Чому наслідком скасування ГК може стати примусова ліквідація сотень тисяч суб’єктів господарювання

Заяву про те, що Господарський кодекс буде найближчим часом скасовано, на початку грудня під час засідання Комітету з питань правової політики зробив народний депутат Олександр Мережко. При цьому зробив він її після того, як присутня на засіданні д.ю.н., професор, завідувач кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Вікторія Рєзнікова спробувала донести депутатам свою думку. 

Хоча ідея скасування ГК і не є новою, вона одразу викликала нову хвилю гострих дискусій серед юридичної спільноти. 

Наразі до Верховної Ради вже поданий відповідний законопроект №2635 під назвою «Про внесення змін і доповнень до деяких законів України з метою вдосконалення цивільного законодавства».

Яку думку намагалася донести до членів Комітету з питань правової політики, у чому полягають небезпеки законопроекту №2635, чи дійсно супротивники скасування ГК дбають лише про збереження кафедр, чому час замислитися над моніторингом, інвентаризацією та якісним оновленням всього масиву господарського (економічного) законодавства, і цивільне законодавство має удосконалюватися лише в комплексі із економічним, Вікторія Рєзнікова розповіла в інтерв’ю «Судово-юридичній газеті».

Бесіду вела Наталя Мамченко,

«Судово-юридична газета»

Розкажіть детальніше про мету Вашого візиту на засідання Комітету з питань правової політики 4 грудня цього року?

Щодо відвідин мною (як завідувачем кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та представником вчених-господарників) Комітету з питань правової політики Верховної Ради, то це була спроба привернення уваги законодавця (народних депутатів) до проблем правового забезпечення організації та здійснення господарської діяльності, врегулювання господарських (економічних) відносин, модернізації (якісного оновлення) господарського (економічного) законодавства загалом.

Як відомо, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 650 «Про утворення робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України» було утворено відповідну робочу групу та затверджено Положення про неї. На сьогодні ця група активно працює, хоч ще й не представила світу, не винесла на громадське обговорення реальних результатів своєї роботи. Не менш активно напрацьовуються зміни до податкового та митного законодавства. В той же час поза увагою законодавця залишається господарське (економічне) законодавство, що потребує інвентаризації та якісного оновлення. В таких умовах спільнота вчених-господарників, звісно, не могла залишатись осторонь існуючих проблем.

Мною було передано до Комітету проект Концепції модернізації господарського (економічного) законодавства України з додатками до нього.

Серед додатків: можливі негативні соціально-економічні наслідки визнання Господарського кодексу України таким, що втратив чинність; пропонований алгоритм роботи над модернізацією господарського (економічного) законодавства України; проект пропонованої структури модернізованої кодифікації господарського (економічного) законодавства; відомості про позитивний досвід європейських країн, в яких прийнято економічні (комерційні, підприємницькі, торгові) кодекси (ми готові також за потреби надати депутатам їх електронні версії та наявні переклади); перелік законів, які мають втратити чинність або зазнати концептуальних змін за наслідками нової кодифікації (мають бути охоплені новою кодифікацією економічного (господарського) законодавства); ключові позиції Світового Банку, відображені в звітах Doing Business щодо кодифікованого економічного (господарського) законодавства; відомості про вчених, які готові увійти (бути залученими на громадських засадах) до складу робочої групи з реформування економічного (господарського) законодавства України (у разі її створення); презентаційно-ілюстраційні матеріали.

Передані документи є результатом роботи вчених-господарників з усієї країни, з усіх провідних наукових шкіл господарського права: Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Донецького національного університету імені Василя Стуса, Інституту економіко-правових досліджень НАН України, Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, Національного університету «Одеська юридична академія», Донецького юридичного інституту МВД України, Навчально-наукового інституту права Університету Державної фіскальної служби України тощо.

Було висловлено прохання до членів Комітету з питань правової політики про створення робочої групи з модернізації господарського (економічного) законодавства України (можливо, навіть і на базі Комітету з економічного розвитку із залученням депутатів із Комітету з питань правової політики, якщо це питання не є прямою компетенцією останнього), до роботи якої на громадських засадах готові долучитися і вчені в тому числі.

