6 годин обговорення: якою буде Концепція удосконалення судоустрою від робочої групи президентської комісії

20 грудня Робоча група з питань розвитку законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя Комісії з питань правової реформи при Президенті планувала затвердити та направити до Офісу Президента Володимира Зеленського фінальну версію Концепції удосконалення законодавства про судоустрій, статус суддів, судочинство та суміжні правові інститути — базового документа для розробки і внесення до парламенту подальших законопроектів стосовно судової реформи, реформи адвокатури, виконання рішень тощо.

Втім, незважаючи на прохання заступника голови робочої групи, ректора Національної школи суддів Миколи Оніщука зосередитись лише на уточненнях формулювань, а не на переробленні самої Концепції, палких дискусій уникнути не вдалося. При цьому долучилися до них майже всі присутні члени групи, а також заступник керівника проекту USAID «Нове правосуддя» Наталія Петрова, яка виступає в якості консультанта та спостерігача. Питання у неї та у члена ГРД Романа Куйбіди виникли зокрема через запропонований статус Громадської ради доброчесності, а також пропозицію виключити можливість подання анонімних скарг на суддів. Наталія Петрова зауважила, що є непоодинокі випадки сексуальних домагань від керівництва судів — як чоловіків, так і жінок — до своїх підлеглих, тому способом захисту в даному разі може виступати лише анонімність скаржника. Окрім того, Роман Куйбіда та Наталія Петрова наголошували на необхідності посилення механізму моніторингу життя судді шляхом створення окремого органу для цього.

Також новиною для деяких членів робочої групи стала пропозиція створення окремого дисциплінарного органу замість дисциплінарних палат при Вищій раді правосуддя.

Після 6 годин обговорення в залі засідань залишилося лише 8 членів групи, отже, затвердити Концепцію у фінальній версії 20 грудня не вдалося. Було вирішено зробити це шляхом онлайн-голосування.

Які саме положення Концепції викликали неоднозначні думки, слідкувала «Судово-юридична газета».

Від Концепції до законопроектів

«Сьогодні перед засіданням робочої групи відбулася зустріч з представниками міжнародних донорських організацій. Йшлося про те, щоб використовувати вже підготовлені ними напрацювання під час розробки законопроектів, беручи до уваги, що після схвалення Концепції ми маємо перейти саме до розробки законопроектів.

Крім того, з Офісу Президента, зокрема від Андрія Смирнова надійшло прохання, щоб ми до кінця цього року надали наше бачення щодо строків розробки законопроектів, тому ми маємо визначитися.

Сьогодні ми вже не можемо обговорювати нові пропозиції до Концепції. Лише розбіжності та неточності», — підкреслив Микола Оніщук. Він додав, що відбулося 3 засідання редакційної комісії. Останнього разу вона працювала майже 5 годин.

Однак член Комісії Олександр Дроздов повідомив членам робочої групи, що в частині розділу проекту Концепції щодо адвокатури було фактично замінено текст, який було розіслано членам групи 5 грудня, на інший текст, який не узгоджувався робочою групою.

Він зауважив, що зник абзац стосовно узгодження засад адвокатури з міжнародними стандартами. Окрім того, змінено текст щодо врегулювання порядку фінансування скарг. «В новій редакції ми чомусь говоримо, що за скарги на адвокатів платити не можна» - зауважив Олександр Дроздов.

Також, за його словами, «з’явилися «вдосконалення» щодо присяги адвокатів». «Я не розумію, чому так сталося за моєї відсутності, бо мене не було лише один раз», — відзначив він.

Член робочої групи Марина Стефанчук запитала, де можна ознайомитися з порівнянням змін, які були внесені внаслідок роботи редакційної комісії.

«У нас не було фізичної можливості підготувати порівняльні таблиці», — зауважив Микола Оніщук.

Повноваження Верховного Суду

Під час обговорення Марина Стефанчук задала питання стосовно пропозиції в Концепції щодо вилучення з повноважень Верховного Суду розгляду справ з мотивів наявності виключної правової проблеми: «Чи є альтернатива тому, хто тоді замість Верховного Суду буде вирішувати виключні правові проблеми?»

Микола Оніщук відповів, що будуть переглянуті механізми в цілому. Він вказав, що згідно Концепції зникає саме поняття «виключної правової проблеми», і по справі, яка буде розглядатися касаційним судом, склад суду буде визначатися, залежно від складності самої проблеми. «Але ж мова все одно йде про вирішення виключної правової проблеми», — відповіла Олена Кібенко.

Микола Оніщук відмітив, що цей пункт з Концепції можна взагалі вилучити. В результаті обговорення було вирішено, що у ВС залишається повноваження розглядати виключні правові проблеми.

Надалі дискусія розгорілася навколо положення Концепції щодо «вилучення з повноважень Верховного Суду розгляду справ як судом першої інстанції». На тому, щоб ця теза залишилася, наполягала адміністративна юстиція, зокрема суддя КАС ВС Наталія Блажівська. Нагадаємо, робоча група пропонує створити Вищий адміністративний суд як суду першої інстанції з розгляду адміністративних справ за участю органів влади, юрисдикція яких  поширюється на всю територію України, з остаточним апеляційним переглядом його рішень Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

Андрій Нижний, член Комісії, суддя Ленінського районного суду Дніпра, запропонував формулювання «вилучення з повноважень Верховного Суду розгляду справ як судом першої інстанції з огляду на створення Вищого адміністративного суду».

Втім, робоча група вирішила залишитися на першій редакції — загалом прибрати з повноважень Верховного Суду розгляд справ по першій інстанції.

Адміністративно-територіальна реформа і судові послуги

Член Комісії, екс-голова КСУ Наталія Шаптала зазначила, що деякі пропозиції проекту Концепції є надто загальними. «Можливо, слід більш детально сказати в тих речах, де ми можемо це зробити?» — поцікавилась вона.

