27 листопада Окружний адміністративний суд міста Києва частково задовольнив позов приватного виконавця до Мін'юсту та визнав протиправним та нечинним наказ Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5 в частині затвердження положень Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, що стосуються проведення перевірки приватних виконавців, а саме: Розділів ІІІ, ІV та пункту 4 Розділу І в редакції, що діяла до внесення змін наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2019 року №2502/5.
Позивач, приватний виконавець, зазначив, що Рада приватних виконавців України не брала участі в розроблені проекту оскаржуваного Порядку. Як наслідок, при затвердженні Наказу №3284/5 було допущено порушення Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Крім того, позивач звернув увагу на відсутність в оскаржуваному Порядку чітких критеріїв оцінювання діяльності приватних виконавців.
Нагадаємо, що Порядок, затверджений наказом Мін`юсту від 22.11.2018 №3284/5, визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, зокрема стану додержання чинного законодавства.
Відповідно до Порядку розрізняють планові та позапланові перевірки. Плановою вважається комплексна перевірка щодо дотримання приватним виконавцем вимог законодавства під час вчинення виконавчих дій та виконання правил ведення діловодства. Позапланова перевірка діяльності приватного виконавця проводиться з підстав, визначених частиною третьою статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», та/або у разі надходження скарги від Дисциплінарної комісії приватних виконавців.
При розгляді справи Окружний адмінсуд міста Києва визначив, що положення оскаржуваного Порядку безпосередньо стосуються прав та законних інтересів позивача як приватного виконавця.
Так, відповідно до чинного законодавства, існують наступні підстави визначення судом незаконності нормативно-правових актів загалом чи в окремих частинах:
Отже, 03.01.2019 Мін`юстом прийнято наказ про проведення перевірки діяльності приватного виконавця — позивача у справі. Перевірку було проведено на підставі Розділів ІІІ, ІV та пункт 4 Розділу І Порядку.
Натомість 09.08.2019 Мін`юст наказом №2502/5 вніс зміни до розділів Порядку, які є предметом оскарження в їх первинній редакції.
Тобто на момент розгляду справи положення Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 року №3284/5, були в іншій редакцій, ніж на момент подання позовної заяви.
Однак Окружний адмінсуд міста Києва наголошує: «Відносно позивача положення Порядку в первинній редакції були застосовані саме на момент проведення перевірки та в межах оскаржуваних розділів вони повністю вичерпані застосуванням. Факт притягнення позивача до відповідальності може бути пов`язано з рішенням відповідної комісії, діяльність якої не охоплюється оскаржуваним актом, а в межах норм оскаржуваного акту всі дії відбулись. Враховуючи, що відповідач (Мін`юст) підтвердив той факт, що оскаржуваний Порядок не погоджувався з Радою приватних виконавців України, що передбачено ст. 54 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», суд дійшов до висновку про допущення дефекту прийняття акту».
Варто зазначити, що Рада приватних виконавців бере участь у розробленні та погодженні проектів нормативно-правових актів, визначених чинним законодавством.
Отже, на час розгляду справи оскаржувані позивачем норми вже втратили чинність з урахуванням внесених змін до Порядку, тому суд дійшов висновку про можливість захисту прав позивача шляхом визнання попередньої редакції оскаржених норм Порядку протиправними.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про інститут дисциплінарної відповідальності приватного виконавця.