Як Ви ставитеся до законопроекту №2635, яким передбачається визнання ГК України таким, що втратив чинність?

Ламати – не будувати... Визнати одним реченням таким, що втратив чинність, звісно ж, можна... але що натомість? Адже йдеться про відмову від систематизації (кодифікації) господарського (економічного) законодавства в цілому.

А це небезпечно: для суспільства, для бізнесу та некомерційного господарювання, для держави як власника значного обсягу майна та корпоративних прав, для економіки країни загалом.

Господарське законодавство – це не лише Господарський кодекс. Це кілька сотень базових законів, а також незліченна кількість підзаконних нормативно-правових актів. Добра частина з них безнадійно застаріла і не відповідає потребам сьогодення. Підприємці не дадуть збрехати. Про некомерційне господарювання і його суб’єктів годі й говорити (кожен з них має свою унікальну специфіку діяльності та її правового забезпечення, особливості правового статусу). І релігійна організація, і благодійний фонд, і казенне підприємство, і біржа (товарна, фондова), і кредитна спілка, і об’єднання підприємств, і саморегулівна організація – це все юридичні особи (неприбуткові), які діють без мети отримання прибутку задля досягнення інших соціально-економічних цілей, однак відчуйте, наскільки ж вони різні. Для них не може і не повинно бути однієї універсальної норми на всі випадки життя. Це абсурд навіть з суто практичної точки зору та міркувань здорового глузду.

Проголосивши курс на «діджиталізацію економіки», розбудовуємо «державу у смартфоні»…, але без адекватного та ефективного правового забезпечення економічних процесів. Декларуємо спрощення умов ведення бізнесу, а натомість залишаємо без вирішення, ігноруємо проблему множинності актів господарського (економічного) законодавства.

Саме час замислитися над моніторингом, інвентаризацією та якісним оновленням всього масиву господарського (економічного) законодавства, над його євроорієнтованою і сучасною (новітньою) кодифікацією. Щоб підприємцеві не треба було «блукати» в множині нормативно-правових актів, які часто суперечать один одному.

Треба враховувати, що суб’єкт господарювання (у тому числі підприємець) сприймає реальність «у форматі 6D»: він одночасно працює з масивом цивільного, трудового, господарського, податкового, митного, банківського, фінансового законодавства, а також законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність. І це як мінімум. А тому він є найбільш чутливим до численних колізій, прогалин у правовому регулюванні в означених сферах. Відтак, проблема невзаємоузгодженості актів законодавства теж потребує уваги та вирішення. Спробуйте пояснити підприємцям, що нічого з цим не вдієш, оскільки не зрозуміло, хто саме має цим займатися в стінах Верховної Ради, мовляв, це – відання різних Комітетів... Цікаво загалом виходить: питання про доцільність визнання Господарського кодексу таким, що втратив чинність, перебуває у віданні Комітету з питань правової політики, а оновлення і систематизація господарського (економічного) законодавства - ні... Де логіка та послідовність?

Вузькоспеціалізований та односторонній підхід, позбавлений комплексного бачення проблем, – шлях в нікуди. Потрібен СИСТЕМНИЙ підхід!