Микола Оніщук хоча в цілому і погодився, що Концепція має бути конкретною, однак зауважив, що стадія обговорення наразі вже є такою, коли необхідно фіналізувати текст.

Дискусії викликав пункт стосовно перегляду мережі судів з урахуванням адміністративно-територіальної реформи. Заступник керівника проекту USAID «Нове правосуддя» Наталія Петрова зауважила, що до цього пункту треба додати уточнення «…з урахуванням необхідності забезпечення доступу до правосуддя, економічної ефективності та врахування попиту на судові послуги».

Олександр Дроздов зауважив, що слово «послуги» в контексті кримінального провадження звучить недоречно. Деякі члени робочої групи також погодилися з ним.

Втім, як зазначив заступник голови робочої групи Олександр Сердюк, судові послуги — це термін на межі політичного та правового, і ним користується Європейська комісія з ефективності правосуддя (CEPEJ).

Отже, було вирішено сформулювати цей пункт так, що серед заходів реформування планується переглянути мережу судів з урахуванням адміністративно-територіальної реформи, забезпечення доступу до правосуддя, економічної обгрунтованості та врахування попиту на судові послуги.

 Пілотне судове рішення

Також дискусії викликала пропозиція «запровадження інституту пілотного судового рішення». Олександр Сердюк запропонував уточнення, що йдеться саме про рішення Верховного Суду, і в ньому сформульована певна правова позиція, на яку потім посилаються суди. Вживання ж терміну «пілотне» може викликати недоречні аналогії з терміном, який використовується Європейським судом з прав людини.

Врешті було вирішено серед заходів визначити «запровадження інституту пілотного рішення Верховного Суду».

Навіщо потрібен Вищий спецсуд з питань захисту конкуренції

Член робочої групи, екс-голова Конституційного Суду України Наталія Шаптала зауважила: «Можливо, хтось зараз образиться, але я пропоную останній абзац вилучити, а саме щодо «утворення Вищого спеціалізованого суду з питань захисту конкуренції як суду першої інстанції з розгляду справ про порушення законодавства в сфері економічної конкуренції, справ з питань недобросовісної конкуренції, у тому числі у сфері міжнародної торгівлі за участю антимонопольних органів, міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі з остаточним апеляційним переглядом його рішень Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду».

Вона обґрунтувала це тим, що за статистикою за 2018 рік справ, які підлягатимуть розгляду в такому суді, з наростаючим всього 320. «Ви хочете, щоб ми зараз, коли немає коштів в державі, утворити цей суд? Нехай в Касаційному господарському суді створять палату, зроблять цю категорію справ пріоритетною, звільнять ці справи від мита. Але навіщо створювати окремий суд? Давайте будемо висловлювати державницьку позицію».

Слід зазначити, що серед аргументів автори ідеї створення ще одного спецсуду наводять великі сума мита, які держава не завжди може сплатити.

Член Комісії, екс-член ВККС Андрій Василенко зауважив, що саме він є автором пропозиції утворити Вищий спеціалізований суд з питань захисту конкуренції, а щодо озвученої статистики підкреслив: «Це лише за 2018 рік, а взагалі їх значно більше. Всі рахують справи, але ніхто не рахує обсяг цих справ і обсяг грошей по них, і збитки держави». За його словами, такий суд буде необхідним для ефективного розгляду спорів з Антимонопольним комітетом, міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі тощо. «Такі суперечки в різних судових інстанціях тривають роками і вимагають особливої кваліфікації від суддів», — наголосив А. Василенко.

Суддя Касаційного адміністративного суду ВС, член Комісії Наталія Блажівська зауважила, що підхід зі створенням окремого суду не є виправданим та ефективним для держави, адже, якщо йти за такою логікою, треба створювати окремі суди під кожну важливу категорію справ, наприклад, вищий спец суд з розгляду податкових справ.

Микола Оніщук поставив на голосування пропозицію залишити пункт щодо утворення такого Вищого спецсуду, 6 членів робочої групи висловилися за і 6 — проти. Отже, пропозицію на голосування довелося переформулювати: «хто проти?». Проти виступило 6 осіб, отже, новий суд у Концепції залишився.

Таким чином, після внесення поправок розділ 2.1 Концепції, ймовірне, буде виглядати так:

Напрями та заходи

2.1. Організація судової влади:

перегляд мережі судів з урахуванням адміністративно-територіальної реформи, забезпечення доступу до правосуддя, економічної обгрунтованості та врахування попиту на судові послуги.

реорганізація Великої Палати Верховного Суду в Сенат з метою забезпечення єдності застосування норм матеріального та процесуального права судами різних юрисдикцій;

вилучення з повноважень Верховного Суду розгляд справ як судом першої інстанції;

надання Сенату ВС повноважень  розгляду подань про визначення юрисдикції у справі (в якій юрисдикція не була раніше визначена Великою Палатою (Сенатом) ВС) або є протилежна практика визначення касаційними судами у складі Верховного Суду у такій категорії спорів за зверненнями судів першої інстанції;

підвищення ролі Касаційних судів у складі Верховного Суду в забезпеченні єдності застосування норм матеріального та процесуального права у відповідних юрисдикціях:

         ▪   визначення суду касаційної інстанції  як «суду права»;

         ▪ встановлення додаткових процесуальних фільтрів касаційного оскарження та перегляд переліку категорій справ, щодо яких таке оскарження допускається;

         ▪ перегляд механізмів відступу від попередньої практики;

застосування норм права (“overruling”);

запровадження інституту пілотного рішення Верховного Суду;

законодавче унормування статусу судової Палати з розгляду справ про корупційні злочини у складі Касаційного кримінального суду;

імплементація у національне законодавство норм Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно звернення до Європейського суду з прав людини щодо надання консультативних висновків з принципових питань, які стосуються тлумачення або застосування прав і свобод, визначених Конвенцією або протоколами до неї;

утворення Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції з розгляду адміністративних справ за участю органів влади, юрисдикція яких  поширюється на всю територію України, з остаточним апеляційним переглядом його рішень Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду;

утворення  Вищого спеціалізованого суду з питань захисту конкуренції як суду першої інстанції з розгляду справ про порушення законодавства в сфері економічної конкуренції, справ з питань недобросовісної конкуренції, у тому числі у сфері міжнародної торгівлі за участю антимонопольних органів, міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі з остаточним апеляційним переглядом його рішень Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду;

удосконалення статусу і повноважень помічника судді.

