Суддя КАС ВС Наталія Блажівська: про обмін податковою інформацією в контексті податкових новацій законодавства

Як відомо, наразі в Україні відбулися зміни в сфері оподаткування. За відгуками бізнес-спільноти – досить неоднозначні, тому законодавці знов замислилися над вдосконаленням податкового законодавства.

1 червня відбулася конференція на тему «План BEPS. Обмін податковою інформацією. Легалізація, амністія, нульова декларація. Альтернативна податкова резидентність». Участь у ній взяли судді та адвокати, зокрема, к. ю. н., доцент, суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Блажівська, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Костянтин Кобилянський та суддя КАС ВС Ірина Желтобрюх.

Темою виступу Наталії Блажівської була така актуальна на сьогодні тема, як майбутнє обміну податковою інформацією. Зокрема, вона торкнулася проблем реалізації нового закону №466-IX (більш відомого як законопроект 1210 щодо «малої» податкової реформи), а також нового Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», який набув чинності 28 квітня.

«Протягом останніх років майже всі спеціалісти з податків, юристи, адвокати, аудитори, науковці, представники податкових органів дуже багато говорили, дискутували, думали про план BEPS загалом та його окремі елементи. Всі розуміли, що зміни в нашому житті дуже близькі», - зазначила вона.

Нагадаємо, що із 1 січня 2017 року Україна приєдналася до Програми розширеного співробітництва у рамках Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) та взяла на себе зобов’язання імплементувати мінімальний стандарт Плану дій для боротьби з розмиванням бази оподаткування та виведенням прибутку з-під оподаткування (Base Erosion and Profit Shifting, BEPS).

«За цей час питанням вдосконалення систем національного та міжнародного оподаткування були присвячені численні наукові, практичні та навіть політичні заходи. Потужні міжнародні організації (наприклад, ОECD (Organization for Economic Cooperation and Development) розвинули серйозну нормотворчу, консультативну та просвітницьку діяльність у сфері міжнародного оподаткування. Результати цієї діяльності останніми роками поступово впроваджуються в багатьох країнах, в тому числі й в Україні.

Таким чином, ми всі вже доволі довго жили в очікуванні фундаментальних змін в оподаткуванні, здійсненні господарської діяльності, обліку операцій та активів тощо. Водночас, саме останніми днями ми чітко відчуваємо різницю у сприйнятті багатьох обставин. Ще декілька місяців чи років тому – вся сукупність різноманітних податкових та правових новел, пов’язаних із BEPS сприймалася як щось таке дуже цікаве, теоретичне, нове, але ніби далеке. А декілька днів тому, після підписання так званого Закону 1210 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податків, усунення технічних і логічних неузгодженостей в податковому законодавстві» Президентом України ми спостерігаємо дуже широкий та яскравий спектр різноманітних емоцій та коментарів від різних суб’єктів (малий та середній бізнес, великий бізнес, податкові органи, політики, податкові консультанти та адвокати) – від щирого захоплення до повноцінного шоку і страху», - зауважила вона.

Наталія Блажівська визнала, що в законі 1210 залишаються технічні та логічні неузгодженості, які до кінця так і не були усунуті. «З іншого боку, це вже закон. І з ним вже треба жити і працювати. Ми не можемо достовірно прогнозувати будь-які зміни чи відстрочення. Бізнесовий та податковий світ вже не буде таким, яким він був ще декілька днів тому. Світ вже став дуже транспарентний та відкритий. Інформація про активи, господарські операції, банківські рахунки, рух коштів по рахунках – це все стає дуже доступним для податкових та правоохоронних органів різних країн внаслідок запровадження системи автоматичного обміну податковою інформацією, яка є невід’ємним елементом імплементації Плану BEPS. Таке поняття як «банківська таємниця» стає доволі умовним і вже не має того змісту, який закладався в нього ще декілька років тому і до якого ми звикли протягом нашої професійної діяльності до цього дня», - підкреслила суддя КАС ВС.

В контексті обміну податковою інформацією вона не залишила без уваги ще один надважливий закон, який за своїм змістом та метою застосування пов’язаний із новелами податкового законодавства.

