Зупинення досудового розслідування: ВС визначив, які дії вважаються ухиленням від слідства

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду 30 травня 2019 року розглянув справу №639/793/17 та встановив, що зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що особа_1  за вироком суду щомісяця повинен був сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки, починаючи з 2 серпня 2005 року до досягнення повноліття дитини.

Проте протягом 66 місяців та 11 днів особа_1 злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів, і станом на 1 листопада 2015 року заборгованість склала 47461,70 грн.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова особа_1 засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до 120 годин громадських робіт.  

Харківський апеляційний суд цей вирок залишив без змін.

Як зазначив слідчий у постанові про оголошення розшуку особи_1, останній не отримує повістки про виклик до СВ Жовтневого ВП Київського ВП ГУНП в Харківській області, тим самим переховується від органу досудового розслідування.

Вказані обставини слідчий визнав достатніми для висновку про ухилення  особи_1 від слідства, оголошення його в розшук і зупинення досудового розслідування. Саме ці обставини фактично покладені в основу ухвали апеляційного суду.

Захисник засудженого подав касаційну скаргу, яка вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано не задоволено клопотання сторони захисту про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності та не застосовано положення п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України. При цьому судом безпідставно застосовано положення ч. 2 ст. 49 КК України, оскільки з матеріалів справи не вбачається ухилення винної особи від слідства.

Висновок ВС

Судді ВС підкреслюють, що закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК України), пов’язує зупинення строків давності не з постановами про зупинення слідства, а лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.

ВС наголошує, що під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. Нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо.

Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що вчинила певний злочин і здійснила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.

Давність персоніфікована, у зв’язку з чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство.

Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що винну особу встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження.

ВС також зазначив, що, відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує особу в розшук.

Причому підстава для оголошення розшуку під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження.

Саме тому зупинення досудового розслідування у зв’язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства.

Крім того, колегія суддів підкреслила, що для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК України у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

Проте матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення особою_1 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства.

Враховуючі обставини справи, Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду касаційну скаргу захисника задовольнив частково, ухвалу Харківського апеляційного суду — скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про кваліфікацію дій особи під час вчинення опору правоохоронцю.