Судовий збір: зменшити не можна

Наступний розділ Концепції стосується вже безпосередньо судочинства.

Зокрема, першим пунктом пропонувалося визначити «перегляд ставок судового збору в бік зменшення для окремих категорій справ, де вони можуть бути перешкодою для доступу до суду».

Однак в результаті обговорення цей пункт змінився. Зокрема, як зазначив Микола Оніщук, не виключено, що для окремих категорій справ судовий збір треба буде збільшити. Таким чином, було вирішено сформулювати так: «Перегляд ставок судового збору для окремих категорій справ з метою усунення необгрунтованих перешкод для доступу до суду».

Присяжні по-новому

Другий пункт розділу «Судочинство» — «запровадження журі як суду присяжних, що вирішує питання винуватості особи за злочини, за які законом передбачено довічне позбавлення волі» також викликав жваве обговорення, адже, як стало відомо, в Міністерстві юстиції вже готовий законопроект щодо врегулювання інституту присяжних по-новому.

Зокрема, Роман Куйбіда запропонував не обмежуватися виключно довічним позбавленням волі.

Директор Департаменту з питань правосуддя та національної безпеки Міністерства юстиції України Олександр Олійник повідомив, що вже розроблено проект закону про запровадження інституту присяжних, його погоджено з Верховним Судом та ДСА, і направлено до Кабміну. «Там передбачаємо розповсюдити інститут присяжних і стосовно справ, де передбачено позбавлення волі більше 10 років», — зауважив він. До речі, в ньому передбачено й інший порядок формування кількісного складу суду присяжних.

В свою чергу, Микола Оніщук зазначив, що Офіс Президента дуже обережно відноситься до формулювання цього положення. «Можливо, слід записати «тривалі строки»? — запропонував він колегам.

Член ВРП Віктор Грищук запропонував виключити слово «журі», і записати замість винуватості — вини.

Врешті було вирішено формулювати так: «Запровадження журі як суду присяжних, що вирішує питання винуватості особи за злочини, за які законом передбачено довічне позбавлення волі або позбавлення волі на строк більше 10 років. Встановлення процесуальних запобіжників безсторонності членів журі та перехідний період для впровадження цього виду суду».

Штучний інтелект в судочинстві

Концепція передбачає і подальший розвиток електронного судочинства:

• запровадження можливості розгляду онлайн певних категорій справ незалежно від місцезнаходження сторін і суду та інших сервісів електронного судочинства;
• впровадження сучасного електронного діловодства в суді та кабінету судді;
• вдосконалення та розвиток судового порталу для отримання інформації про суди і справи (провадження) з безперервним оновленням даних судової статистики;
• визначення ролі та можливих меж використання штучного інтелекту для розгляду справ в судах.

Наталія Блажівська запропонувала змінити останній пункт щодо використання штучного інтелекту — не для розгляду, а при підготовці справ до розгляду. «Визначення ролі та можливих меж використання штучного інтелекту в судочинстві», — вирішили члени Комісії в результаті. Олена Кібенко зауважила необхідність додати положення не лише про електронний кабінет судді, а і про кабінет учасника процесу.

Концепція чітких строків судового розгляду може бути переглянута

Наступним пунктом, що викликав дискусію, став пункт стосовно впровадження виплати компенсацій учасникам процесу за порушення розумних строків розгляду справ за рахунок коштів, що надходять від сплати судового збору.

Автор пропозиції Роман Куйбіда підкреслив, що такий механізм компенсацій саме за рахунок надходжень від судового збору мав би стати для суддів стимулом, щоб вони розуміли, що порушення суддею строків буде втратою для бюджету судової влади. Прикладом в цьому, за його словами, є Польща.

Член Комісії Андрій Нижний зазначив, що мета є зрозумілою та спрямованою на виконання рішень ЄСПЛ, однак, якщо при кожному перевищенні стандартного 3-місячного строку буде виплачуватися компенсація, незрозуміло тоді, звідки брати кошти. Він запропонував або виключити цей пункт, або продумати, як його прописати.

«Не виключено, що буде переглянута концепція чіткої фіксації строків в процесуальному законодавстві. Для професійних кіл вже давно зрозуміло, що таке розумні строки», — зауважив Микола Оніщук.

Разом з тим, Олександр Сердюк зауважив, що «судовий збір не може розглядатися в якості джерела чийогось фінансування».

В результаті було вирішено сформулювати це таким чином, що виплата компенсацій учасникам судового процесу буде здійснюватися за порушення розумних строків розгляду справ за рахунок бюджетних коштів, а не судового збору.

Розширення повноважень помічника судді  

Також пропонувалося розширити процесуальні повноваження помічника судді. На цьому наголосила суддя ВП ВС Олена Кібенко та додала, що це узгоджується з останнім висновком КРЄС. За інше формулювання виступила Наталія Петрова, яка зауважила: «Можливо, слід віднести помічників суддів до державних службовців — і тоді всі ці питання будуть зняті самі собою». В результаті було вирішено зупинитися на «удосконаленні статусу і повноважень помічника судді».