«28 квітня 2020 року набрав чинності новий Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» («AML-Закон»). Метою цього AML-закону є створення умов для нового формату роботи суб’єктів фінансового моніторингу у боротьбі з відмиванням грошей та уникненням оподаткування. Водночас, цей закон істотно впливатиме і на податкові правовідносини як в Україні, так і в інших країнах. Механізми, що впроваджуються AML-законом, є в тому числі продовженням нових інструментів, передбачених Законом 1210. Фінансові установи та інші суб’єкти фінансового моніторингу вже накопичили і продовжують накопичувати величезний обсяг інформації про своїх клієнтів та їх фінансові операції, який згодом може бути ефективно використаний для фіскальних цілей як в Україні, так і в інших країнах», - зазначила Наталія Блажівська.

Серед основних змін, передбачених цим законом, вони виділяє наступні:

• Істотне збільшення суб’єктів первинного фінансового моніторингу («СПФМ»). До них відносяться банки, фінансові установи, страхові компанії, бухгалтери, юридичні радники, податкові консультанти, особи, які надають послуги зі створення та управління юридичними особами, нотаріуси, ріелтори тощо;
• впровадження ризик-орієнтованого підходу при роботі СПФМ із клієнтами. Новий підхід вимагає врахування ряду критеріїв, таких як особа клієнта, країна реєстрації компанії, вид діяльності, масштаб фінансових операцій, бізнес-модель, бенефіціарних власників, тощо.
• посилення вимог щодо встановлення та розкриття кінцевих бенефіціарних власників. Тепер СПФМ зобов’язані не тільки встановлювати, але і пересвідчуватися в достовірності інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника свого клієнта;
• деталізація відносин із політично значущими та пов’язаними з ними особами, щодо яких встановлено високий ступінь ризику.

«Це все у сукупності дасть можливість суб’єктам фінансового моніторингу накопичувати величезні обсяги інформації, які в подальшому можуть бути предметом обміну інформацією як між суб’єктами фінансового моніторингу, так і між фіскальними органами різних країн», - додала вона.

Також Наталія Блажівська нагадала, що основним юридичним інструментом міжнародного обміну податковою інформацією є Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, згідно з якою передбачено три види міжнародного обміну податковою інформацією:

1) на запит;

2) спонтанний; та

3) автоматичний.

«Перші два формати обміну інформацією, фактично, були формою «ручного» управління пошуком необхідної інформації державними органами різних країн. Для його застосування мала виникнути конкретна ініціатива податкового органу та необхідне було дотримання різноманітних процесуальних формальностей. Це займало час, вимагало дотримання різноманітних процедур за національним законодавством (наприклад, наявність кримінального чи іншого виду юридичного провадження; дотримання процедур офіційного спілкування між уповноваженими державними органами різних країн тощо). Відповідно, це були доволі громіздкі та довгі процедури, які часто були не дуже ефективними для тих цілей, для яких вони розпочиналися.  

При процедурі «на запит» країна платника податків за певних обставин робила офіційні запити до конкретних країн, в яких ймовірно, могли бути активи, рахунки чи здійснювалися певні господарські операції, з метою отримання інформації, яка могла бути використана при розслідуванні, наприклад, податкових чи інших правопорушень.

При «спонтанному» обміні інформацією все відбувалося навпаки. Країна, у якій державні органи певним чином отримали інформацію про активи, рахунки, операції особи, яка є платником податків в іншій країні, за певних умов надавала таку інформацію податковим органам цієї іншої країни.

Запровадження автоматичного обміну податковою інформацією фундаментально змінює середовище для отримання податкової та майнової інформації, усуває різні складні процедурні формальності  та надзвичайно прискорює отримання податковими органами інформації про майнові активи, банківські рахунки, фінансові операції, результати фінансової та господарської діяльності тощо – тобто, саме тієї інформації, яка може братися до уваги податковими органами для визначення розміру податкових зобов’язань. Мова йде про те, що основна маса необхідної майнової та фінансової інформації буде автоматично доступна уповноваженим суб’єктам в різних країнах. До такої інформації можна віднести ім’я, прізвище, номери банківських рахунків, залишки на рахунках, історія операцій по рахункам, отримані доходи, виплати, відшкодування, отримані та сплачені кредити, інформація про цінні папери у власності тощо.

