Конфіскація автомобіля як санкція за порушення митних правил: рішення ЄСПЛ

Конфіскація автомобіля як санкція за порушення митних правил є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном). Такого рішення дійшов Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), розглядаючи справу №29389/09 «Мякотіна проти України».

22 червня 2007 року заявник, громадянин України, отримав дозвіл на проживання, виданий іспанськими органами влади, терміном дії до 18 червня 2009 року. Заявник стверджує, що на той час він проживав в Іспанії. 30 квітня 2008 року він перетнув український кордон на межі із Польщею через митний пост «Краковець».

При цьому чоловік перебував за кермом автомобіля, придбаного в Іспанії. Під час митної перевірки заявник стверджував, що він постійно проживає в Іспанії, приїхав до України з метою продовжити навчання і зазначив це у митній декларації. Працівник митниці вирішив, що заявникові як резиденту Іспанії було дозволено тимчасово ввезти автомобіль на митну територію України до 30 червня 2008 року без сплати митних платежів. 5 червня 2008 року заявника зупинила дорожньо-патрульна служба, і 27 червня 2008 року було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким заявник порушив митні правила. Оскільки він є резидентом України, то мав сплатити митні платежі за автомобіль у розмірі 56 394,4 гривень (приблизно 5000 євро на час подій).

2 липня 2008 року Львівська митниця розпочала внутрішнє розслідування щодо законності дій працівника. 4 липня 2008 року Бердянська митниця конфіскувала автомобіль заявника. Стосовно заявника була розпочата та направлена до суду справа про адміністративне правопорушення за порушення митних правил. Заявник обвинувачувався у перевезенні транспортного засобу через митний кордон України без проходження митного контролю й ухиленні від сплати митних платежів.

Працівника митниці було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неправильне застосування митних правил у справі заявника, оскільки, незважаючи на подані заявником документи, не було жодних ознак того, що заявник був постійно або тимчасово зареєстрований в українському консульстві. 20 жовтня 2008 року Бердянський місцевий відділ міліції Міністерства внутрішніх справ видав довідку про те, що місце проживання заявника було зареєстровано в місті Бердянську.

10 листопада 2008 року Бердянський місцевий суд припинив провадження у справі про порушення заявником митних правил за спливом строків давності притягнення до адміністративної відповідальності; окрім іншого, суд прийняв рішення про конфіскацію автомобіля заявника.

Враховуючи всі обставини у справі, суд дійшов висновку, що заявник, будучи резидентом України, надав неправдиві відомості під час перетину кордону, і внаслідок зловживання працівниками митниці своїм службовим становищем ухилився від сплати митних платежів. Заявник подав скаргу, в якій стверджував, що його вина не була доведена доказами, і зазначав, що надав всі необхідні документи; зокрема, заявник вказав, що працівник митниці прийняв рішення, урахувавши надані ним документи. Заявник також підкреслив, що він не має постійного місця проживання в Україні з того часу, як його батьки переїхали до Іспанії, а він приїжджав до України два рази на рік для складання іспитів в університеті. Також він звернув увагу на те, що суд не обґрунтував належним чином неможливість застосування до нього штрафу, натомість конфіскував його автомобіль, що заявник оцінив як надто суворий захід за стверджуване правопорушення.

22 грудня 2008 року Запорізький обласний суд змінив рішення від 10 листопада 2008 року та визнав заявника винним у порушенні митних правил на підставі статті 351 Митного кодексу, вказавши, що оскільки захід конфіскації може бути застосованим в будь-який час, провадження проти заявника за статтею 351 Митного кодексу не може бути припинено за спливом строків притягнення до адміністративної відповідальності.

На думку суду, поведінка заявника свідчила про те, що, декларуючи своє місце проживання під час перетину митного кордону, заявник мав знати про незаконність своїх дій. Зокрема, заявник не зміг відповісти суду, чому він вирішив, що Іспанія була його постійним місцем проживання. Більше того, заявник відмовився відповісти на питання суду стосовно його зареєстрованого місця проживання в місті Бердянську. Зрештою, суд підкреслив, що факт неправильного застосування митних правил працівником митниці у справі заявника не спростовує вину останнього.

За наслідками розгляду заяви у світлі положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Суду, ЄСПЛ вказав, що оспорюваний захід конфіскації був непропорційним вчиненому правопорушенню і становив надмірний тягар для заявника, а саме була порушена стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (захист права власності).

Раніше «Судово-юридична газета» писала про рішення ЄСПЛ щодо того, коли показання свідка на досудовому слідстві мають більшу вагу, ніж свідчення в суді.

Крім цього, ЄСПЛ розбирався у справі щодо обмеження свободи вираження поглядів.