Таким чином, розділ 2.2. Судочинство, скоріше за все, виглядатиме так:

Перегляд ставок судового збору для окремих категорій справ з метою усунення необгрунтованих перешкод для доступу до суду;

Запровадження журі як суду присяжних, що вирішує питання винуватості особи за злочини, за які законом передбачено довічне позбавлення волі або позбавлення волі на строк більше 10 років. Встановлення процесуальних запобіжників безсторонності членів журі та перехідний період для впровадження цього виду суду;

запровадження механізмів перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного чи іншого тривалого позбавлення волі, які вважають себе свавільно засудженими, з визначенням законодавчих критеріїв для такого перегляду, зокрема в порядку реалізації заходів загального характеру на виконання рішень ЄСПЛ;

впровадження інституту тимчасового відкликання суддів з відставки (за їх згодою) за рішенням Вищої ради правосуддя стосовно суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання;

запровадження принципу таємниці обговорення судової справи складом суду та ухвалення рішення;

введення стадії виготовлення рішення замість інституту нарадчої кімнати;

надання суду права у визначених процесуальними кодексами випадках виготовляти неповне (скорочене) рішення із наступним виготовленням повного тексту рішення з метою його оскарження за заявою учасника справи чи іншої особи, прав і обов’язків якої стосується це рішення;

надання суду права у випадках виготовлення повного тексту судового рішення оголосити в судовому засіданні його вступну і резолютивну частини та  навести основні мотиви цього рішення;

розширення інституту письмового провадження в касаційному судочинстві;

надання судді права безпосереднього доступу до державних реєстрів, баз даних, що зумовлено потребами розгляду справи;

перехід на одноособовий розгляд справ у судах першої інстанції (крім окремих категорій справ, які розглядаються вищими спеціалізованими судами як судами першої інстанції);

визначення у процесуальних кодексах категорій справ:

• які переглядаються апеляційними судами одноособово;
• категорій судових рішень (якими не завершується розгляд справи),

що ухвалюються судом касаційної інстанції одноособово;

перегляд у процесуальних кодексах категорій справ, які розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції, з метою передачі цих справ у суди першої інстанції;

запровадження додаткових механізмів запобігання та протидії зловживанню учасниками процесу своїми процесуальними правами;

впровадження виплати компенсацій учасникам судового процесу за порушення розумних строків розгляду справ за рахунок бюджетних коштів;

забезпечення прав жестомовних осіб використовувати українську жестову мову та послуги перекладу жестовою мовою в цивільних, адміністративних та кримінальних провадженнях;

подальший розвиток електронного судочинства:

• запровадження можливості розгляду онлайн певних категорій справ незалежно від місцезнаходження сторін і суду та інших сервісів електронного судочинства;
• впровадження сучасного електронного діловодства в суді, створення системи зручних електронних комунікацій кабінету судді та кабінету учасника процесу;
• вдосконалення та розвиток судового порталу для отримання інформації про суди і справи (провадження) з безперервним оновленням даних судової статистики;
• Визначення ролі та можливих меж використання штучного інтелекту в судочинстві

Утримання судді у відставці

Наступний розділ 2.3 Концепції стосується суддівської кар’єри та кваліфікаційного оцінювання.

Так, було запропоновано переглянути механізми визначення щомісячного довічного грошового утримання судді з метою забезпечення права судді на відставку — вилучивши пункт 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Роман Куйбіда, який входив до редакційної комісії, обурився такою пропозицією: «Виходить, що ті судді, які не проходили кваліфікаційне оцінювання, зможуть отримувати стільки ж, як і ті, що його пройшли. І підуть у відставку ще більше суддів. Це призведе до суттєвого збільшення видатків з бюджету. По суті, це несправедливість стосовно тих, хто пройшов оцінювання. Венеційська комісія у своєму висновку зазначала — несправедливо, щоб нереформовані судді отримували стільки ж, скільки реформовані».

Він запропонував або вилучити цю пропозицію, або сформулювати її так: «Надати суддям, які досягли 65 років  і вийшли у відставку право на отримання щомісячного грошового утримання у розмірі, визначеному законом про судоустрій і статус суддів,  незалежно від часу, який пройшов після успішного проходження ними кваліфікаційного оцінювання».

В свою чергу, суддя у відставці Анатолій Марцинкевич зазначив, що «суддя — не раб, він має право вийти, коли він хоче, у відставку. Це неправильно — думати, як утримати суддю на посаді».

Член робочої групи, суддя КАС ВС Наталія Блажівська зауважила, що КСУ це питання не може вирішити довгий час, разом з тим, на його вирішення дуже чекають в суддівських колективах. Вона додала: деякі судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, в силу свого віку, не зможуть претендувати на належний розмір виплати, тому що вони пройшли його в 62-63 роки, і період проходження не був пов’язаний з їх бажанням, а залежав від завантаженості ВККС. «Нагадаю, що наша держава називає себе правовою», — підкреслила  вона. 

Врешті пропозицію Романа Куйбіди підтримало лише 4 особи, отже, п. 25 пропонується вилучити і надати суддям рівні умови.

Публікація результатів кваліфікаційного оцінювання

Наступна пропозиція, яку активно відстоювали Роман Куйбіда та Наталія Петрова стосувалася публікації результатів кваліфікаційного оцінювання. Роман Куйбіда обґрунтовував це тим, що повинні публікуватися практичні завдання, а також бали за визначеною методологію. Втім, як зауважила Інна Емельянова: «Ми поки не знаємо, з чого буде складатися кваліфікаційне оцінювання, можливо, практичних завдань там не буде.

Врешті було вирішено нейтрально сформулювати дану пропозицію: «Розширення обсягу розкриття інформації щодо процедур та результатів кваліфікаційного оцінювання та закріплення вимоги щодо оприлюднення рішень кваліфікаційних органів щодо суддів та кандидатів на посади суддів».