Проголосовані не так давно закони, що стосуються ФОПів (128-IX та 129-IX), їх економічні наслідки і спричинений цим суспільний резонанс – яскравий тому доказ. Було задекларовано, що ці закони подолають контрабанду та усунуть можливість використання ФОПів у схемах «оптимізації оподаткування» великого бізнесу. Що натомість? Натомість великий бізнес не постраждав і істотних втрат не зазнав. Кого із олігархату торкнулися негативні наслідки? Справді було зупинено контрабандні потоки? Ні, весь фіскальний тягар ліг на плечі пересічних ФОПів, яких держава мала б підтримати та простимулювати (саме так це робиться у всіх європейських країнах) замість знищувати, оскільки вони не тільки власними силами без державної допомоги та підтримки започаткували власний бізнес, але і створили робочі місця. Засоби, використані законодавцем, виявилися нездатними забезпечити досягнення декларованої мети. Започаткований ФОПами рух #SaveФОП дав свої плоди, і на сьогодні вже зареєстровано законопроекти про відміну 128-IX і 129-IX, триває масштабна Всеукраїнська акція «Переконай депутата підтримати законопроекти 2644 і 2645». Віддай законодавець перевагу системному підходу – цього не сталося б. А стверджувати, що ці протести підігріваються великим бізнесом задля збереження схем з ФОПами для ухилення від сплати податку, – це видавати бажане за дійсне.

Треба зважати на те, що основним реципієнтом пропонованих змін є саме бізнес. А бізнесу важливо спрощення, а не ускладнення умов його ведення. Бізнесу важливе адекватне та сучасне правове забезпечення його діяльності, позбавлене суперечностей (колізій), невзаємоузгодженості між актами законодавства. Цивілісти (у тому числі і серед народних депутатів), які є ідеологами скасування ГК України, не розуміють, на жаль, що цивільне законодавство має удосконалюватися та оновлюватися лише в комплексі із господарським (економічним), податковим, законодавством про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Інакше навіть найбільш прогресивна норма ЦК України виявиться «мертвою», невтілюваною в реальне економічне життя.

Спробую проілюструвати це на прикладі внесення вкладів до спільної діяльності у формі простого товариства. Відповідно до ч.1 ст.1132 ЦК України вкладом учасника простого товариства вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в т.ч. грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки. Відтак перелік майна, яке може бути внесене до спільної діяльності, є відкритим («...інше майно...»). Водночас, у цій частині ЦК України не узгоджується з податковим та бухгалтерським законодавством. Як наслідок, неможлива об’єктивна оцінка ділових зв’язків та репутації у складі нематеріальних активів. Ні Податковий кодекс України, ні Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» не дають відповіді на питання, якими первинними документами має бути підтверджено право на такі нематеріальні активи, як ділові зв’язки і репутація. Водночас, для того, аби конкретний нематеріальний актив насправді був визнаний таким (з точки зору його обліку) для конкретного суб’єкта господарювання, в останнього має бути відповідне підтвердження такого права (наприклад, патент, свідоцтво або інший документ, що засвідчує право його власника на використання (експлуатацію) цього нематеріального активу). Якщо такого документа немає, то і визнати той чи інший актив, навіть якщо він не має матеріальної форми, саме нематеріальним активом достатніх законних підстав немає. А яким документом можна підтвердити право на володіння діловою репутацією та діловими зв’язками? Таким чином, можливість оприбуткування (в цілях обліку), однозначна ідентифікація тих матеріальних чи нематеріальних активів, що вносяться як вклад до простого товариства, наявність документального підтвердження належності активів тому учаснику, який вносить їх до простого товариства, має неабияке практичне значення. Відтак аналізована норма ЦК України, безумовно, сучасна і прогресивна, але на практиці – «мертва», через її неузгодженість з іншими актами законодавства. Тому вважаю, що модернізувати та оновлювати законодавство треба комплексно, особливо коли мова йде про сферу господарювання.

Ще одна реальна небезпека законопроекту №2635 – це неврахування економічних наслідків його положень. Наприклад, норма: «2. До 01 січня 2021 року засновникам усіх юридичних осіб привести організаційно-правову форму та установчі документи юридичних осіб у відповідність до Цивільного кодексу України. Невідповідність організаційно-правової форми юридичної особи Цивільному кодексу України з 01 січня 2021 року є підставою для припинення (!) юридичної особи на підставі рішення суду за зверненням органу, що здійснює державну реєстрацію відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (те, що назва цього закону не відповідає дійсній, – то вже питання юридичної техніки, хоч справедливості заради треба зазначити, що назва Закону на сьогодні «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»). Маю сумніви з приводу того, що автори законопроекту обізнані зі статистичними відомостями щодо кількості юридичних осіб за організаційно-правовими формами господарювання (це можна зробити за посиланням).