Головним джерелом такої інформації будуть дані, надані уповноваженими суб’єктами за стандартом CRS (Common Reporting Standard). Це дозволить Україні на автоматичній основі отримувати інформацію про рахунки іноземних компаній, що контролюються українськими податковими резидентами. На сьогодні до автоматичного обміну приєдналося уже більше 100 держав, в числі яких основні для українських бізнесів юрисдикції структурування бізнесу та активів (наприклад, Кіпр, Британські Віргінські острови, Нідерланди, Об’єднані Арабські Емірати тощо). І кількість країн, яка приєднується до CRS, постійно зростає», - підкреслила Наталія Блажівська в своєму виступі.

Водночас, на її думку, автоматичний обмін податковою інформацією має бути застосований на основі вже здійсненого добровільного декларування активів та так званої «нульової декларації».

«Одним із ключових елементів дорожньої карти з переходу України до режиму прозорості та підзвітності є добровільне декларування активів. Водночас, зараз виникає така ситуація, коли інструмент «нульового декларування» ще не запроваджений, а автоматичний обмін податковою інформацією вже дуже близько. На мою думку, це створює певний дискомфорт у суспільстві, оскільки така ситуація може призвести до надмірної «каральності» та «кримінальності» податкових правовідносин.

 Оскільки передбачається приєднання України до міжнародної системи автоматичного обміну інформацією, інформація щодо коштів на рахунках вітчизняних резидентів за кордоном, у тому числі компаній, кінцевими бенефиціарами яких є податкові резиденти України, автоматично почне надходити і до податкових органів. Тому необхідно заздалегідь урегулювати питання наслідків для тих платників податків, у яких у процесі інформаційного обміну буде виявлено незадекларовані активи.

Досвід іноземних країн демонструє, що для спокійного та економічно ефективного переходу до життя в режимі абсолютної податкової прозорості громадянам і бізнесу треба надати ефективну можливість перегорнути сторінку минулого життя, для того, щоб цей новий етап в житті платників податків та країни став основою для прискореного економічного розвитку, а не черговим боєм за виживання між підприємцями та податковими та правоохоронними органами», - підкреслила вона.

Ще одним ризиком, пов’язаним із автоматичним обміном значним обсягом майнової та фінансової інформації, на її думку, є збереження персональних даних та відповідної майнової та фінансової інформації. Не секрет, що останнім часом ми спостерігали приклади витоку персональних даних громадян з державних інформаційних баз. Яким чином величезні обсяги даних будуть охоронятися, - питання до спеціалістів.

«Час прозорості вже настав і треба починати жити з розумінням нових правил ведення своїх бізнесових, майнових та фінансових справ. Навіть, якщо з об’єктивних причин ситуативно Україні ще треба бути змінити деякі положення законодавства чи відстрочити, це не впливає на загальний тренд, якому слідують всі цивілізовані країни, з якими Україна будує політичні та економічні відносини», - підкреслила Наталія Блажівська.

Підсумовуючи свою доповідь вона зробила декілька простих порад, незалежно від того, як скоро всі нові вимоги ефективно запрацюють:

• Переглядайте свої бізнес-структури та спрощуйте їх для того, щоб бути прозорими для банків та фіскальних органів;
• Всі свої операції та транзакції робіть максимально простими та зрозумілими;
• Накопичуйте позитивну прозору фінансову та податкову історію.

Віднесення підприємства до категорії ризикових само по собі не породжує негативних наслідків для позивача. Про це під час онлайн-конференції
зазначила суддя КАС Верховного Суду Ірина Желтобрюх.

«…Часто для того, щоб визначитися із правильними кроками на майбутнє, слід зазирнути у минуле.  Так і тепер. 

Сподіваюся, всі пам’ятають, коли внаслідок неможливості проведення зустрічної звірки чи з інших підстав контролюючий орган самостійно коригував дані податкової звітності платника в АС «Податковий блок» (АІС-1, АІС-2, («Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту», Електронної бази інформаційних даних  «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту») і платники податків оскаржували такі дії до суду. 

