Муніципальна варта склала протокол: на якій підставі вона діє

Останнім часом в суди надходять протоколи (у тому числі щодо порушення карантину), складені організацією під назвою «Муніципальна варта».

Такі протоколи ми можемо побачити у справах №№ 229/1608/20, 465/221/20, 357/3097/20, 464/1659/20, 466/2116/20, 3/229/572/2020 та у більш ніж 700 провадженнях.

Хто це такі та чи мають вони право складати протоколи, розбиралася «Судово-юридична газета».

Ще в 2000 році Верховною Радою України був ухвалений Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» № 1835-III.

Згідно з його преамбулою, громадяни України, відповідно до Конституції України, мають право створювати в установленому цим Законом порядку громадські об’єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Рішення про створення громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону приймається на зборах (конференціях) громадян.

Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та правоохоронні органи надають всіляку допомогу та підтримку у створенні громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону.

Згідно із статтею 13 вищезазначеного Закону, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов’язані:

«3) доставляти до органів Національної поліції, в підрозділи Державної прикордонної служби України, штаб громадського формування з охорони громадського порядку або громадський пункт охорони порядку, приміщення виконавчого органу селищної, сільської ради осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, з метою його припинення, якщо вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи порушника, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості скласти його на місті вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов’язковим».

Члени громадських формувань під час виконання своїх обов’язків з охорони громадського порядку і державного кордону після обов’язкового пред’явлення посвідчення члена громадського формування мають право:

«2) у разі підозри у вчиненні адміністративних правопорушень і злочинів перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу;

4) складати протоколи про адміністративні правопорушення;….»

Продовження цієї історії відбулося в 2015 році, коли Верховна Рада ухвалила в першому читанні Закон України «Про муніципальну варту».

Муніципальна варта планувалася як орган в системі місцевого самоврядування, який створили у вигляді структурних підрозділів органів місцевого самоврядування чи комунальних установ, з метою забезпечення на території, що перебуває під юрисдикцією відповідної ради, охорони громадського порядку, законності, прав, свобод і законних інтересів громадян, та утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

Попри те, що закон так і не був ухвалений, майже в кожному українському місті з’явилися комунальні підприємства під назвою «Муніципальна варта» або «муніципальна охорона». Представники цих підприємств намагаються виконувати функції, передбачені № 1835-III, не звертаючи уваги на те, що комунальні підприємства цим законом не передбачені, мова в ньому йде лише про громадські організації.

Тобто, наразі діяльність так званої «муніципальної варти» (як комунального підприємства) та її осередків не регулюється жодним законом.

Станом на сьогодні склалася ситуація, коли «муніципальною вартою» називають себе як громадські формування, так і комунальні підприємства або підрозділи органів місцевого самоврядування.

Так, організація під назвою Муніципальна Варта Києва на власній сторінці в соцмережі 09 квітня відзвітувала про складені нею протоколи у Деснянському районі м. Києва :

 «Ринок «Фермер» - 5 протоколів.

Ларьки з шаурмою - 2 протоколи.

П'яний неадекват - 1 протокол.

Вказана торгівля здійснювалась не тільки попри карантин, а і без жодної дозвільної документації. Сума штрафу від 17 000 гривень.

Рейди здійснюються спільно з районною адміністрацією та поліцією.»

Органи ж місцевого самоврядування або створюють комунальні підприємства «Муніципальна варта», або створюють підрозділи з такою назвою.

Наприклад, Луцький міськрайонний суд Волинської області у справі № 161/3004/20 задовольнив позов Головного управління Національної поліції України у Волинській області до Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради, інспектора Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради про визнання протиправними дій та скасування постанови.

Нагадаємо ще раз – Закон про муніципальну варту відсутній.

Щодо складення протоколів про адміністративні правопорушення, то ситуація виглядає неоднозначною.

Згідно із статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до змісту статті 255 КУпАП, член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону може складати протокол у випадках, передбачених статтями 92, 148, 152, 154, 160, 175—1, 179, 185—7, 186—2, 186—4, 202 Кодексу.

Зазначимо, про перевірку вимог законодавства щодо дотримання карантину у їхніх повноваженнях не йдеться.

Також протоколи мають право складати посадові особи, уповноважені на те виконавчими комітетами (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, — виконавчими органами, що виконують їхні повноваження) сільських, селищних, міських рад у наступних випадках:

(частини перша — четверта статті 41, статті 44—3, 96—2, 103—1, 103—2, 103—3, 104, частина перша статті 106—1, статті 106—2, 127—2, 149 — 152, частини третя — п’ята статті 152-1, статті 154, 155, 155—2, 156, частини перша — четверта статті 156—1, статті 156—2, 159—160, стаття 175—1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 183, 185—1, 186—5, 197, 198.

Чи є такими уповноваженими особами працівники комунальних підприємств під назвою «Муніципальна варта» та чим підтверджуються такі повноваження, залишається незрозумілим. Попри свій незрозумілий статус, працівники таких підприємств відправляють в суди складені ними протоколи про адміністративні порушення.

При цьому посадові особи виконавчих комітетів, на відміну від громадських формувань, вже мають право складати протоколи щодо порушення карантину.

Зрозуміло, що така ситуація правової невизначеності приводить до зловживань.

Так, слідчий суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області відкрив провадження № 1-кс/185/579/20 за скаргою на бездіяльність слідчого. 3 квітня 2020 року засобами поштового зв`язку заявник надіслав до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області скаргу, в якій просить зобов`язати відповідальну особу Павлоградського ВП ГУНП у Дніпропетровській області внести до ЄДРД відомості за ч. 2 ст. 206 КК України відносно працівників муніципальної варти, які 1 квітня 2020 року перешкоджали законній господарській діяльності.

Ось чому, коли особа представляється представником муніципальної варти, важливо вимагати пояснень, яку саме варту він представляє, хто та яким документом його уповноважив складати протокол, якою нормою передбачено його право складати протокол саме за цим правопорушенням.

Раніше ми розповідали, що поспіхом внесені зміни у процесуальні кодекси створили проблему з апеляційним оскарженням судових рішень.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.