Правова позиція Верховного Суду щодо вилучення коштів при обшуку

Під час обшуку в будинку позивача правоохоронці вилучили 80 тис. доларів США. Ухвали про арешт грошей він не отримував, тож звернувся до слідчого з клопотанням про їх повернення, але відповіді не одержав. Пізніше стало відомо, що вилучені гроші викрали з кабінету слідчого. Про це повідомляє офіційний сайт ВС.

Суд першої інстанції задовольнив позов, стягнув на користь позивача з Державної казначейської служби України 2 146 400 грн (еквівалент 80 тис. доларів США за курсом НБУ).

Апеляційний суд це рішення скасував та відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав беззаперечних доказів, що вилучені кошти є його власністю. Кошти та інші речі були вилучені під час обшуку іншої особи (зятя позивача, який проживав у будинку), а тому могли підлягати поверненню саме їй.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України у випадках заподіяння шкоди, зокрема, органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, діють правила ч. 6 цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльність цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між ними, довести наявність цих умов має позивач. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суди встановили, що кошти вилучені у житловому приміщенні, яке належало позивачеві. Він звернувся до слідчого із заявою про повернення належних йому коштів, однак їх не повернули, тому що вони були викрадені з кабінету слідчого. Вина слідчого у незбереженні вилучених коштів встановлена вироком суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Кошти вилучено в належному позивачеві приміщені, неправомірність набуття цих коштів судами не встановлена. Доказів, що вилучені кошти належали іншим особам, матеріали справи не містять.

Позивач із 1 липня 1999 року по 30 червня 2013 року офіційно працював на території Чеської Республіки, і його середній місячний дохід становив 30 тис. чеських крон. Неправомірність набуття позивачем вказаних коштів відповідачами не доведена.

З урахуванням встановлених обставин висновок апеляційного суду про те, що позивач не довів належність саме йому грошових коштів, ґрунтується на припущеннях.

Із повним текстом постанови КЦС ВС від 20 листопада 2019 року у справі №569/4199/15-ц (провадження №61-16027св19) можна ознайомитися за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про постанову КГС ВС щодо спростування майнових дій боржника у процедурах банкрутства.

Також КЦС визначив, що відмова у видачі страховки особі з інвалідністю — це дискримінація.