За недбалість медиків лікарня виплатить 500 тисяч моральної шкоди: рішення ВС

4 вересня Верховний Суд розглянув справу №520/16987/15-ц про відшкодування моральної шкоди. За результатами розгляду Суд установив, що внаслідок бездіяльності лікарів була завдана шкода малолітній дитині, тому лікарня повинна відшкодувати 500 тис. грн моральної шкоди.

Обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи, 7 грудня 2015 року мати дитини в інтересах свого сина звернулася до суду з позовом до Департаменту охорони здоров`я, лікарень та Міністерства охорони здоров’я про відшкодування моральної шкоди в розмірі 900 тис. грн за рахунок коштів державного бюджету. Позов було мотивовано тим, що її сину не були зроблені необхідні тестування одразу після народження та не встановлено правильного діагнозу, тому він значно відстає у розвитку: не розмовляє, не має деяких навичок самообслуговування.

Жінка посилалась на те, що якби лікарі вчасно поставили діагноз її сину, його стан здоров`я був би значно кращим, натомість він став інвалідом та до кінця свого життя потребуватиме постійного піклування.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2016 року позовні вимоги матері було задоволено частково, стягнуто 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідальною організацією для проведення своєчасного скринінг-обстеження є лікарня. Однак  своєю бездіяльністю робітники структурного підрозділу цієї лікарні створили загрозу життю та здоров`ю малолітньої дитини, а саме: навіть після отримання тест-наборів у листопаді 2011 року не було проведено скринінг-обстеження дитини, про зупинення неотальних скринінгів та рекомендації щодо альтернативної діагностики генетичних захворювань відповідні організації не повідомлялись.

Апеляційний суд Одеської області 8 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції змінив, а саме: стягнуто з лікарні на користь матері, яка діяла в інтересах дитини, моральну шкоду в розмірі 50 тис. грн.

Рішення апеляційного суду вмотивоване тим, що моральна шкода була завдана в умовах, коли не всі обставини, що сприяли збільшенню розміру такої моральної шкоди (відсутність держзакупки тест-систем тощо) повністю могли бути усунені виключними діями адміністрації відповідача.

У червні 2017 року громадянка України подала касаційну скаргу, виходячи з того, що апеляційний суд не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, а тому дійшов помилкового висновку.

Висновок Верховного Суду

Суддями ВС встановлено, що, відповідно до положень 6.2.1 Наказу Міністерства охорони здоров`я «Про заходи удосконалення медичної допомоги хворим на фенілкетонурію в Україні» від 29 травня 2005 року, передбачено забезпечення укладання протягом січня кожного року договорів з медико-генетичними центрами про проведення обстежень новонароджених на фенілкетонурію згідно з розподілом регіонів обслуговування. Окрім цього, п. 6.2.2. даного наказу передбачено забезпечення своєчасної передачі зразків крові (не пізніше тижня з моменту забору крові) в медико-генетичні центри згідно з розподілом регіонів обслуговування для проведення постскринінгового обстеження дітей.

Отже, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що при поставці необхідних матеріалів для проведення дослідження на ФКУ структурним підрозділом лікарні не були досліджені архівні копії зразків крові всіх новонароджених дітей, за період відсутності тест-наборів для проведення дослідження МНС на ФКУ, а відсутність інформування позивачки було одним з елементів об`єктивної сторони, які, у сукупності з іншими, призвели до завдання моральної шкоди.

Верховний Суд зазначає, що апеляційний суд в порушення  вимог статті 315 ЦПК України 2004 року не навів мотивованих висновків, якими обґрунтував своє рішення в частині зменшення розміру моральної шкоди, лише вказав, що судом першої інстанції були не в повному обсязі враховані доводи й обставини справи, а також невірно застосовано норми матеріального права без конкретизації таких тверджень.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, внаслідок чого змінив правильне по суті рішення суду першої інстанції, знайшли своє підтвердження в ході касаційного розгляду справи, а враховуючи те, що шкода позивачу завдана внаслідок протиправних дій відповідача, а останнім не доведено відсутності його вини у завданні такої шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, визначивши її розмір, виходячи із засад розумності та справедливості.

Виходячи із викладеного, судді ВС задовольнили касаційну скаргу позивача, рішення апеляційного суду скасували і залишили в силі рішення суду першої інстанції.

Також раніше ми писали, що про ВП ВС визначила юрисдикцію спорів щодо встановлення факту трудового стажу.