Передумови та матеріальні підстави для захисту права власності земельної ділянки: позиція ВС

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  910/1310/19.

Обставини справи

У лютому 2019 року Рада громадського територіального самоврядування мікрорайону «Р» (РГТСМ «Р») звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, а саме автостоянкою.

Рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано жодного правовстановлюючого документу на підтвердження реєстрації права власності на спірну земельну ділянку в установленому законом порядку. Так само стороною не надано правовстановлюючих документів на право користування (оренди) земельною ділянкою (в тому числі автостоянкою, розташованою на зазначеній ділянці), яке виникає з моменту державної реєстрації.

Суди зазначили, що наданий позивачем витяг з бази даних міського земельного кадастру не є правовстановлюючим документом в розумінні положень чинного законодавства. Крім того, у цьому витягу не відображено ані відомостей щодо зареєстрованого права власності за позивачем, ані жодної іншої інформації стосовно реально існуючого права користування земельною ділянкою. У графі «вид права» зазначеного витягу взагалі відсутні будь-які позначення, тоді як напис «автостоянка Ради громадського територіального самоврядування мікрорайону «Русанівка» у другій графі витягу жодним чином не свідчить про набуття РГТСМ «Р» права власності на земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслюють, що за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У розумінні положень наведеної норми право власності може бути також порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає користуванню та розпорядженню ним своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем — лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власникові в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

ВС зауважив, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Також ВС підкреслив, що передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Проте господарськими судами встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у нього право власності на земельну ділянку або користування автостоянкою. Тобто позивачем не доведено, що заявлена позовна вимога є саме вимогою володіючого майном власника, а також, що дії відповідача створюють позивачеві перешкоди щодо здійснення ним права користування і розпорядження своїм майном.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції — без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про презумпцію правомірності набуття права власності.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій та цікавих новин.