Громадська рада доброчесності: чи розширять повноваження

Також Роман Куйбіда та Наталія Петрова виступали за пропозицію розширити повноваження Громадської ради доброчесності та надати державне фінансування для забезпечення її діяльності під час удосконалення статусу ГРД.

Микола Оніщук спочатку зазначив, що мова йшла лише про удосконалення статусу, а не про розширення повноважень ГРД.

Наталія Петрова зауважила: «Це була наша пропозиція. Зараз ГРД залучена до всіх процесів оцінювання, але вона не залучена до перевірки доброчесності кандидатів на заміщення вакантних посад в судах першої інстанції. Логічно, якщо вже законодавець допустив ідею участі громадськості, застосувати це і до першого призначення».

Необхідність фінансування організації роботи ГРД та оплати їх праці обґрунтовувалась тим, що члени ГРД не можуть працювати з великим обсягом інформації як волонтери.

Олександр Дроздов зауважив, що необхідно тоді врегулювати питання відповідальності ГРД за її рішення та оскарження до суду цих рішень.

Андрій Василенко запропонував, щоб громадські організації, які висувають своїх представників, самі б і забезпечували їх діяльність (у тому числі фінансово). «Вони не волонтери, їх призначають певні громадські організації, і вони повинні відповідати за їх діяльність. Тому пропоную записати — створення суб’єктами призначення членів ГРД секретаріату», — зазначив А. Василенко.

«Я підтримую цю ідею. Але із забезпеченням державної фінансової підтримки. Функція ГРД – державна чи ні? Вона має значення для держави? Скажіть, ви можете працювати на волонтерських засадах два роки та нічим більше не займатися?» — сказав у відповідь Роман Куйбіда.

На це Олександр Дроздов зауважив, що члени ГРД не зупиняють іншу діяльність, в тому числі адвокатську.

Його підтримав представник Мін'юсту Олександр Олійник: «Державне фінансування? Вступайте тоді на державну службу, несіть відповідні обов’язки».

Щодо пропозиції забезпечення діяльності ГРД за рахунок її суб’єктів висунення, Наталія Петрова, почувши такі аргументи, відповіла: «Колеги, може тоді ви взагалі запишете — ліквідувати ГРД як інститут при ВККС?»

Врешті було вирішено зупинитися на «удосконаленні статусу, порядку формування та організаційно-правових засад Громадської ради доброчесності та її взаємодії з кваліфікаційним органом, залучення до перевірки доброчесності кандидатів на заміщення вакантних посад в судах першої інстанції та забезпечення її діяльності» (без «розширення повноважень»).

Таким чином, цей розділ Концепції, скоріше за все, виглядатиме наступним чином:

2.3. Суддівська кар’єра та кваліфікаційне оцінювання:

уніфікація процедур заміщення вакантних посад у місцевих судах кандидатами на посаду судді та суддями на основі співставних показників (критеріїв);

перегляд кваліфікаційних вимог до кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду;

запровадження психологічного тестування на етапі доступу до професії судді;

перегляд механізмів визначення щомісячного довічного грошового утримання судді з метою забезпечення права судді на відставку — вилучення пункту  25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

запровадження інституту початкової підготовки в Національній школі суддів України для суддів апеляційних, вищих спеціалізованих судів, які не мають суддівського досвіду; розширення програм спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді з можливістю збільшення її терміну, поширення освітніх заходів школи на працівників Служби судової охорони;

закріплення на законодавчому рівні принципу незмінюваності суддівської винагороди як складової незалежності суддів, уніфікація підстав визначення її розміру;

перегляд методології та порядку кваліфікаційного оцінювання:

▪ встановлення на рівні закону засад застосування бальної системи на різних етапах проведення кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсів;

▪ перевірка практичних завдань з використанням аутсорсингу та програмно-апаратних комплексів;

▪ перегляд використання методик психологічного тестування та врахування їх результатів;

розширення обсягу розкриття інформації щодо процедур та результатів кваліфікаційного оцінювання та закріплення вимоги щодо оприлюднення рішень кваліфікаційних органів щодо суддів та кандидатів на посади суддів;

вдосконалення моделей та процедур здійснення регулярного оцінювання суддів;

перегляд обсягу розкриття інформації в процедурі кваліфікаційного оцінювання та закріплення вимоги щодо оприлюднення рішень кваліфікаційних органів щодо суддів та кандидатів на посади суддів;

удосконалення статусу, порядку формування та організаційно-правових засад Громадської ради доброчесності та її взаємодії з кваліфікаційним органом, залучення до перевірки доброчесності кандидатів на заміщення вакантних посад в судах першої інстанції та забезпечення її діяльності.

Створення окремого органу для моніторингу життя суддів

Надалі дискусія продовжилася стосовно створення в системі правосуддя  єдиного органу для розгляду дисциплінарних проваджень щодо суддів і прокурорів та єдиного кваліфікаційного органу, відповідального за здійснення добору та кар’єри суддів і прокурорів.

Також члени робочої групи довго не могли знайти спільну мову на пункті про створення механізму моніторингу способу життя судді щодо обов’язку судді підтвердити законність джерел походження майна (розділ 2.5 Відповідальність суддів та прокурорів).

Питання полягало в тому, чи слід створювати новий додатковий орган моніторингу способу життя судді.

Член Комісії та член ГРД Роман Куйбіда та Наталія Петрова наполягали, що наразі немає жодного механізму, який би перевіряв спосіб життя судді: «Декларування — це не моніторинг. Суддя може все задекларувати, а ось звідки це отримано, ніхто не перевіряє». Чинний механізм, на їх думку, не працює. НАЗК перевіряє лише повноту і достовірність декларації. А моніторинг — це перевірка відповідності способу життя судді: за що він живе, за що подорожує тощо.

