Вимушене порушення правил дорожнього руху: чи виключається кримінальна відповідальність

Причинний зв'язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.

До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 163/1753/17.

Обставини справи

Органами досудового розслідування особа обвинувачувався у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Зазначається, що особа, керуючи технічно справним автомобілем марки «Фіат Добло», проявив грубу неуважність: належним  чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки; не дотримався безпечного інтервалу і виявивши небезпеку для руху ( вантажний автомобіль на проїжджій частині), не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, через що допустив зіткнення з автопоїздом у складі сідлового тягача «Вольво».  У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Фіат» отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком суду першої інстанції, особу визнано невинуватим у пред’явленому йому за ч.1 ст. 286 КК України обвинуваченні за недоведеністю в його діянні складу злочину і по суду виправданим. Ухвалою суду апеляційної інстанції, вирок залишено без змін.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що даними протоколу огляду місця події з фототаблицями та схемою, доданими до нього, висновку інженерно-транспортної експертизи, показаннями експерта не доводиться винуватість особи. Так, з наведених доказів судом достовірно встановлено, що до моменту зіткнення автомобіль «Фіат» рухався по лівій сузі руху, автомобіль «Вольво» по правій та частково правому узбіччі, з якого розпочав недозволений у тому місці маневр. Зазначене виключає в діях особи порушення  п. п. 1.5, 2.3б, 2.3д, 13.1 Правил дорожнього руху, оскільки аварійна ситуація спричинена не його діями, а водієм автомобіля «Вольво». Саме по собі не уникнення зіткнення особи не може бути поставлено йому у провину, оскільки його дії були вимушеними і не перебували у прямому причинному зв’язку із суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо виправдання особи за ч. 1 ст. 286 КК України, зокрема з обґрунтованим посиланням на те, що об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а)  суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б)  суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

ВС погодився з такими висновками судів і зазначив, що у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Також ВС звернув увагу на те, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками.  При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про незаконне заволодіння транспортним засобом: коли особа не є суб’єктом злочину.