У суддів апеляційних інстанцій немає єдиного підходу у питанні, яке рішення повинен прийняти слідчий суддя, отримавши скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування у випадку неявки скаржника, належним чином повідомленого про дату та час розгляду скарги в суді, при відсутності будь-яких заяв щодо відкладення розгляду справи. Про це зазначає суддя Хмельницького апеляційного суду Сергій Бережний у своїй статті для «Судово-юридичної газети».
«Не тільки доступ до правосуддя в кримінальному процесі повинен бути реалізований, а і процесуальна форма, дієвий механізм доступу до правосуддя, повинні відповідати чинному національному законодавству.
Згідно ч. 1 статті 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ст. 307 КПК України передбачений вичерпний перелік рішень слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов’язання припинити дію;
3) зобов’язання вчинити певну дію;
4) відмову в задоволенні скарги.
Зі змісту зазначеної норми кримінальний процесуального закону вбачається, що вона не передбачає таких повноважень, як постановлення слідчим суддею рішення про залишення скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування без розгляду.
Проте, як свідчить судова практика, деякі слідчі судді у випадку неявки скаржника в судове засідання, участь якого є обов’язковою відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, приймають рішення про залишення скарги без розгляду», - відмічає суддя.
Як зазначає суддя Хмельницького апеляційного суду Сергій Бережний у своїй статті для «Судово-юридичної газети», постановляючи рішення, яке за формою та змістом не передбачене КПК, слідчий суддя виходить за межі своїх повноважень та порушує конституційне право на звернення до суду, і фактично позбавляє закріпленої можливості доступу до правосуддя особи, яка звертається до слідчого судді для захисту своїх прав, очікуючи на отримання вирішення поданої скарги.
Як видно із судової практики, у суддів апеляційних інстанцій немає єдиного підходу у питанні, яке рішення повинен прийняти слідчий суддя, отримавши скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування у випадку неявки скаржника, належним чином повідомленого про дату та час розгляду скарги в суді, при відсутності будь-яких заяв щодо відкладення розгляду справи.
Одні колегії суддів апеляційних інстанцій ухвали слідчих суддів про залишення без розгляду скарги залишають без змін, із посиланням на приписи ч. 3 ст. 306 КПК України.
Інші, скасовуючи ухвали слідчих суддів про залишення скарги без розгляду, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 307 КПК України та приписи ст. ст. 9, 21 КПК України, вважають, що слідчий суддя вийшов за межі наданих йому повноважень і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо законності рішення слідчого судді.
«Фактично, залишаючи скаргу особи без розгляду, що не передбачено чинними нормами КПК України, слідчий суддя, на нашу думку, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які конкретизовані в п.п. 1, 2, 14, частини першої ст. 7 КПК України, відповідно до яких зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься: верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; законність та доступ до правосуддя», - додає суддя.
«З метою мінімізації розбіжностей у судовій практиці вважаю за доцільне вирішити на законодавчому рівні питання щодо змін у редакції статті 306 КПК України.
Імперативна вимога частини 3 статті 306 КПК України щодо розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника, на мою думку, повинна бути змінена.
Актуальність цих змін збільшується особливо в умовах введення карантинних заходів на території України.
За таких обставин пропоную наступну редакцію частини 3 статті 306 КПК України
«Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за участі особи, яка подала скаргу чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора, особи, яка подала скаргу чи її захисника, представника не є перешкодою для розгляду скарги».
Вважаю, що такі зміни будуть сприяти єдності судової практики та гарантії оперативного розгляду в розумні строки слідчим суддею скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування.
Від чого доступ до правосуддя в кримінальному процесі буде більш дієвим та ефективним», - підсумовує суддя.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.