На це член Комісії, екс-член ВККС Андрій Василенко зауважив: «Давайте не будемо переносити в Концепцію те, що є результатом недосконалої роботи окремих органів. Обов’язок НАЗК полягає також в перевірці джерела походження майна. А те, що вони роблять на практиці, — це інша справа. Проблема існує, але тут мається на увазі не створення окремого органу, а створення механізму взаємодії: ВККС, НАБУ, НАЗК тощо».

Представник Мін'юсту відзначив, що проблема полягає у відсутності ухваленого НАЗК порядку моніторингу, а не в створенні чи нестворенні органу.

Суддя Касаційного адміністративного суду ВС, член Комісії Наталія Блажівська зауважила щодо некоректності формулювання пропозиції про створення окремої процедури моніторингу, адже на рівні закону ця процедура вже існує. Якщо певний орган не виконує свої повноваження в повному обсязі, це ще не дає підстав стверджувати про відсутність механізму як такого.

В результаті було вирішено сформулювати пропозицію Концепції так: «Налагодження ефективного механізму моніторингу способу життя судді щодо обов’язку судді підтвердити законність джерел походження майна».

Чи буде це мати наслідком створення окремого органу для такого моніторингу, покаже подальша законопроектна діяльність.

Дисциплінарний орган — замість дисциплінарних палат

Надалі робоча група почала обговорення запровадження дисциплінарних інспекцій як самостійного структурного підрозділу дисциплінарного органу у складі дисциплінарних інспекторів та дисциплінарних обвинувачів, забезпечення гарантій їх процесуальної незалежності, встановлення кваліфікаційних вимог до них.

Під час обговорення заступник голови робочої групи Олександр Сердюк запропонував замінити цей пункт на створення дисциплінарної інспекції як структурного підрозділу Вищої ради правосуддя. Таким чином, він пропонував не розділяти інспекторів та обвинувачів, а також прописати, що інспекція належить до ВРП. Його підтримав член ВРП Віктор Грищук.

Однак на це Микола Оніщук запропонував прочитати ст. 131 Конституції, де вказано, що ВРП розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

«Дисциплінарний орган — не орган в структурі ВРП, як, наприклад, в Національній школі є відділи, чи в міністерстві — департаменти. Це окремий орган, і, до речі, саме так пропонувалося, коли писали закон про Вищу раду правосуддя. Це означає, що має бути дисциплінарний орган, а Вища рада правосуддя здійснює функції апеляції, формує дисциплінарну практику», — підкреслив Микола Оніщук.

«У нас же є дисциплінарна палата», — зауважив Віктор Грищук.

«Так це ж не орган, вона діє в структурі ВРП», — відповів Микола Оніщук і додав, що це насправді «краще для ВРП». «Зрозуміло, що є закон, але ми хочемо змінити цей закон і привести його у відповідність до Конституції.

Дисциплінарні палати залишаться для підготовки до розгляду скарг, які надійдуть на рішення дисциплінарного органу. Вони будуть доповідати на засіданні ВРП, і ВРП буде таким чином формувати дисциплінарну практику», — підкреслив Микола Оніщук.

Олександр Сердюк наголосив, що тоді в Концепції має бути прописано, що це за дисциплінарний орган, як та ким він створюється.

Втім, у результаті цей пункт залишається у першій редакції: «Утворення дисциплінарної інспекції у складі дисциплінарного органу з числа дисциплінарних інспекторів та дисциплінарних обвинувачів, забезпечення гарантій їх процесуальної незалежності, встановлення кваліфікаційних вимог до них». Таким чином, внаслідок подальшої судової реформи скарги на суддів можуть передати в повноваження окремому новоствореному органу.

Також робоча група запропонувала удосконалення процедурних гарантій судді у дисциплінарному провадженні, включно із забезпеченням конфіденційності дисциплінарного розслідування, справедливого розгляду дисциплінарної справи та пропорційності застосування дисциплінарних стягнень та можливостей їх оскаржень.

Анонімні скарги на суддів

Пропозицією робочою групи було вилучити анонімні повідомлення як підставу для відкриття дисциплінарного провадження. Втім, в процесі обговорення думка щодо цього кардинально змінилася.

Так, заступник керівника Програми «Нове правосуддя» Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Наталія Петрова зауважила: «А чому ви все ж таки вилучаєте анонімні повідомлення як підставу відкриття дисциплінарного провадження? Зараз новий склад парламенту проголосував за введення механізму анонімних повідомлень.

Якщо буде анонімне повідомлення про суддю, конкретні факти, які підлягають перевірці – можна відкрити провадження, а далі вже встановити обставини. У нас є положення законів про запобігання корупції та про захист прав викривачів, але ніхто не гарантує, що завтра такому викривачу не почнуть мститися. Тому інститут анонімних повідомлень в усіх країнах працює як метод перевірки доброчесності та поведінки суддів».

Заступник голови робочої групи Микола Оніщук на це відповів, що вже введено два механізми: моніторинг способу життя та інститут викривачів: «Раніше цих механізмів не було. І на цьому тлі пропонується ще й третій – анонімні повідомлення. Чи не буде це перебором?»

Наталія Петрова у відповідь підкреслила: «Ні, бо два фактори, які Ви перерахували, не охоплюють третій. Є випадки, коли в нашій культурі чоловіки чи жінки, які очолюють судові установи, практикують сексуальне зловживання. І ніколи підлеглі не підпишуться, і не повідомлять про це. А це абсолютно аморальна поведінка. Тому, якщо є воля законодавця ввести анонімні повідомлення як підставу, а ви пропонуєте в Концепції це вилучити, я думаю, такі пропозиції суперечать тенденції, яка була взята новим парламентом».

Член Комісії, екс-член ВККС Андрій Василенко підкреслив, що анонімні повідомлення анонімні для всіх, крім органу, до якого вони надходять.

