Президент вже вдруге відкликав законопроект №2598 «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)». Але це пов’язано з технічними моментами і жодним чином не впливає на хід реформи місцевого самоврядування. Децентралізація влади серед політиків сьогодні вважається пріоритетною реформою.
Поки законопроект буде доопрацьовуватися, депутати вирішили не гаяти часу та запропонували Верховній Раді проголосувати за зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування».
Мова йде про законопроект №2653 від 20.12.2019 «Про внесення змін до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"», і, за повідомленням нардепів, завтра він буде проголосований у першому читанні.
Проектом вносяться зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими пропонується:
1) ввести поняття адміністративного центру територіальної громади та території територіальної громади;
2) до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України уповноважити Кабінет Міністрів України визначати адміністративні центри та території територіальних громад, а також подавати до Верховної Ради України проекти законодавчих актів щодо утворення і ліквідації районів.
Метою законопроекту є на законодавчому рівні надати право Кабінету Міністрів України приймати рішення щодо визначення адміністративних центрів територіальних громад та територій територіальних громад, а також подавати до Верховної Ради України проекти законодавчих актів щодо утворення і ліквідації районів, що дасть можливість завершити процес формування спроможних територіальних громад та утворити райони, які відповідають європейським вимогам і стандартам формування територіальних одиниць.
Головне науково-експертне управління, дослідивши законопроект 2653, висловило до нього наступні зауваження:
Законопроект не відповідає змісту ч. 1 ст. 133 Конституції України, яка не передбачає такого елементу системи адміністративно-територіального устрою України, як «об’єднані територіальні громади».
Головне управління вважає, що побудована у законодавстві України модель публічного управління на місцях через «добровільні об’єднання територіальних громад» не має під собою належної конституційної основи, адже у ч. 1 ст. 140 Конституції України передбачається можливість добровільного об’єднання лише у сільську громаду жителів кількох сіл.
При цьому системний аналіз положень Конституції України (ч. 1 ст. 133, ч. ч. 1 та 3 ст. 140, ст. 141, ч. 1 ст. 143) свідчить, що система місцевого самоврядування має будуватися відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України (Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села), а не навпаки. Тобто за нормами Конституції України органи місцевого самоврядування мають існувати у селах, селищах, містах, районах та областях, а створення якихось проміжних органів місцевого самоврядування на базі «об’єднання територіальних громад» і тим більше коригування під ці «об’єднання» адміністративно-територіального устрою не відповідає положенням Основного Закону України.
Запропонований припис про покладання на Уряд повноважень щодо визначення адміністративних центрів територіальних громад та територій територіальних громад (громад), а також подання до Верховної Ради України проектів законодавчих актів щодо утворення і ліквідації районів не узгоджується зі змістом права законодавчої ініціативи (ст. 93 Конституції України), адже він необґрунтовано обмежує інших суб’єктів права законодавчої ініціативи в реалізації цього права.
Окрім цього, зміст запропонованої новели не узгоджується зі змістом п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України, за якою утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж міст є компетенцією парламенту. Тому зміст запропонованої новели можна розуміти також як спробу необґрунтованого обмеження конституційних повноважень законодавчого органу, який, по суті, не зможе реалізувати відповідну функцію без подання Уряду.
Ідея покладання на Уряд повноваження визначати адміністративні центри територіальних громад не узгоджується з положеннями Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», де закріплений інший порядок вирішення цих питань. Зокрема, виходячи зі змісту ст. 7 вказаного Закону, визначення адміністративного центру об’єднаної територіальної громади відбувається за рішеннями сільських, селищних, міських рад, що об’єднуються.
Прийняття рішень парламентом у межах його компетенції, визначеної п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України, за усталеною практикою здійснюється шляхом прийняття постанов. Такий підхід є цілком обґрунтованим з огляду на те, що акти, в яких викладаються рішення, прийняті на підставі п. 29 ч. 1 ст. 85 Конституції України, не мають нормативного змісту. З цієї точки зору запропоноване у проекті подання до Верховної Ради України проектів законодавчих актів щодо утворення і ліквідації районів, яке має здійснювати Кабінет Міністрів України, не є обґрунтованим. Більш того, у пояснювальній записці до проекту не міститься чітких та зрозумілих аргументів стосовно переваг запропонованого механізму правового регулювання відповідних відносин порівняно з чинною практикою вирішення цих питань.
З огляду на це Головне управління не підтримало подання відповідних проектів у формі законодавчих актів.
А тим часом Мінцифри переглядає політику проходження адмінпроцедур.