Наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №824/509/19-а
Окрім того, ВС зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов’язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.
З матеріалів справи стає відомо, що громадянин України звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Чернівецькій області щодо нарахування недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки).
В обґрунтування позову зазначив, що оскільки він є найманим працівником та застрахованою особою, і єдиний соціальний внесок (ЄСВ) за позивача нараховує та сплачує адвокатське об`єднання «М» у розмірі не менше мінімального, у нього відсутній обов`язок потворного нарахування та сплати ЄСВ як особою, яка має право здійснювати адвокатську діяльність.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, у нього відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, оскільки фактично він є найманим працівником, а не самозайнятою особою.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Чернівецькій області подало касаційну скаргу.
Судді ВС наголошують, що системний аналіз норм законодавства дає підстави для правового висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
ВС підкреслив, що саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов’язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових витрат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов’язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їхньої діяльності.
ВС зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов’язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою, і платником єдиного внеску за неї є роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі, не меншому за мінімальний.
Судді ВС наголошують, що інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
За встановлених судами попередніх інстанцій обставин того, що позивач був найманим працівником і роботодавець сплачував за нього єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що не заперечується відповідачем, доказів отримання позивачем у відповідний період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально судами не встановлено, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов’язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право правдити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Враховуючі обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції – без змін.
Також ми повідомляли, як буде стягуватися ЄСВ у 2020 році: новації закону.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.