Йдеться про вимушену реорганізацію шляхом перетворення або примусову ліквідацію сотень тисяч суб’єктів господарювання, організаційно-правову форму котрих не передбачено ЦК України. Це приватні підприємства, іноземні підприємства, державні та комунальні унітарні підприємства, підприємства споживчої кооперації, кооперативи, об’єднання підприємств, товарні біржі, інститути спільного інвестування, саморегулівні організації тощо. Далеко не всіх неприбуткових суб’єктів можна «причесати під гребінку» непідприємницьких товариств. Така норма неминуче призведе до дестабілізації ситуації в умовах і без того не стабільної економіки, і вже точно не сприятиме економічному розвиткові.    

Ваші опоненти у своїх висловлюваннях припускають, що Ви керуєтеся острахом за збереження кафедри, і це є причиною Вашої активності. Які Ваші дійсні мотиви?

Відповім на це питання так: кафедри були, є і будуть, так само, як і дисципліна «Господарське право». Спеціалізація юристів – теж. Бізнес – так само (і він завжди матиме спеціальне правове врегулювання, в тій чи іншій мірі систематизоване), некомерційне господарювання – теж нікуди не подінеться за своєю суттю.

Курс «Господарське право», який викладається в нашому університеті, охоплює правові форми участі держави і місцевого самоврядування в регулюванні господарської діяльності, всі види обмежень у підприємницькій діяльності (ліцензії, дозволи тощо), публічні закупівлі, сертифікацію та стандартизацію, як і якість та безпеку товарів (робіт, послуг) загалом, правові засади захисту економічної конкуренції (між іншим, на сьогодні активно обговорюється питання створення Вищого спеціалізованого суду з питань захисту конкуренції), всі види суб’єктів з відповідними процедурами їх утворення та припинення, особливостями правового статусу, майнову основу господарювання (з усією специфікою, в т.ч. обліку та звітності), специфіку зобов’язань та договірних відносин, відповідальність, банкрутство, особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання. Помітьте, це ще я корпоративного, інвестиційного, фондового, страхового, транспортного права не зачіпала. Перелік, безумовно, можна і продовжити. Нам є що викладати і чому фахово навчати наших студентів. 

Чомусь ні у кого не виникає сумнівів щодо доцільності існування таких кафедр, як: екологічного права, права інтелектуальної власності, нотаріату та адвокатури, фінансового права тощо. Відсутність спеціальних кодифікованих актів аж ніяк не перешкоджає їх ефективній діяльності. Кафедрі господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка минулого року виповнилося 45 років, тоді як ГК України було прийнято лише у 2003 році. Тому не варто маніпулювати кафедрами та їх колективами.

Якщо я, як вчений та практикуючий юрист, адвокат, все своє свідоме професійне життя присвятила господарському праву, то, безумовно, я буду активним учасником подібного роду процесів та обговорень, оскільки живу та дихаю цією проблематикою... А як інакше?

Чи правда, що термін «господарський» є спадщиною «радянщини»? Чи не варто замінити його на інший, більш сучасний, як то: «комерційний» чи «підприємницький»?

З приводу терміну «господарський» можу порадити усім охочим поцікавитися на сайті Верховної Ради України, скільки разів він використовується в чинному законодавстві поряд з термінами «господарювання», «господарство». Почати раджу з Конституції України (ст. ст. 13, 137). Господарювання не обмежується правом на підприємництво та свободою підприємництва. Далі – Податковий кодекс України (для цілей оподаткування цей термін є життєво необхідним, як і господарська мета використання майна, господарська операція тощо, тому вживається в різних варіаціях понад 460 разів) та Закони України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р., «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» від 01.07.2014 р., «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 р., «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» від 19.05.2011 р., «Про  ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р., «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. (до речі, для цілей бухгалтерського обліку він теж на сьогодні є найбільш оптимальним), «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р., «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р., «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 р., «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.1999 р. тощо.