Довгий час такі справи вирішувалися на користь платника, бо «підставність» такого внесення судами не була встановлена, допоки у 2015-2016 роках Верховний Суд України не перервав потік таких позовів своїми рішеннями (зокрема, постановами у справах від 3, 10 та 17 листопада 2015 року №№ 21-99а15 та 21-2944а15 відповідно), в яких, зокрема, зазначалося наступне: 

податковий контроль – це система заходів, що вживаються з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків  і зборів. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності, яким, відповідно, є комплекс збору та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла з відповідних джерел (ст. 72 ПКУ). Отриману інформацію контролюючий орган відносить до своїх інформаційно-аналітичних баз даних. Проаналізувавши зміст актів про неможливість проведення зустрічних звірок та сутність дій податкової з віднесення такої інформації до відповідних баз даних ВСУ дійшов висновку, що вони не породжують правових наслідків для платника податків і не порушують прав останніх, а включення суб’єктом владних повноважень до баз даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

На цьому у таких справах була поставлена крапка, а позивачам повідмовляли у позовах. Переважно усі такі рішення судів були підтримані пізніше Верховним Судом», - відзначила суддя.

Разом з тим, за її словами, із самої правової позиції ВСУ можна вивести одну умову: «Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і вона може бути виключена з такої бази даних, якщо здійснення такого контролю не визнано протиправним у встановленому порядку».

«Саме на цій умові й було побудоване рішення ВС від 19 березня 2019 року (у справі 810/959/13-а), де колегія судів вказала, що суди нижчих інстанцій не встановили, чи є протиправними дії податкової. Поза увагою судів попередніх інстанції залишилося встановлення цих обставин чи їх відсутності, внаслідок чого справу було направлено на новий розгляд».

«Нині актуальним є звернення до судів з приводу «блокування» податкових накладних. Складовою такого процесу є попереднє віднесення підприємства до категорії «ризикових». Як відомо, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що самі по собі дії з віднесення платників податків за певними критеріями до переліку «ризикових» так само не породжують негативних наслідків для платника, не є юридично значимими для нього, отже, й не можуть виступати самостійним предметом звернення до суду. У такому разі звернення до суду визнається передчасним, тобто, здійсненим за захистом можливо порушених в майбутньому прав. Суд визнав, що такі звернення не є допустимими у розумінні процесуального кодексу, бо не мають обов’язкових (неминучих) юридичних наслідків, певної обтяжувальної дії», - зауважила Ірина Желтобрюх.

«Водночас, прикро, що іноді суди нижчих інстанцій не враховують позицію Верховного Суду.

Ми бачимо на рівні судів першої та апеляційної інстанцій протилежні рішення, які задовольняють заявлені вимоги щодо визнання протиправними протокольних рішень Комісії щодо віднесення товариства до ризикових, чи визнання бездіяльності щодо виключення товариства з такого реєстру. 

Якщо ми говоримо про протиправність рішень чи дій, то кожен юрист зобов’язаний навести відповідні доводи й аргументи: чи можуть такі дії спричинити негативні наслідки і як саме, чи унеможливлюють вони господарську діяльність платника. Необхідно довести наявність достатнього юридично значимого інтересу, або визначити конкретне порушене право для звернення до суду.

Із проаналізованих мною справ і матеріалів вбачається, що, наприклад, в одному випадку за результатами віднесення платника до категорії «ризикових» із усіх поданих податкових накладних після надання товариством пояснень з відповідними доказами відповідно до Порядку № 117, було зареєстровано 11 податкових накладних, а відмовлено у реєстрації 35-ти. Один цей факт демонструє, що віднесення товариства до ризикових свідчить лише про те, що контролюючий орган внаслідок такої дії лише починає сумніватися  і більш прискіпливо ставитися до господарської операції, і для цього витребовує від платника пакет документів разом з поясненнями, за результатом розгляду саме яких приймає юридично значиме рішення (одне з двох, або про реєстрацію, або про відмову у реєстрації накладних), яке й можна оскаржити до суду», - сказала суддя і закликала не агітувати суди першої інстанції відступати від рішень Верховного Суду, бо це шкодить єдності судової практики й авторитету судової влади.

Разове декларування може бути корисним для нашого суспільства. Про це у своєму виступі зазначив суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Костянтин Кобилянський.

Так, він детально проаналізував законопроект №1232 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей застосування спеціального декларування за порушення фізичними особами податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що мали місце до 31 грудня 2018 року».

Він зазначив, що метою такого декларування є встановлення ефективного механізму для зменшення рівня тіньових доходів громадян та відтоку капіталу за кордон.

