Замість державного нагляду і контролю — добровільне страхування цивільної відповідальності

Голова парламентського Комітету з питань податкової політики Данило Гетьманцев зареєстрував у Верховній Раді проект постанови про прийняття в першому читанні законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності» №3361 від 17.04.2020, авторами якого є він сам, а також депутати Ірина Аллахвердієва, Ольга Василевська-Смаглюк та інші.

 Проект Закону, як вказано у п. 2 пояснювальної записки до нього,  «розроблено з метою посилення гарантій відшкодування збитків постраждалим в разі порушення суб'єктами господарювання вимог чинного законодавства щодо дотримання правил техногенної та пожежної безпеки» шляхом укладення договорів добровільного страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання, інших юридичних осіб за шкоду, яка може бути заподіяна навколишньому природному середовищу, життю, здоров’ю та майну третіх осіб внаслідок надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, що може виникнути на території та/або об’єктах нерухомості цієї юридичної особи.

При цьому, для забезпечення стимулювання укладення таких договорів пропонується передбачити, що, якщо суб'єкти господарювання із середнім та/або незначним ступенем ризику укладуть договір страхування своєї відповідальності перед третіми особами, які можуть постраждати від діяльності цих суб'єктів, проведення перевірок їх діяльності центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, відтерміновується на досить тривалий термін до 6 - 10 років.

Для реалізації цієї мети пропонується внести зміни до законів «Про страхування», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Кодексу цивільного захисту України (КЦЗ України). Як зазначається у пояснювальній записці, його прийняття «сприятиме підвищенню ефективності нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, збільшенню прозорості у діяльності суб'єктів господарювання, зменшенню рівня регуляторного тиску на бізнес, підвищенню рівня гарантій щодо відшкодування збитків постраждалими від аварій та пожеж».

 Головне науково-експертне управління ВР, розглянувши поданий проект, не підтримує його прийняття у запропонованому вигляді з огляду на таке.

 Так, на його думку, сама ідея заміни заходів державного нагляду (контролю) щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання, зокрема, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища, добровільним страхуванням цивільної відповідальності суб’єкта господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам або їхньому майну внаслідок небезпечної події, яка пропонується у проекті, є доволі сумнівною.

Насамперед це пов’язано з тим, що державний контроль (нагляд) як певний вид діяльності відповідного державного органу спрямований на виявлення та запобігання порушень вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища (ст. 1 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»). Натомість метою страхування цивільної відповідальності є відшкодування шкоди, завданої суб’єктом господарювання третім особам, в тому числі їх майну, внаслідок його дій чи бездіяльності.

Отже, державний нагляд (контроль) за діяльністю суб’єкта господарювання та страхування його цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну ним третім особам, стосуються різних правових відносин, спрямовані на досягнення різних цілей, а тому не можуть бути адекватною заміною один одному.

До речі, про це свідчить і те, що за проектом загальний порядок проведення планових перевірок суб’єктів господарювання зберігається не лише щодо об’єктів підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру, щодо яких передбачено обов’язкове страхування цивільної відповідальності за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на цих об'єктах, а й щодо підприємств, установ, організацій державної та комунальної форми власності у разі добровільного страхування їх цивільної відповідальності (зміни до ст. 66 КЦЗ України).

 Абзац 1 ст. 6 Закону «Про страхування» пропонується доповнити положенням, згідно з яким порядок затвердження та застосування типової форми договору добровільного страхування встановлюється законом.

«На наш погляд, більш доцільним є надання повноважень щодо встановлення такого порядку  Кабінету Міністрів України. Адже згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України КМУ, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках – затверджувати типові договори», - зазначає ГНЕУ.

 «Сумнівною, на нашу думу, виглядає пропозиція абз. 2 ч. 3 нової редакції ст. 49 КЦЗ України щодо надання страховій компанії, яка є фінансовою установою, повноважень зі здійснення оцінки території та/або об’єкта нерухомості на відповідність вимогам техногенної та пожежної безпеки (аудит техногенної та пожежної безпеки).

Адже згідно зі ст. 2 Закону «Про страхування» предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Крім того, згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 57 КЦЗ оцінка протипожежного стану проводиться суб’єктом господарювання, який одержав відповідну ліцензію», - вказують експерти.

 Також в ГНЕУ вказали, що в абз. 9 ч. 3 нової редакції ст. 49 КЦЗ незрозуміло, що мається на увазі під поняттям «розширений період» договору страхування відповідальності, що укладається, і яке його співвідношення з поняттям  строк договору (ст. 631 Цивільного кодексу України).

 Управління додало, що назва проекту не дозволяє чітко визначити його зміст, оскільки залишається незрозумілим, що таке «кроки дерегуляції бізнесу» і чому вони «перші», враховуючи, зокрема, прийняття 12.02.2015 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)».

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.