад або окремі нотаріуси, яких мотивували діяти неправомірно, можуть вчинити незаконну реєстраційну дію, залишаються. Таким чином, вітчизняна реєстраційна система поки що не може гарантувати непорушність права власності.

В даній ситуації Мін’юст виступає у вигляді певної парасольки над реєстраторами, щоб була змога швидко проаналізувати, були в реєстраційних діях порушення чи ні, і відновити права, якщо порушення підтверджуються, до попереднього стану. Тим більше, незаконна зміна права власності відбувається, зазвичай, блискавично швидко, і якщо ми будемо йти в фарватері того, що тут, мовляв, Мін’юст не може просто так відмінити дії, бо це ж спір про право, і що тут потрібно все дуже детально вивчити, послухати пояснення сторін, ми фактично гратимемо на руку рейдеру.

Спір про право, по суті, створює недобросовісний державний реєстратор. Він створює квазі-власника, який, відверто кажучи, жодних прав не має. Той користується тільки тим, що в нас працює принцип, за яким виникнення права власності пов’язано із внесенням запису до державного реєстру. На мою думку, Мін’юст, як головний в системі органів реєстрації, як орган, який покликаний забезпечити достовірність реєстрів і бачить, що очевидна незаконна дія, тобто, коли взагалі немає жодного документа в реєстрі, має обов’язок зупинити це.

Зрештою, у міністерстві не проти, щоб подібні спори вирішували суди, але переконані, що це буде поверховим вирішенням проблеми і закінчиться просто перекладанням відповідальності на суб’єкта, який при нинішньому стані справ, не потягне цю роботу.

Коли закінчиться ручний режим

Законопроект, що стосується вдосконалення реєстраційних процедур і запровадження механізму оперативного втручання державного регулятора сфери реєстрації у разі підозри на протиправні дії, який днями передадуть до Верховної Ради, вирішує найбільш гарячі проблеми. Хочемо зробити це оперативно, без масштабних дискусій.

Проте паралельно розробляємо урядовий законопроект, котрий має дати відповідь на глобальне питання: як нам побудувати систему, що буде діяти чітко, превентивно і не допустить усіх цих нинішніх зловживань і потреби в їх подальшому оскарженні.

Єдине, що можу поки що сказати з цього приводу: передбачено, що будуть розроблені зміни до процесуальних кодексів, а коли так, то обов’язково будуть проведені консультації з представниками органів судової влади.

До кінця літа, думаю, ми зможемо презентувати цей законопроект вже для широкого громадського обговорення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.