У результаті запровадження податкової амністії очікується швидке та значне збільшення дохідної частини бюджету без необхідності залучення додаткових ресурсів для самостійного виявлення контролюючими органами прихованого доходу та подальшого оскарження нарахованих грошових зобов’язань та пені в адміністративному та судовому порядку.

Окрім того, самостійне декларування громадянами свого прихованого доходу створить необхідні передумови для подальшої імплементації Плану дій BEPS, який був розроблений Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) для боротьби з розмиванням бази оподаткування і переміщенням прибутків за кордон.

Водночас запропоновані законопроектом зміни до Податкового кодексу України не дозволять легалізувати платникам кошти, отримані від злочинної (кримінальної) діяльності, оскільки такий дохід не підпадатиме під дію податкової амністії.

Під поняттям «спеціальне декларування» розуміється фактично режим звільнення платників податків – фізичних осіб від юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства України, що мали місце впродовж за будь-якого і одного або декількох податкових періодів до певної дати.

В спеціальній декларації зазначаються такі дані:

- відомості про декларанта, достатні для його ідентифікації (прізвище, ім’я по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, реєстраційні дані паспорта або іншого документа, що посвідчує особу);

- відомості про об’єкти декларування в обсязі, достатньому для ідентифікації кожного з них, зокрема, найменування банку, на рахунках якого зберігаються валютні цінності, зазначення адреси місцезнаходження або місце зберігання майна тощо;

- відомості про дату виникнення прав на об’єкти оподаткування, визначені в підпунктах;

- база оподаткування;

- сума податкових зобов’язань, самостійно обчислена декларантом відповідно до правил, встановлених Кодексом.

Водночас спеціальне декларування не застосовуватиметься до податкових агентів, доходів (активів), отриманих злочинним шляхом, корупційних, або пов’язаних з ними, правопорушень та до доходів, які були виявлені за результатами податкової перевірки контролюючими.

Для того, щоб скористатися правом на спеціальне декларування платники податків будуть зобов’язані подати Спеціальну декларацію та сплатити податкові зобов’язання з прихованих доходів (активів) у розмірі:

- 5 відсотків - для валютних цінностей, рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, часток (паїв) у майні юридичних осіб, майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності та/або фінансових інструментів;

- 10 відсотків - для усіх інших майнових прав;

- 2,5 відсотків - для активів, за рахунок яких відбулося придбання у декларантом облігацій внутрішньої державної позики, випущених Національним банком України.

Доходи на суму до 300 тис. грн (в проекті закону до 100 тис.) вважатимуться підтвердженими без подання спеціалізованої декларації і вважатимуться амністованими без будь-яких додаткових умов. Сплата податків за ними не вимагатиметься. Податкові перевірки щодо джерел отримання не проводитимуться.

Перевірка декларацій

Контролюючий орган має право залучати суб'єктів оціночної діяльності для проведення оцінки активів на дату їх набуття декларантом згідно з документами, задекларованими в спеціальній декларації, та визначати суму податкового зобов’язання декларанта на підставі такої оцінки. В цьому випадку контролюючий орган приймає податкове повідомлення-рішення у встановленому Кодексом порядку.

Контролюючий орган має право проводити документальну позапланову невиїзну перевірку сум податкових зобов’язань декларанта, визначених у спеціальній декларації не пізніше 180 календарних днів з дня, що настає за останнім днем строку, встановленого для подання спеціальних декларацій.

Тривалість перевірки спеціальної декларації, не повинна перевищувати 15 робочих днів.

У разі необхідності отримання інформації від іноземних державних органів, проведення експертизи, в тому числі проведення оцінки вартості об’єктів декларування та/або перекладу документів, необхідних для перевірки спеціальної декларації, строк проведення перевірки спеціальної декларації за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу може бути продовжений на строк, що не перевищує 60 робочих днів.

На думку судді, «разове декларування може бути корисним для нашого суспільства, адже є точкою майнової ідентифікації особи». Особа буде зобов’язана декларувати рухоме і нерухоме майно. При цьому буде моніторитися зміна доходу і особа зобов’язана буде пояснювати джерело доходів, або платити штраф. При цьому, на думку Костянтина Кобилянського, важливо буде провести інформаційну кампанію для платників податків, аби вони розуміли суть змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.