Коли відсутність працівника на роботі не є прогулом: практика ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 699/640/18 та встановив, що відсутність працівника на роботі у зв’язку з проходженням медичного огляду, про що роботодавець був повідомлений, не є прогулом, а отже, не може бути причиною для його звільнення.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що позивач працювала лікарем-терапевтом медичного пункту військової частині. Також у цій самій військовій частині за сумісництвом працювала лікарем загальної практики, сімейним лікарем медичного пункту. Наказом командира військової частині її було звільнено з обох посад за прогул згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивач вважала, що її звільнення є незаконним, оскільки вона була відсутня на робочому місці з поважної причини, тому що 8, 10, 11 травня 2018 року проходила медичний огляд.

Рішенням районного суду позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення позивача і поновлено її на роботі. Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслюють, що згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У пункті 24 постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

ВС підкреслює, що суд першої інстанції встановив, що 8, 10, 11 травня 2018 року особа була відсутня на робочому місці, оскільки проходила медичний огляд у Лисянському РВК, що підтверджується належними доказами та є поважною причиною, і про проходження медогляду вона повідомляла роботодавця. Отже, враховуючи, що особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати, суд дійшов обґрунтованого висновку, що наказ військової частини є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення суду апеляційної інстанції, і залишив рішення суду першої інстанції в силі.

Також ми писали, чи може роботодавець під час карантину примушувати до звільнення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.