На сайті Верховної Ради опубліковано висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради щодо проекту закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» №1008, внесеного Президентом України Володимиром Зеленським.
Нагадаємо, що цим законопроектом передбачено перезапуск ВККС, скорочення складу суддів Верховного Суду вдвічі та новий порядок звільнення членів Вищої ради правосуддя.
«Метою законопроекту, як це зазначено у пояснювальній записці до нього, є комплексне врегулювання питань організації діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі — ВККС) і Вищої ради правосуддя (далі — ВРП).
Для досягнення окресленої мети у законопроекті пропонується запровадити новий порядок формування ВККС, за яким призначення на посади дванадцяти членів ВККС здійснюватиметься ВРП за результатами конкурсу (ч. 1 ст. 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції проекту). ВРП утворюватиме конкурсну комісію, до складу якої входитимуть: три особи, обрані Радою суддів України із числа її членів; три особи з числа міжнародних експертів, запропонованих міжнародними організаціями, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України, до складу Громадської ради міжнародних експертів, утвореної згідно із Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» (ст. 95-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції проекту). Поданим проектом також запропоновано визначити, що суддівська винагорода встановлюватиметься за єдиними правилами для всіх суддів незалежно від умов проходження ними кваліфікаційного оцінювання шляхом виключення із розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пунктів 22, 23.
Крім того, законопроектом передбачається створення ВРП комісії з питань доброчесності та етики, яка забезпечить дотримання членами ВРП та ВККС високих критеріїв доброчесності та професійної етики (ст. 28-1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у редакції проекту). У свою чергу, змінами до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» розширюється перелік посад, щодо яких здійснюватимуться заходи з очищення влади (люстрації).
За результатами розгляду законопроекту в межах відведеного часу Головне науково-експертне управління вважає за необхідне висловити наступну позицію.
У свою чергу, законопроектом пропонується ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виключити. На наш погляд, внесення запропонованих проектом змін не сприятиме забезпеченню несуперечливого комплексного врегулювання питань організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні. Адже тим самим фактично надається можливість вносити зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» будь-якими законами, що ускладнить їх відслідковування, а тому збільшить вірогідність законодавчих суперечностей. Відтак, внесення в цій частині змін вважаємо недоцільним.
Вважаємо за необхідне висловити з цього приводу низку заперечень. Зокрема, звертаємо увагу, що у абз. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» (який є узагальнюючим для усіх пунктів ч. 1 ст. 3 даного Закону) визначається, що заборона, передбачена ч. 3 ст. 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року. Водночас запропонована проектом редакція п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» суперечить наведеній нормі, адже в ньому йдеться про період з 21 листопада 2013 року по 19 травня 2019 року.
Варто також зауважити, що прийняття відповідної норми може створити небезпечний прецедент політичного переслідування осіб, щодо яких відсутній обвинувальний вирок суду, виключно на тій підставі, що вони працювали за часів попередньої влади.
В цілому ж, пропозиції, що містяться у п. 1 розділу І проекту, не відповідають предмету законопроекту за його назвою.
У даному контексті звертаємо увагу, що відповідно до чинної ч. 8 ст. 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» строк повноважень члена Комісії становить чотири роки з дня обрання (призначення). Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження два строки поспіль. Тобто Законом встановлено обмеження лише щодо перебування на посаді члена ВККС два строки поспіль, а тому особа, яка перебувала на такій посаді, в майбутньому, з урахуванням положень ч. 16 ст. 94 та ч. 24 ст. 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», може знову претендувати на зайняття посади члена ВККС.
На наш погляд, внесення запропонованих проектом змін в цій частині призведе до порушення права особи, яка до ухвалення законопроекту була членом ВККС або ВРП, на зайняття посади члена ВККС, що відповідно є звуженням обсягу існуючого права таких осіб. Адже ст. 22 Конституції України забороняє при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод.
Наведене відповідає правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій, зокрема, в рішеннях від 22.09.2005 р. №5-рп/2005, від 01.06.2016 р. №2 рп/2016 та від 22.05.2018 р. №№5-р/2018. Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 22.05.2018 р. №№5-р/2018 встановив, що положення ч. 3 ст. 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності (див. абз. 10 п. 2.2 мотивувальної частини Рішення).
До того ж, виходячи із буквального тлумачення п. 4 ч. 8 ст. 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції проекту), усі діючі наразі члени ВККС після набрання чинності поданим законопроектом не матимуть права надалі обіймати свої посади. З цим навряд чи можна погодитися.
Те ж саме стосується пропозиції законопроекту щодо виключення із розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пункту 22, у якому наразі зазначається про те, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відтак, враховуючи, що судді виконують однакову роботу, розмір суддівської винагороди не буде різнитися, що, на наш погляд, є досить позитивним законодавчим кроком. Разом з тим, пояснювальна записка до проекту не містить положень щодо шляхів реалізації відповідної ідеї. Зокрема, у випадку, якщо так званого «урівняння» розміру суддівської винагороди планується досягти шляхом підвищення її тим суддям, які не проходили кваліфікаційне оцінювання, то це пов’язане зі збільшенням витрат бюджету вже у 2019 році, адже згідно з приписами п. 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» проекту цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (крім підпункту 17 пункту 2 розділу І, який набирає чинності 1 січня 2020 року).
Узагальнюючий висновок: законопроект потребує доопрацювання із урахуванням висловлених зауважень і пропозицій», — зазначає ГНЕУ.