Пішов з життя Віталій Федорович Бойко

Пішов з життя Віталій Федорович Бойко – Голова Верховного Суду України (1994–2002), Міністр юстиції України (1990–1992), суддя Міжнародного Арбітражного Суду При Торгово-Промисловій Палаті України та Молдови, Надзвичайний і Повноважний Посол України.

Про це повідомила його колега, суддя ВСУ Галина Канигіна.

Віталій Федорович Бойко є знаковою постаттю в історії української правової системи. Зокрема, як голова ЦВК України з виборів народних депутатів мав честь відкривати перше пленарне засідання Верховної Ради України І скликання, входив до складу Ради при Президентові України з питань реформування судової системи України, став одним з організаторів Спілки юристів України та ініціаторів здійснення у державі судово-правової реформи.

У період із 1990 р. по 1992 р. обіймав посаду Міністра юстиції України. Саме тоді міністерство розробило основні положення, що лягли в основу надзвичайно важливих законів «Про власність», «Про економічну самостійність України» та інших нормативних актів. Це було непростим завданням, оскільки вносилися зміни в законодавчі акти у зв'язку з набуттям Україною незалежності, по-новому формулювалися окремі положення закону, починаючи з Кримінального кодексу, були внесені зміни до закону «Про судоустрій України», приймалися нові закони, зокрема, «Про статус суддів»^.

Очолюючи Міністерство юстиції, паралельно виконував і обов'язки Голови Центральної виборчої комісії з виборів народних депутатів України (1989–1992 рр.). Займався також організацією виборів першого Президента України, проведенням Всеукраїнського референдуму з питань незалежності України. І ця робота була дуже відповідальною, оскільки рішення Центральної виборчої комісії тоді не можна було оскаржити до суду — вони були остаточними й оскарженню не підлягали.

З 1992 р. по 1993 р. працював завідуючим відділом оборони, національної безпеки, правопорядку і надзвичайних ситуацій Кабінету Міністрів України.

З березня 1993 р. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Молдова.

З 21 грудня 1994 р. обраний Головою Верховного Суду України й очолював його до виходу у відставку 24 жовтня 2002 р. Член Вищої ради юстиції за посадою (24.03.1998 – 24.10.2002). Суддя вищого кваліфікаційного класу.
В 2009 році був обраний Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Ініціатор багатьох законопроектів та пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України, здійснення у державі судово-правової реформи. Входив до складу Ради при Президентові України з питань реформування судової системи України та до Вищої ради юстиції. Був одним із організаторів Спілки юристів України.

Нагороджений Почесними грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1987) та Верховної Ради України (2001, 2002), Почесною відзнакою Президента України (1996), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2001), Почесною відзнакою Ради суддів України (2002). Заслужений юрист України (1997).

Редакція «Судово-юридичної газети» висловлює співчуття рідним та близьким Віталія Федоровича.