Термін «комерційний» («підприємницький») – не замінник і не синонім, оскільки не охоплює некомерційного господарювання та всього, що з ним пов’язано.

Не зовсім зрозуміло, кому та чим не догодило слово «господарський», яке є похідним від слова «господар» (на що вже раніше звертав увагу в своїх публікаціях професор Подцерковний О. П.). Чи діяльність без мети отримання прибутку і без його розподілення між учасниками – не господарська за змістом та суттю? Чи її не треба регулювати та певним чином формалізувати, іменувати, унормовувати?

Єдиним більш-менш прийнятним аналогом, на мою думку, міг би стати термін «економічний» за умови відмежування його правового значення від суто економічного, яке є ширшим за правове.

На своїй сторінці у Facebook Ви нещодавно започаткували рубрику із хештегом #зарубіжнийдосвідкодифікаціїекономічногозаконодавства. Можна про це детальніше?

Звернення до зарубіжного досвіду в сучасних реаліях є особливо корисним, пізнавальним та красномовним. Ним не маніпулювати треба (як хочеться декому, перекручуючи факти), а вивчати з метою напрацювання для України якісно нової кодифікації економічного законодавства. Більшість країн йдуть саме шляхом поглиблення кодифікацій, і це незаперечний факт. А в Україні тим часом зареєстровано законопроект, яким декодифікується господарське законодавство. Під виглядом «монізму» приватного права насаджується не що інше, як його «монополізм». Згадується кінофільм «Москва сльозам не вірить» із діалогом з приводу того, що з часом телебачення переверне життя всього людства і нічого більше не буде – ні кіно, ні театру, ні книг, ні газет, – одне суцільне телебачення… Так і нам загрожує один суцільний Цивільний кодекс на всі випадки життя: що для фізичної особи, що для суб’єкта господарювання, що для господарського об’єднання. Між іншим, останні суб’єкти аж ніяк не є суб’єктами приватного права в силу свого призначення: управління діяльністю, координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, а тому мені особливо цікаво, як саме їхню долю вирішить законодавець.  

Яким, на Вашу думку, має бути вихід із ситуації, що склалася?

Найперше – це створення робочої групи щодо модернізації господарського (економічного) законодавства України із залученням вчених-господарників; напрацювання проекту нового кодифікованого акта (вважаю, що ним має стати Економічний кодекс України); чинний Господарський кодекс має втратити чинність лише одночасно з набранням чинності новою кодифікацією господарського (економічного) законодавства, і не інакше. Саме такий підхід дозволить забезпечити: досягнення правової визначеності основних засад господарської (економічної) діяльності з урахуванням сучасних економічних реалій в умовах наближення законодавства України до права Європейського Союзу; упорядкованість організації і здійснення господарської (економічної) діяльності на більш високому рівні; взаємоузгодженість нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері економіки; відповідність законодавства сучасним потребам суб’єктів господарювання; підвищення рівня ділової активності суб’єктів господарської (економічної) діяльності, дотримання ними правил провадження цієї діяльності, розширення кола таких суб’єктів; оптимальне поєднання державного регулювання і ринкової саморегуляції економіки, збалансування публічних і приватних інтересів в економічній сфері; системне усунення корупційних ризиків в економічних відносинах; розвиток добросовісної конкуренції, створення сприятливого інвестиційного клімату та утримання макроекономічної стабільності; створення нових робочих місць, підвищення доходів і зниження рівня бідності населення, зменшення соціальної нерівності в суспільстві; розвиток високотехнологічних виробництв, покращення якості товарів і послуг, підвищення експортного потенціалу українських виробників; посилення дієвості захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання; єдність відповідної правозастосовної (в тому числі судової) практики; зменшення кількості економічних правопорушень, господарських спорів, які підлягають судовому розгляду; виведення принципів господарювання на рівень дієвих інструментів вирішення господарських спорів.