«Забезпечення анонімності від зовнішнього впливу і просто «анонімка» за радянським зразком — це різні речі. Ніхто не проти, щоб орган, до якого надходить повідомлення, забезпечував анонімність і захист автора повідомлення.

По-друге, щодо сексуальних домагань. Ну, добре, надходить лист без підпису та реквізитів про те, що голова суду домагався когось. Що далі? Ви кажете, ніхто не підпише. А як це перевіряти?» — запитав Андрій Василенко.

Наталія Петрова відповіла, що перевіряється це просто виїздом до суду.

«Так за Вашою логікою ніхто нічого не скаже, — відповів Андрій Василенко. — Член ВРП в такому разі має писати лист голові суду — чи домагався він когось, чи ні».

«Звичайно, ні! Ми ж всі досвідчені та професійні люди. Це дуже просто перевіряється — виїздом до суду чи ще кудись та опитуванням працівників, — сказала Наталія Петрова. — Добре, давайте залишимо це, не будемо про це говорити, і хай далі все продовжується», — емоційно зауважила вона.

«Ні, давайте ми поговоримо про це, бо питання дійсно важливе», — погодився Микола Оніщук.

«Це сильні аргументи. І я би запропонував відобразити цей пункт як посилення гарантій захисту викривачів в системі судової влади», — додав Роман Куйбіда.

Однак потім члени робочої групи дійшли до тези, що викривачі і харрасмент — це різні речі.

Заступник голови робочої групи Олександр Сердюк нагадав, що мова йде про дисциплінарну процедуру.

Врешті члени групи вирішили замість пропозиції «вилучення анонімних повідомлень як підстави для відкриття дисциплінарного провадження» визначити наступний пункт в Концепції: «Запровадження окремих процедур перевірки анонімних повідомлень про вчинення суддею проступку як підстави відкриття дисциплінарного провадження».

Втім, вже після розгляду інших пропозицій, до цього пункту вирішили повернутися — адже, як зауважив член Комісії Олександр Дроздов, в законі наразі немає положень щодо анонімних повідомлень.

«Ми ж погодилися вже з певною редакцією, навіть за участі члена Вищої ради правосуддя. У нас вже навіть третини кворуму немає», — сказав Роман Куйбіда.

«А Ви ж могли скасувати напрацювання робочої групи під час засідання редакційної комісії», — відповів йому на це Олександр Дроздов, маючи на увазі, що після роботи редакційної комісії над текстом, у ньому змінили частину пропозицій щодо адвокатури. Він відмітив, що законом наразі встановлюється заборона анонімних повідомлень, і пропозиція робочої групи буде суперечити ідеї закону.

Андрій Нижний зачитав положення законів про Вищу раду правосуддя та про судоустрій і статус суддів після змін. Як виявилося, хоча законодавець і прибрав Законом №193-ІХ певне положення щодо долі анонімних скарг з закону про ВРП, проте вимоги щодо деанонімізації залишилися в законі про судоустрій. Андрій Василенко підтвердив той факт, що, мабуть, через турборежим законодавці випустили з уваги той факт, що можливість розгляду анонімних повідомлень не передбачена.

Втім, врешті, як зауважив Микола Оніщук, ця редакція норми Концепції була проголосована, тому змінювати її не можна.

Таким чином, робоча група запропонувала залишити положення про запровадження анонімних скарг на суддів.

Нагадаємо, що раніше Ірина Мамонтова, суддя у відставці, член Вищої ради правосуддя у 2015-2019 роках пояснила, в чому полягає неузгодженість норм законів.

Таким чином, розділи 2.4  та 2.5 Концепції пропонується викласти так:

2.4. Органи суддівського врядування та самоврядування:

створення в системі правосуддя єдиного органу для розгляду дисциплінарних проваджень щодо суддів і прокурорів та єдиного кваліфікаційного органу, відповідального за здійснення добору та кар’єри суддів і прокурорів.

подальший розвиток законодавства що забезпечує належну реалізацію ролі Вищої ради правосуддя як конституційного органу суддівського врядування, включно з регламентацією процедурних питань її діяльності;

підвищення прозорості у прийнятті рішень органами суддівського врядування з метою  посилення їх підзвітності шляхом запровадження  процедури відкритого голосування та вимоги щодо прийняття такими органами належно обґрунтованих рішень;

встановлення загальних правил щодо уникнення конфлікту інтересів для членів органів суддівського врядування та членів Громадської ради доброчесності у процедурах  добору суддів;

удосконалення порядку висунення кандидатів з числа суддів у члени Вищої ради правосуддя та Ради суддів України із застосуванням попереднього рейтингового електронного голосування щодо них усіма суддями;

підвищення ролі Ради суддів України в системі правосуддя щодо реалізації засад самоврядності, зокрема наділення повноваженнями із надання висновків щодо проектів підзаконних нормативно-правових актів Вищої  ради правосуддя та її органів, призначення голови суду у випадку тривалого (понад два роки) необрання голови суду або його заступника.

2.5. Відповідальність суддів та прокурорів (в процесі обговорення була висловлена пропозиція прибрати слово «прокурорів», однак невідомо, чи врахована вона в остаточному тексті — прим. ред.):

перегляд інституту відповідальності суддів за постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (стаття 375 Кримінального кодексу України);

Налагодження ефективного механізму моніторингу способу життя судді щодо обов’язку судді підтвердити законність джерел походження майна;

Утворення дисциплінарної інспекції у складі дисциплінарного органу з числа дисциплінарних інспекторів та дисциплінарних обвинувачів, забезпечення гарантій їх процесуальної незалежності, встановлення кваліфікаційних вимог до них;

перегляд приводів і підстав дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, видів дисциплінарних стягнень, механізмів дисциплінарного розслідування та розгляду дисциплінарних справ;

встановлення вимоги вирішення питання про відсторонення судді від адміністративної посади одночасно із вирішенням питання про відсторонення його від здійснення правосуддя;

встановлення додаткової підстави для припинення відставки судді через допущення ним поведінки, що є несумісною з високим званням судді, за  дисциплінарною процедурою;

удосконалення процедурних гарантій судді у дисциплінарному провадженні, включно із забезпеченням конфіденційності дисциплінарного розслідування, справедливого розгляду дисциплінарної справи та пропорційності застосування дисциплінарних стягнень та можливостей їх оскаржень;

запровадження окремих процедур перевірки анонімних повідомлень про вчинення суддею проступку як підстави відкриття дисциплінарного провадження.

