Виплата одноразової грошової допомоги при зміні групи інвалідності: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу особи на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 року  у справі за позовом до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії у справі №826/3685/18.

Обставини справи

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги;

зобов`язати Міністерство оборони України здійснити виплату йому одноразової грошової допомоги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975. Проте у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги йому було відмовлено у зв`язку з тим, що інвалідність вперше йому встановлено у 2011 році, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975, а тому дія статті 16 Закону №2011-ХІІ на нього не поширюється. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на соціальний захист та отримання належної грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Київського міського військового комісаріату щодо не оформлення та не подання розпорядникові бюджетних коштів - Комісії Міністерства оборони України,  документи позивача про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних та в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.11.2018 року залишено без змін.

З ухваленою у справі постановою суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що Київським міським військовим комісаріатом не дотримано порядку і процедури оформлення документів та направлення їх на розгляд до розпорядника коштів - Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату або про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, а задовольняючи позов, суд першої інстанції підтвердив протиправність таких дій.

Крім того, посилається на безпідставність висновків суду апеляційної інстанції щодо пропуску ним дворічного терміну між встановленням інвалідності вперше у 2011 році та повторним оглядом і встановленням вищої групи інвалідності у 2017 році, оскільки, як вбачається із вже усталеної практики Верховного Суду у інших судових справах, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці МСЕК. А тому вважає, що право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону №2011-ХІІ він набув у 2017 році при встановленні інвалідності ІІ групи, у зв`язку з чим посилання на вищевказаний дворічний термін є помилковим.

У відзивах на касаційну скаргу відповідачі просили залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР та у період з 28.12.1979 по 04.05.1981. Брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, де велись бойові дії.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 10.08.2012р. №1643 поранення, контузія, захворювання колишнього військовослужбовця строкової служби пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

Згідно довідки до Акту огляду МСЕК серії АВ №0417272 позивачу при підтверджено ІІІ групу інвалідності, поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Інвалідність встановлено позивачу довічно.

У 2016 році позивач отримав одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи на підставі статті 16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975.

Вказані обставини сторонами у справі не заперечуються.

Судами встановлено, що у 2017 році позивач звернувся із заявою та пакетом відповідних документів до Київського міського військового комісаріату про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Листом від 01.09.2017р. №ВСЗ/1686 Київський міський військовий комісаріат повідомив позивача про те, що оскільки інвалідність ІІІ групи йому встановлено до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з 01.01.2014 р., то права на виплату одноразової грошової допомоги за вказаною статтею Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 позивач не має.

Позивачу також роз`яснено, що відповідно до пп.4 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ та п. 3 Порядку №975 днем встановлення інвалідності вважається дата проходження військовослужбовцем первинного огляду МСЕК. При цьому, дата підвищення групи інвалідності не може вважатися днем встановлення інвалідності. 

Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв протиправно, відмовляючи позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, викладених у листі від 01.09.2017р. №ВСЗ/1686, оскільки такого права для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги та повернення у зв`язку з цим документів позивачу без виконання та прийняття відповідного рішення Порядок №975 відповідача не наділив.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх передчасності, оскільки відповідачем - Міністерством оборони України на даний час не прийнято ні позитивного, ні негативно рішення відносно призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності через відсутність пакету документів, який повинен був передати для розгляду міністерству Київський міський військовий комісаріат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що Закон №2011-ХІІ і Порядок №975 допускають можливість виплати одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності, проте цими ж нормами встановлено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Отже, оскільки встановлення вищої групи інвалідності позивачу відбулась понад дворічний термін після первинного її встановлення, відповідач, приймаючи рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, діяв правомірно відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки останній не набув права на отримання такої допомоги при зміні групи інвалідності з ІІІ на ІІ групу.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується частково, виходячи з мотивів, викладених у цій постанові.

Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». 

На момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців» №2011-ХІІ передбачено, що дія цього Закону поширюється і на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

До моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016р. право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.

Проте з 01.01.2017р., після набрання чинності Закону №1774-VIII, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає. (пункт 6 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ)

Вказаним Законом №1774-VIII від 06.12.2016р. також внесені зміни до пунктів 4 та 5 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ, відповідно до яких зазначені положення починаючи з 01.01.2017р. на військовослужбовців строкової служби не поширюються. 

Судами встановлено, що позивач проходив строкову військову службу, інвалідність ІІ групи йому встановлено 23.05.2017р., тобто після набуття чинності Законом №1774-VIII та під час дії внесених законодавчих змін, а тому передбачені законом підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні.

З урахуванням наведеного, суди помилково не врахували, що недотримання дворічного строку може мати значення для вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги лише за умови, що особа має право на її отримання.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції хоч і дослідив не дотримання відповідачами процедури ухвалення рішення щодо позивача та обґрунтовано дійшов висновку, що таку порушено, проте, встановивши обставини, за якими позивач не має права на одержання одноразової грошової допомоги, Суд не вбачає підстав для спонукання відповідача до складання і направлення Міністерству оборони України для прийняття відповідного висновку/рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірності відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, проте з мотивів, викладених у даній постанові.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.