Оскарження рішення ВРП про відмову у продовженні строку відрядження: висновок ВП ВС

Обставини справи 9901/56/19

У січні 2019 року скаржник звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою (позовною заявою), у якій просив поновити строк на оскарження рішення Вищої ради правосуддя про відмову в продовженні строку відрядження як тимчасового переведення судді міськрайонного суду Запорізької області до районного суду міста Києва для здійснення правосуддя на шість місяців у межах загального річного строку. А також просив визнати протиправним та нечинним рішення ВРП про відмову в продовженні строку відрядження як тимчасового переведення судді міськрайонного суду Запорізької області до районного суду міста Києва для здійснення правосуддя на шість місяців у межах загального річного строку.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ВРП за результатами розгляду подання ВККС прийняла рішення про внесення Президентові України подання про відрядження в порядку тимчасового переведення позивача.

Указом Президента України позивача переведено шляхом відрядження строком до шести місяців до районного суду міста Києва.

ВРП за результатами розгляду подання прийняла рішення про внесення Президентові України подання про продовження строку відрядження як тимчасового переведення до районного суду міста Києва на шість місяців для здійснення правосуддя судді районного суду Запорізької області у межах загального річного строку.

Адміністрація Президента України листом повернула подання ВРП із зазначенням того, що повноваження Президента України на переведення суддів вже закінчились із набранням чинності Закону України«Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

ВРП відмовила позивачу у продовженні строку відрядження як тимчасового переведення судді. Своє рішення відповідач обґрунтував тим, що, з урахуванням інформації, наданої ДСА, про надмірне навантаження в обох судах, відрядження позивача до іншого суду вплине на здійснення правосуддя. Крім того, зазначено, що продовженням строку відрядження позивача не буде досягнуто врегулювання навантаження в районному суді міста Києва, оскільки загальний річний строк відрядження закінчується у нього наприкінці грудня.

Короткий зміст рішень судів у справі

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі —- КАС), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції  норм процесуального права, просить скасувати ухвалу судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Висновок ВП ВС

Відмовляючи у відкритті провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду послався на пункт 1 частини першої статті 170 КАС, зазначивши, що цей спір не підлягає судовому розгляду, оскільки Законом України «Про Вищу раду правосуддя» не передбачена можливість оскарження рішення ВРП про відмову у продовженні строку відрядження судді.

Відповідно до статті 70 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» переведення судді з одного суду до іншого здійснюється ВРП, зокрема, на підставі та в межах рекомендації ВККС і доданих до неї матеріалів. Відрядження як тимчасове переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється у порядку, затвердженому ВРП за поданням ВККС, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

Положеннями частини четвертої статті 71 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду питання про переведення судді з одного суду до іншого ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

Згідно зі статтею 72 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення ВРП про переведення судді може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; рішення не містить посилань на визначені законом підстави для переведення судді та мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Процедура відрядження судді як тимчасового переведення до іншого суду того самого рівня і спеціалізації для здійснення правосуддя установлена Порядком відрядження судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації (як тимчасового переведення), затвердженим рішенням ВРП.

Виходячи з наведеного Законом України «Про Вищу раду правосуддя» визначено право судді оскаржити рішення ВРП про його переведення, при цьому можливість оскарження рішення ВРП про відмову у продовженні строку відрядження як тимчасового переведення судді цим Законом не передбачена.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції правильно не зазначив суду, до юрисдикції якого мав би належати розгляд цієї справи.

Виходячи з наведеного, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційну скаргу  позивача залишено без задоволення.

 Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала про висновок ВС щодо порушення прокурором закону і норм професійної етики при користуванні соціальними мережами.

 Також ми розповідали,  що директора НАБУ оштрафували за відпочинок.