Витрати виконавчого провадження: ВС визначив, чи повинен виконавець їх фіксувати

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23 березня 2019 року розглянув справу №750/6794/17 щодо скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Суд зазначив, що належний розрахунок витрат виконавчого провадження не передбачає обов’язку державного або приватного виконавця документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що 7 липня 2017 року Чернігівське ОУПФУ отримало постанову від 5 липня 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 78,48 грн з виконання виконавчого листа у справі.

Проте скаржник вважає, що винесена постанова є незаконною, а сума, яка вказана у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, є необгрунтованою та документально жодним чином не підтверджується. Крім того, оскаржувана постанова винесена з порушенням строків та порядку вчинення виконавчих дій.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Чернігівське ОУПФУ подало касаційну скаргу.

Висновок ВС

Судді ВС зазначили, що, відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Колегія суддів також звернула увагу на те, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Також ВС підкреслив, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження»).

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Касаційний адміністративний суд зазначив, що витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження заявлені відповідачем правомірно, натомість позивачем не надано суду доказів добровільного виконання судового рішення до моменту звернення стягувача до відповідача.

ВС встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру всіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом №2830/5, при цьому Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на державного або приватного виконавця обов'язку документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Враховуючі обставини справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Чернігівського ОУПФУ про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Суд також зазначив, що твердження позивача щодо заборони використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не може свідчити про протиправність оскаржуваної постанови.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про зупинення досудового розслідування: ВС визначив, які дії вважаються ухиленням від слідства.