Чому Президент обурився на судову владу: причини та наслідки

Президент Володимир Зеленський 5 лютого досить різко висловився щодо рішення одного з українських судів, фактично звинувативши вітчизняних служителів Феміди у сумнівних рішеннях та блокуванні іноземних інвестицій.

Зазвичай Президент не дуже часто висловлюється на тему судової влади, однак зараз не стримався. Схоже, що певні підстави для жорсткої реакції у нього все ж були.

Жорстка реакція

«У нас складна ситуація з судами. Вона завжди була дуже складна. Вони — особистості в цій країні. Ми зараз з цим боремось. Ми говоримо про захист наших інвесторів. Ви знаєте, що у нас пройшов конкурс через те, що ми прийняли закон про концесії. У нас одразу була концесія двох портів. Один з цих портів, який виграли катарці, які заходять на наш ринок, тут же після того, як вони виграли — хтось вирішив через суд, через один із гучних судів, заблокувати їх вхід», — раптово розповів журналістам Президент 5 лютого.

Володимир Зеленський окремо зазначив, що в Україні є багато «проблемних» суддів, які «не дають розвиватись Україні».

«Ми з вами, я впевнений, ще доживемо до моменту, коли буде перезавантажена судова система. При цьому я знаю, що в Україні є дуже багато порядних суддів, але, на жаль, є і велика кількість проблемних кейсів, які не дають розвиватись Україні, не дають можливості інвестицій, як українських, так і західних», — сказав Володимир Зеленський.

Що ж саме так схвилювало Президента? Виявилось, що мова йде про ухвалу про забезпечення позову, яку 3 лютого видав Шостий апеляційний адміністративний суд.

Резонансна ухвала

Як вже повідомляли ЗМІ та прес-служба Міністерства інфраструктури, 3 лютого Шостий апеляційний адміністративний суд зупинив дію наказу Міністерства інфраструктури про затвердження результатів та визначення переможцем концесійного конкурсу стосовно держпідприємства «Херсонський морський торговельний порт».

«3 лютого 2020 року за зверненням ТОВ «Спеціальна компанія морський порт Херсон» ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду Києва в якості забезпечення позову зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури №16 від 21 січня 2020 року про затвердження результатів концесійного конкурсу та затвердження переможця концесійного конкурсу у порту Херсон», — йшлося в повідомленні.

Як слідує з матеріалів судової справи, 30 січня колегія у складі суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Києва Беспалова О.О., Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. відкрила провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон» до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправними та скасування наказів та зобов'язанням вчинити дії.

Морський порт Херсона виявився незадоволеним цілим рядом наказів Міністерства інфраструктури, зокрема щодо проведення концесійного конкурсу на надання в концесію цілісного майнового комплексу, що забезпечує надання послуг в порту Херсон, а також результатом цього конкурсу. Власне, переможцем конкурсу виявилося ТОВ «Рісоїл-Херсон», що було затверджено наказом Міністерства інфраструктури 21 січня 2020 року №16. ТОВ «Рісоїл-Херсон» — це консорціум компаній у складі ТОВ «ПЕТРО ОЙЛ ЕНД КЕМІКАЛС», що входить до групи компаній Georgian industrial Group, та українського портового оператора АТ RISOIL S.A. (Швейцарія).

Крім того, вже 3 лютого вказана колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду раптово задовольнила заяву ТОВ «Спеціальна компанія Морський порт Херсон» про вжиття заходів про забезпечення позову, заявленого до Міністерства інфраструктури.

Цим рішенням суд зупинив дію наказу Міністерства інфраструктури 21 січня 2020 року №16, яким ТОВ «Рісоїл-Херсон» було затверджено переможцем концесійного конкурсу, заборонив Міністерству інфраструктури та утвореній ним конкурсній комісії вчиняти будь які дії, направлені на завершення концесійного конкурсу та визнання «Рісоїл-Херсон» переможцем конкурсу.

Тобто через ухвалу суду на тривалий період діяльність великого підприємства стратегічного значення була практично заблокована. 

Що не так з ухвалою суду

Якщо проаналізувати зміст ухвали суду про забезпечення позову, то впадає у вічі декілька речей.

Цікаво, що суд досить оригінально обґрунтував своє рішення, зазначивши лише, що у заявника виникли «побоювання в частині неможливості захисту своїх прав». Але вдаватися у подробиці, наскільки реальними є такі побоювання заявника і на чому конкретно вони ґрунтуються, суд не став. 

Так, відповідно до статті 150 КАСУ, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Втім, саме такий захід все ж повинен вживатись як виключний, тобто у випадках, коли поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, в інший спосіб неможливо.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, хоча інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб — позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі, але при цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказана вище правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17 та у Постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 (провадження №К/9901/728/19).

Однак схоже, що, зупиняючи дію оскаржуваного рішення, судді Шостого апеляційного адміністративного суду не врахували, що права інших осіб можуть зазнати ще більших порушень у разі постановлення ухвали про забезпечення позову.

При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.

До речі, 14 січня 2020 року Верховна Рада ухвалила в цілому законопроект №2314, яким передбачається внесення змін в тому числі і до Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, кодекс доповнюється пунктом, за яким не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають (або мають наслідком) в припиненні, відкладенні чи зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, які проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Враховуючи те, що суб'єктом подання законопроекту є сам Володимир Зеленський, можливо, вже скоро постановлення судом ухвал про забезпечення позову у питаннях оголошених державою конкурсних процедур стане неможливим.

А поки що іноземним інвесторам доведеться думати, чи слід мати справи з державою Україна, а якщо і слід, то наперед прораховувати всі можливі ризики, в тому числі пов'язані з можливим винесенням судами раптових ухвал про забезпечення позову.