Мирові судді

«У нас в Концепції випало мирове судочинство, яке ми розглядали як засіб обов’язкового досудового врегулювання. Нам його треба повернути», — зауважив Микола Оніщук.

На це Олександр Сердюк відповів: «Моя позиція, що мирове судочинство — з правової кунсткамери. І працювати воно у нас не буде. Це потребує окремого обговорення».

«Ми з вами зранку говорили про це. Я особисто бачила і була свідком того, як мирове судочинство відбувається у Великій Британії. Там діє мировий суддя, який не має юридичної освіти, але має велику повагу у своїй громаді. І цей суддя вирішує дрібного характеру суперечки. Якщо думати про реальне впровадження цього інституту, важливо детально проаналізувати, які категорії справ розглядатимуться мировими суддями. Лише після того, як будуть впроваджені певні механізми примусової медіації тощо, тоді, можливо, є сенс це робити, а можливо, і немає. Таку кардинальну зміну необхідно обґрунтувати», — підкреслила Наталія Петрова.

На це Микола Оніщук зауважив, що в ст. 129 Конституції чітко вказано, що законом може бути встановлено обов’язковий порядок досудового врегулювання спору. «Ми ставимо собі завдання цей вакуум заповнити, — додав він. — Є два варіанти: медіатори та інститут мирового судочинства — мировий суддя або судовий староста. Треба розібратися з категоріями справ, хто має право виступати мировим суддею, і в якому порядку це має відбуватися.

Ви знаєте, що очікується укрупнення існуючих районів. Назвуть їх повітами чи округами — це, в будь-якому разі, відбудеться. Таким чином, судовий округ буде складатися з 5-10 громад. Кожна громада повинна мати право на призначення мирового судді. І якщо передбачається обов’язкове досудове врегулювання, особа має звернутися до мирового судді.

В Україні буде приблизно 200 судових округів. В кожному судовому окрузі по 3-4 мирових судді. Тобто, близько 1000 мирових суддів. У них буде утворена власна асоціація, яка буде встановлювати певні етичні стандарти тощо. Тобто, буде два інститути — класична медіація, а мирове судочинство буде обов’язковим досудовим врегулюванням», — підкреслив Микола Оніщук.

Наталія Петрова запропонувала, щоб рішення мирового судді можна було оскаржити до звичайного суду. Це, на її думку, зменшить кількість справ в судах.

В результаті було вирішено внести в Концепцію пункт стосовно встановлення для окремих визначених законом категорій справ обов’язкового досудового порядку врегулювання спору з використанням інституту мирового судді на рівні громад, а також медіації та інших технік.

Плата за скарги на адвокатів

Останнім питанням було розглянуто розділ Концепції щодо адвокатури.

Член Комісії Олександр Дроздов зауважив, що останні правки редакційної комісії за участі Романа Куйбіди передбачають зміни, неузгоджені під час останнього засідання робочої групи. Зокрема, це стосувалося безоплатного розгляду скарг на дії адвоката. Він пояснив, що наразі джерелом фінансування КДКА та ВКДКА є лише плата за складання іспиту. Що стосується скарг, то фактично вказані органи розглядають їх безоплатно (в той час, як, наприклад, члени Вищої ради правосуддя отримують за розгляд скарг на суддів заробітну плату). Окрім того, Олександр Дроздов пояснив, наразі є рішення РАУ стосовно того, що судді, Вища рада правосуддя звільняються від плати скарг на адвокатів. Врешті було вирішено цю пропозицію в Концепції викласти в першому варіанті, запропонованому робочою групою. Разом з тим, як зазначив Микола Оніщук, в майбутньому мають бути внесені зміни щодо безоплатності таких скарг.

Що далі

«Сьогодні Концепція була розглянута, за виключенням положення про адвокатуру, повним складом робочої групи. Всі мали можливість висловитися. Той, хто залишив засідання, фактично погодився із запропонованим проектом. Отже, роботу над Концепцією ми завершили», — підсумував Микола Оніщук.

Разом з тим, Роман Куйбіда почав говорити про необхідність повторного скликання робочої групи для затвердження Концепції в цілому: «Тут питання процедури. На сьогодні ми не маємо можливості схвалити цю Концепцію, бо тут немає кворуму».

«Але ж ми пройшли всі пункти в повному складі», — зауважив Микола Оніщук.

Врешті члени робочої групи дійшли думки розіслати електронною поштою опрацьований 20 грудня текст Концепції та провести онлайн-голосування за нього, поставивши колегам лише одне питання: «Чи ви підтримуєте цю редакцію Концепції?»

«Офіс Президента просить до 30 січня надати план нашої роботи щодо підготовки законопроектів на підставі нашої Концепції. Ми виходимо з того, що Концепція буде затверджена протягом тижня, і до кінця тижня вона буде скерована до Офісу Президента. Лише після того, як Президент чи його Офіс підтвердить Концепцію, або, якщо будуть вважати за потрібне, запропонують вилучити певні положення з неї, тоді ми розпочнемо роботу над законопроектами — сформуємо пул експертів тощо», — додав Микола Оніщук.